Ухвала

від 11.11.2019 по справі 824/167/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 824/115/19

номер провадження 6/824/97/19

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.

за участю секретаря судового засідання Гасюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву RIWE-PRO s.r.o., подану представником Сідлецьким Володимиром Дмитровичем, про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 червня 2019 року у справі № 48/2019 за позовом RIWE-PRO s.r.o. (Чеська Республіка) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ТРЕЙД (Україна) про стягнення 32 409,93 доларів США, у тому числі 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 5 265, 93 доларів США неустойки та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року RIWE-PRO s.r.o. (Чеська Республіка) звернулося до суду з заявою, в якій просило визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 червня 2019 року у справі №48/2019, яким стягнуто з ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 3 284,42 доларів США неустойки за порушення строків поставки товару та 2 361,97 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 32 790,39 доларів США; видати виконавчий лис про стягнення з ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД зазначених коштів.

Заява обґрунтована тим, що вказане рішення набрало законної сили 24 червня 2019 року, є остаточним та підлягає негайному виконанню. ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД було належним чином повідомлено про наявність спору та розгляд справи у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті Україні.

У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Суд повідомляв належним чином ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД про день, час і місце розгляду заяви. Однак, судова повістка, направлена на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою відсутність адресата .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД не подавав відзив на заяву, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв, клопотань не подавав.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД з урахуванням вимог ч. 1 ст. 477 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін чи однієї зі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 Закону України Про міжнародне приватне право в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях, у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших - органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Частиною 1 ст. 82 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у ст. 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону Україну Про міжнародний комерційний арбітраж арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Згідно з ч. 3 ст. 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Міжнародним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України встановлено, що позовні вимоги RIWE-PRO s.r.o. ґрунтуються на контракті № 26/02/18, укладеному сторонами 26 лютого 2018 року, відповідно до якого ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД (постачальник) - зобов`язався поставити

і передати у власність покупця, а RIWE-PRO s.r.o. (покупець) - прийняти та

оплатити олію соняшникову виморожену фасовану (надалі - товар) на умовах даного контракту.

Відповідно до пункту 4.1 контракту на підтвердження виконання замовлення на партію товару постачальник підписав та надіслав позивачу Специфікацію № 2 від 12 квітня 2018 року та доданий до неї рахунок-фактуру № 12/04/18 3 від 12 квітня 2018 року на суму 18 144 доларів США, а також рахунок-фактуру № 02/07/18 10 від 2 липня 2018 року на суму 18 144 доларів США без специфікації.

У Специфікації № 2 від 12 квітня 2018 року до контракту, підписаній обома сторонами, сторони погодили поставку товару - олії соняшникової рафінованої дезодорованої ДСТУ 4492:2005 ТМ Sunflower оіl - за ціною 0,84 доларів США за пляшку у кількості 21 600 пляшок на загальну суму 18 144 доларів США на умовах поставки FCA - Україна, м. Рожище, вул. Мазепи, 31.

Згідно з пунктом 4 зазначеної Специфікації оплата вартості товару в сумі 100 %, вказаній у Специфікації, здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця

протягом одного банківського дня з моменту надання інвойсу покупцю засобами факсимільного зв`язку або: шляхом передачі сканованої копії - за допомогою електронної пошти.

Оплата позивачем рахунку-фактури № 12/04/18 3 від 12 квітня 2018 року підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою ( DokIad О Vyporadani Obchodu Ze Dne 19.04.2018 ) № 6026095017 від 19 квітня 2018 року (із штампом банку AKCENTA С Z a.s. ), в якій зазначено такі відомості: платник - RIWE-PRO s.r.o. (позивач) та його адреса; сума платежу - 18 144 доларів США, одержувач платежу - ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД (відповідач), його адреса та банківські реквізити, дата платежу - 19 квітня 2018 року та номер рахунку-фактури - 12/04/18 3.

Однак, відповідач товар, попередньо оплачений позивачем за Специфікацією № 2 від 2 квітня 2018 року, не поставив і суму попередньої оплати в розмірі 18 144 доларів США позивачу не повернув.

2 липня 2018 року відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 02/07/18 10 (без укладення сторонами відповідної специфікації), зазначивши в ньому такі відомості: продавець - ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД , покупець - RIWE-PRO s.r.o., контракт № 26/02/18 від 26 лютого 2018 року, базис поставки - FСА Україна згідно ІНКОТЕРМС 2010, товар - олія соняшникова рафінована дезодорована, кількість товару - 21 600 пляшок (1 л), ціна - 0,84 доларів США за пляшку та загальна сума - 18 144 доларів США. Рахунок-фактура підписаний директором відповідача, і підпис директора скріплений печаткою відповідача.

