Постанова

від 11.11.2019 по справі 754/4458/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

===================================================================

Справа №754/4458/18 Головуючий у І інстанції Грегуль О.В.

Провадження №22-ц/824/13529 /2019 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур про захист прав споживачів та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2017 року між сторонами було укладено Договір на туристичне обслуговування, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання по забезпеченню подорожі сім`ї позивача у складі трьох осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, до ОСОБА_5 , починаючи з 10 січня 2018 року по 17 січня 2018 року.

Для організації виконання вказаних за договором зобов`язань відповідачу були передані закордонні паспорти. В подальшому було отримано необхідні для подорожі документи, а саме туристичний ваучер на трьох осіб з додатком ваучерів на поселення та на трансфер, а також три квитки на літак для трьох осіб.

10 січня 2018 року, прибувши в аеропорт Бориспіль, під час перетину кордону в аеропорту, прикордонною службою України не було допущено перетин кордону сином позивача ОСОБА_4 з тих підстав, що у наданому для перевірки закордонному паспорті була відсутня віза та його паспорт серія та номер НОМЕР_1 не був біометричним, про що було складено відповідний акт від 10 січня 2019 року.

У зв`язку з викладеними обставинами поїздка не відбулася.

На підставі викладеного в позові, ОСОБА_1 просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 21185 грн. - сплачені кошти за неотримані послуги, 511 грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 146 грн. 26 коп. - 3% річних, 1573 грн. 50 коп. - пені, 3000 моральної шкоди та 5000 витрат на правову допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур на користь ОСОБА_1 21185 грн. - відшкодування вартості туристичних послуг, 511 грн. 30 коп. - втрати від інфляції, 146 грн. 26 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 1573 грн. 50 коп. - пені, 3000 грн. - моральної шкоди, 5000 грн. - витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур у дохід держави: 1536 грн. 80 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ Ліберті тур подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги ТОВ Ліберті тур зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог та не врахував, що тур агент несе відповідальність виключно за власні дії і не несе відповідальності за надання туристичного продукту. Окрім того, туристичний агент реалізує туристичний продукт туроператора, здійснюючи посередницьку діяльність від імені туроператора у договірному зобов`язанні, а тому тур агент не може нести майнову відповідальність в повному обсязі.

Також судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, при вирішенні питання про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені, оскільки до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.ст. 546-549, 611, 625 ЦК України.

Окрім того, судом першої інстанції також не вірно було встановлено фактичні обставини справи, що призвело до помилкового висновку, оскільки відповідно до умов договору оформлення візи не входить до переліку замовлених туристичних послуг. Разом з тим, позивачу було надано пам`ятку туристам, які виїжджають в Андорру, в якій вказано перелік документів, наявність яких необхідно перевірити для здійснення поїздки.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то судом першої інстанції також не було з`ясовано в чому полягає моральна шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, якими неправомірними діями чи бездіяльністю була заподіяна, якими доказами підтверджується факт заподіяння моральної шкоди.

Не погоджується ТОВ Ліберті тур і з розміром туристичних послуг, так 19662 грн. було сплачено на рахунок туроператора ТОВ Туристична компанія Анекс Тур в якості оплати туристичних послуг, відповідно відповідач не користування вказаними грошовими коштами та не мав їх у своєму розпорядженні. Щодо вартості туристичних послуг для ОСОБА_4 , то вона складає 2431 грн. 08 коп., згідно розрахунку вартості кожної з наданих послуг для кожного з туристів.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ТОВ Ліберті тур просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку визначеного Київським апеляційним судом, 25 вересня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що викладені в апеляційній скарзі обставини є перекрученими та не відповідають дійсності, тоді як судом першої інстанції було досліджено всі докази, надані на підтвердження позовних вимог, таким чином оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного у відзиві ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено договір на туристичне обслуговування від 28 грудня 2017 року, за умовами якого відповідач зобов`язався відповідно до замовлення позивача й особам, що слідують з ним, зокрема, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), а позивач зобов`язався на умовах даного договору прийняти і оплатити їх.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження від 01 вересня 2011 року.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату замовлених них туристичних послуг у сумі: 21185 грн., що підтверджується оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера № 37 від 28 грудня 2017 року.

Відповідно до п. 5.1.6. договору на туристичне обслуговування від 28 грудня 2017 року, відповідач зобов`язався перевірити у позивача наявність та правильність оформлення необхідних паспортних та візових документів.

10 січня 2018 року в аеропорту Бориспіль не надано дозволу на перетин кордону ОСОБА_4 через відсутності візи, а паспорт НОМЕР_1 не біометричний, що підтверджується оригіналом акта про відмову в перевезенні від 10 січня 2018 року.

Позивач не скористався з особами, що слідують з ним, оплаченими ним туристичними послугами, а відповідач відмовляється відшкодувати позивачу витрати по оплаті цих туристичних послуг.

Відповідно до п. 6.8. і п. 6.9. договору на туристичне обслуговування від 28 грудня 2017 року, за невиконання або неналежне виконання умов даного договору, винна сторона сплачує іншій стороні завдані цим, документально підтверджені збитки. У випадку анулювання подорожі з вини турагента туристу повертається повна вартість сплачених останнім послуг протягом 14 днів.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що будь-яких конкретних правових доказів про належне виконання відповідачем п. 5.1.6. договору на туристичне обслуговування від 28 грудня 2017 року та доказів про повне або часткове спростування позовних вимог, відповідачем не було надано, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може повною мірою погодитися з вказаними доводами суду першої інстанції виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про туризм" до договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом (ст.ст. 901, 902 ЦК України).