Згідно з пунктом 5.5 контракту у випадку здійснення покупцем авансових платежів до моменту укладення специфікації, вони будуть зараховані у якості передплат за товар.

Відповідно до домовленості сторін (що підтверджується електронним листуванням сторін від 2 липня 2018 року, роздруківка якого є у матеріалах справи) рахунок-фактура № 02/07/18 10 від 2 липня 2018 року був оплачений позивачем частково - в сумі 9 000 доларів США. Решту суми позивач мав перерахувати після відправлення автомобіля з товаром.

Оплата позивачем рахунку-фактури № 02/07/18 10 від 2 липня 2018 року в сумі 9 000 доларів США підтверджується наявною у матеріалах справи банківською ( DokIad О Vyporadani Obchodu Ze Dne 03.07.2018 ) № 6026095034 від 3 липня 2018 року із штампом банку AKCENTA С Z a.s. ), в якій зазначено такі відомості: платник - RIWE-PRO s.r.o. та його адреса; сума платежу - 9 000 доларів США, одержувач платежу - ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД , його адреса та банківські реквізити, дата платежу - 3 липня 2018 року та номер рахунку-фактури - 020718 10.

Проте, відповідач товар, попередньо оплачений позивачем за рахунком-фактурою № 02/07/18 10 від 2 липня 2018 року, не поставив і суму попередньої оплати в розмірі 9 000 доларів США позивачу не повернув.

У матеріалах справи представлений Акт звірки взаємних розрахунків за період з 1 січня 2018 року по 3 серпня 2018 року між сторонами (підписаний тільки з боку позивача), в якому відображено здійснені позивачем платежі та здійснені відповідачем поставки. Згідно з Актом всього у зазначений вище період позивачем було здійснено платежів на загальну суму 117 432 доларів США, а відповідачем здійснено поставок товару на загальну суму 90 288 доларів США. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 3 серпня 2018 року склала 27 144 доларів США.

Вищезазначений Акт звірки був надісланий позивачем відповідачу електронною поштою 7 серпня 2018 року разом із листом від 6 серпня 2018 року ( Звернення щодо виконання взятих на себе обов`язків та повернення заборгованості ), в якому позивач повідомив відповідача про те, що довгострокове (більше ніж два місяці) невиконання ним обов`язків перед позивачем призвело до значних фінансових втрат для позивача і що позивач сподівається на мирне врегулювання ситуації, що склалася.

Отримавши Акт звірки взаємних розрахунків за період з 1 січня 2018 року по 3 серпня 2018 року та звернення позивача від 6 серпня 2018 року щодо виконання взятих обов`язків, відповідач відомості, зазначені в Акті не спростував, надіславши позивачу листа № 35 від 20 серпня 2018 року, в якому підтвердив існування перед позивачем заборгованості за контрактом № 26/02/18 від 26 лютого 2018 року і пояснив її неможливістю в повній мірі задовольнити потреби щодо придбання насіння соняшника чи сировини, так як сезон жнив ще не настав. Водночас відповідач зобов`язався виконати умови контракту та поставити олію соняшникову рафіновану дезодоровану виморожену, яка вже оплачена позивачем, коли у вересні розпочнеться сезон збирання насіння соняшника і він зможе придбати сировину не по завищеним цінам.

У листі № 104 від 3 жовтня 2018 року відповідач вкотре підтвердив наявність між сторонами господарських відносин за контрактом № 26/02/18 від 26 лютого 2018 року, визнав наявність невиконаних договірних зобов`язань перед позивачем на суму 27 144 доларів США та пояснив невиконання контрактних зобов`язань з поставки олії позивачу невиконанням своїх зобов`язань контрагентами відповідача перед ним. При цьому, відповідач запевнив позивача, що не відмовляється від виконання взятих на себе зобов`язань і у будь-якому випадку здійснить погашення заборгованості за контрактом або до поставку олії соняшникової негайно після усунення вказаних форс-мажорних обставин у своїй господарській діяльності.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх контрактних зобов`язань позивач звернувся до відповідача з вимогою № 482/18 від 7 грудня 2018 року про повернення коштів (попередньої оплати) в сумі 27 144 доларів США, сплачених за спірним контрактом (в тому числі 18 144 доларів США за Специфікацією № 2 від 12 квітня 2018 року та 9 000 доларів США за рахунком-фактурою № 02/07/18 10 від 2 липня 2018 року), на рахунок позивача у найкоротший строк.

Оскільки відповідач вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар залишив без розгляду та задоволення, позивач звернувся до МКАС при ТПП України з позовною заявою вих. № 5 від 28 лютого 2019 року.

Постановою Голови Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 лютого 2019 року справу прийнято до провадження.

Сторони узгодили, що спір, який розглядається, підлягає вирішенню одноосібним арбітром.

Позивач RIWE-PRO s.r.o. запропонував для узгодження кандидатуру одноособового арбітра Кисіля Василя Івановича .

ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД своєї думки щодо кандидатури арбітрів для розгляду спору не висловив.

Відповідно до положень статті 31 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України Президент Торгово-промисловій палаті України постановою від 11 травня 2019 року призначив одноосібним арбітром Винокурову Людмилу Федорівну .

Рішенням Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 червня 2019 року стягнуто з ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 3 284, 42 доларів США неустойки за порушення строків поставки товару та 2 361, 97 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 32 790, 39 доларів США.

Рішення прийнято в складі арбітра Винокурової Л.Ф.

Рішення набрало законної сили з дати його винесення 24 червня 2019 року, є остаточним і підлягає виконанню.

Встановлено, що вказане рішення не оскаржено і в добровільному порядку боржником не виконано.

За правилами ч. 1 ст. 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.

Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набрала чинності для України з 8 січня 1961 року.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.

Статтею 4 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року передбачено, що для визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення або належним чином завірену копію такого; б) оригінал арбітражної угоди або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.

Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, презюмуючи обов`язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або д) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або б) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Статтею 478 ЦПК України та ст. 36 Закону України Про міжнародний комерційний арбітраж передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Боржником ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД не було надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви RIWE-PRO s.r.o. відповідно до вимог вищезазначених норм та не зазначено суду обставин, які передбачені ст. 478 ЦПК України.

Таким чином, судом було встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення вже стало обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.

Судом також не визнано, що відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до вимог ст. 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

Якщо в рішенні міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті або валютах, суд, який розглядає це клопотання, вказує в своїй ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу, а за заявою стягувача суд визначає суму стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Оскільки рішенням міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті та стягувач не звертався з заявою про визначення суми стягнення в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, тому суд вказує в ухвалі суму стягнення у валюті, зазначеній в рішенні міжнародного комерційного арбітражу.

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 червня 2019 року у справі №48/2019, яким стягнуто з ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 3 284, 42 доларів США неустойки за порушення строків поставки товару та 2 361,97 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 32 790,39 доларів США, заява RIWE-PRO s.r.o. (Чеська Республіка) підлягає задоволенню.

У зв`язку з зазначеними обставинами, заявнику необхідно видати виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. грошових коштів на загальну суму 32 790,39 доларів США.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з боржника у справі ТОВ ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. (Чеська Республіка) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 960 грн. 50 коп. за подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Керуючись ст. 81, 82 Закону України Про міжнародне приватне право , ст. 35, 36 Закону Україну Про міжнародний комерційний арбітраж , Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, ст. 131, 141, 475, 477-479, 482 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву RIWE-PRO s.r.o. (Чеська Республіка), подану представником Сідлецьким Володимиром Дмитровичем, задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 червня 2019 року у справі № 48/2019, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ТРЕЙД на користь RIWE-PRO s.r.o. 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 3 284,42 доларів США неустойки за порушення строків поставки товару та 2 361,97 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 32 790,39 доларів США.

Видати виконавчий лист про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41450280, юридична адреса: 43025, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22, оф. 184) на користь RIWE-PRO s.r.o. (VAT ID: CZ06253997, Letohradska 711/10, Holesovise, 170 00, Prague, 7, ChechRepublic) 27 144 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар, 3 284,42 доларів США неустойки за порушення строків поставки товару та 2 361,97 доларів США витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 32 790,39 доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41450280, юридична адреса: 43025, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шопена, 22, оф. 184) на користь RIWE-PRO s.r.o. (VAT ID: CZ06253997, Letohradska 711/10, Holesovise, 170 00, Prague, 7, ChechRepublic) судовий збір у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень, 50 копійок.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя В.О. Фінагеєв