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положенням ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 10 і абзацу другого ч. 3 ст. 10 абзацу першого ч. 4 ст. 10, абзацу першого ч. 5 ст. 10 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня1991 року № 1023-ХІІ, у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до типових агентських договорів, що укладаються між турагентами і туроператорами компанії вбачається, що саме на агента покладається обов`язок вчасно і у повному обсязі доводити до відома туристів інформацію про споживчі властивості турпродукту, надавати їм інформаційні матеріали. Принципал, тобто туроператор, не несе зобов`язань по наданню агентові яких-небудь документів і відомостей, що ставляться до турпродукту, за винятком документів, прямо передбачених цим договором. Агент зобов`язаний ознайомити під підпис туриста в одержанні інформаційних матеріалів та згоду із споживчими властивостями турпродукту; достовірно, вчасно і у повному обсязі інформувати туристів про споживчі властивості турпродукту, а також повідомляти, зокрема, про графіки та умови подорожі; вручити туристам пам`ятку, програму перебування та всі необхідні для здійснення подорожі документи під розпис туриста та проінформувати туристів про необхідність прибуття до місця початку подорожі.

Згідно Закону України Про туризм туристичний продукт - це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Відповідно до положень ст. 5 Закону України Про туризм , учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є туристичні оператори, туристичні агенти, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг; інші суб`єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг; гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов`язану з туристичним супроводом, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об`єкти відвідування; фізичні особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Статтею 19-1 вищезазначеного Закону передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування.

Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, зокрема, про: 1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування; 2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію; 3) характеристику готелів та інших об`єктів, призначених для надання послуг з тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, відомості про підтвердження відповідності послуг готелю встановленим вимогам, строки і порядок оплати готельного обслуговування.

Згідно зі ст. 20 Закону України Про туризм , за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо, зокрема: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом Про туризм .

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України Про туризм , суб`єкти туристичної діяльності зобов`язані надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов`язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом;

Статтею 25 вказаного Закону передбачано права та обов`язки туристів, зокрема, туристи мають право на необхідну і достовірну інформацію, про отримання обов`язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про туризм" порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно із частинами першою та другою статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

З урахуванням викладеного та аналізу вищевказаних норм права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти, які були сплачені позивачем за неотримані туристичні послуги у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ Ліберті тур умов договору щодо роз`яснення споживачу туристичних послуг правил виїзду до Андорри та неповідомлення щодо необхідності отримання візи.

Разом з тим, суд помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦПК України, оскільки кошти які були сплачені позивачем відповідачу не є коштами, отриманими відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки такі кошти були сплачені з метою отримання туристичних послуг на підставі укладеного між сторонами договору.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь інфляційних втрат у розмірі 511 грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 146 грн. 26 коп. та пені у розмірі 1573 грн. 50 коп., розрахованої на підставі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , так як такі умови не передбачені укладеним договором, та чинним законодавством, щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та не врахував такого.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень статей 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 33 Закону України Про туризм встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Права позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із невиконанням умов договору не передбачено умовами договору на туристичне обслуговування від 28 грудня 2017 року.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що у даній справі виникли правовідносини щодо неналежного виконання договору про надання туристичних послуг, але не встановив таких порушень прав споживачів туристичних послуг, які б були небезпечні для позивача або становили загрозу для життя та здоров`я.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викладена в постанові від 07 листопада 2018 року у справі №521/18881/16.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції без достатніх правових підстав дійшов висновку про стягнення з ТОВ Ліберті тур моральної шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що стягненню підлягають лише туристичні послуги, що були надані саме сину позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що малолітня дитини не може бути залишена без супроводу батьків як під час туристичної подорожі, так і за будь-яких інших умов, а у зв`язку з тим, що йому було відмовлено у виїзді у зв`язку з відсутністю візи, батьки дитини не могли залишити свого малолітнього сина в аеропорту без нагляду та відмовилися від туристичної подорожі.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення коштів за неотримані туристичні послуги в розмірі 21185 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення лише коштів за неотримані туристичні послуги в розмірі 21185 грн., то відповідно вирішується питання про розподіл судових витрат.

Так, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 31416 грн. 06 коп., відсоткова частина задоволених позовних вимог від заявленої суми становить 67,43 % = ((21185:31416,06)*100)), де 21185 - сума, що підлягає стягненню, а 31416,06 - загальна сума заявлених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, таким чином з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розмірі задоволених позовних вимог, тобто 67,43 % від суми, що підлягала сплаті.

Так, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 475 грн. 25 коп. = ((704,80*67,43)/100), де 704,80 - сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з позовом, а 67,43 - відсоткова частина від задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідачу слід компенсувати за рахунок держави сплачений ним судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 712 грн. 87 коп. = ((1057,20*67,43)/100), де 1057,20 - сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з апеляційною скаргою, а 67,43 - відсоткова частина від задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3371 грн. 50 коп. = ((5000*67,43)/100), де 5000 - сума сплачених коштів на професійну правничу допомогу, а 67,43 - відсоткова частина від задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення коштів за неотримані туристичні послуги в розмірі 21185 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 369, 374, 376 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур задовольнити частково .

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур про захист прав споживачів та відшкодування шкоди скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур про захист прав споживачів та відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур на користь ОСОБА_1 грошові кошти за неотримані туристичні послуги у розмірі 21185 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур в дохід держави судовий збір за звернення до суду з позовом в розмірі 475 грн. 25 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю Ліберті тур за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою в розмірі 712 грн. 87 коп.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Ліберті тур на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3371 грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю Ліберті тур , зареєстроване місце знаходження: вул. Лаврухіна, 3, оф. 19, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 37289884.

Суддя-доповідач

Судді: