Постанова

від 06.11.2019 по справі 404/5249/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 404/5249/15-ц

провадження № 61-23285 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області;

третя особа - управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2016 року у складі судді Галагана О. В. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 рокуу складі колегії суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання розпорядженням районної державної адміністрації, державного акта на право власності на землю недійсними та їх скасування.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 460 йому надано в постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1 тис. кв. м, для індивідуальної житлової забудови з умовою можливості передачі ділянки у приватну власність. Відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 24 квітня 2014 року № 3035 він отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Проте, звернувшись до Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області для погодження проекту землеустрою його було повідомлено про те, що спірна земельна ділянка згідно з розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 квітня 2010 року № 309-р передана у приватну власність ОСОБА_3 та на його ім`я видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 151842.

Зазначав, що про передачу земельної ділянки іншій особі повідомлений не був та письмової згоди не надавав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 квітня 2010 року № 309-р та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 151842 від 30 вересня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 , а також зобов`язати реєстраційну службу Кіровоградського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення Кіровоградської районної державної адміністрації та державний акт на право власності на землю видано ОСОБА_3 з дотриманням вимог земельного законодавства. При цьому інтереси третіх осіб порушені не були, а відповідач набув право власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2017 року,апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки межі міста не визначено, а земельна ділянка згідно з обліковими даними Держгеокадастру відноситься до земель сільськогосподарського призначення Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року № 309-р про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та видачі на його ім`я державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 151842 відповідає вимогам земельного законодавства та є правомірним. Ураховуючи те, що Кіровоградська районна державна адміністрація діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений земельним законодавством, підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження голови районної державної адміністрації та визнання недійсним державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі вказаного розпорядження, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 404/5249/15-ц з Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2019 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що він відповідно до вимог статей 116, 125 ЗК України на законних підставах набув право постійного користування земельною ділянкою, не були застосовані вимоги частини п?ятої статті 116 ЗК України, відповідно до якої надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Земельна ділянка, передана йому у користування, не була вилучена у нього, як у попереднього землекористувача. При розробці проекту земельної ділянки для передачі у власність, її виміри та визначення меж не проводились та не погоджувались.

Зазначав, що 25 грудня 1998 року управлінням по містобудівництву, архітектурі, землеустрою та землекористуванню міського архітектурно-будівельного контролю йому було надано дозвіл № 95/96 на індивідуальне будівництво житлового будинку на спірній земельній ділянці. Судами не надана належна правова оцінка довідки управління земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради від 11 лютого 2015 року № 120, відповідно до якої на протязі 1994-2014 років управлінням проводились перевірки порядку використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 і в ході перевірок було встановлено, що ОСОБА_1 веде роботи по будівництву житлового будинку на земельні ділянці, а також веде присадибне господарство із використанням частини земельної ділянки під садове насадження. Крім того, він щорічно у повному обсязі сплачував земельний податок за земельну ділянку, яка перебувала у нього в користуванні.

24 квітня 2014 року Кіровоградська міська рада на підставі його заяви надала йому право на розроблення проекту щодо відведення спірної земельної ділянки у власність і під час розроблення проекту землеустрою йому стало відомо, що передана йому ще у 1994 році в постійне користування земельна ділянка у 2010 році була передана у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації. Вважав, що розпорядником земельної ділянки є Кіровоградська міська рада, а не Кіровоградська районна державна адміністрація, тому розпорядження спірною земельною ділянкою відноситься виключно до повноважень Кіровоградської міської ради.

Також посилався на те, що відповідно до довідки від 06 лютому 2017 року № 102, виданої управлінням земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської міської ради, межі м. Кропивницького не встановлено, земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах м. Кіровограда.

Відповідно до довідки від 29 січня 2016 року №47/2-19, виданої Обознівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться за межами населеного пункту Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Вважав, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Кропивницький і розпорядження земельною ділянкою відноситься виключно до компетенції Кіровоградської міської ради.

Доводи осіб, які подали заперечення на касаційну скаргу

У липні 2017 року Кіровоградська районна державна адміністрація та ОСОБА_3 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначали, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим, оскільки державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою на ім`я позивача не видавався, в зв`язку з чим у позивача відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим не можна говорити, що розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 квітня 2010 року № 309-р порушене право користування спірною земельною ділянкою.

Крім того, відповідно до пункту 5 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 460 передбачено перелік працівників, яким надавалися земельні ділянки в постійне користування, за списками (додаток І), проте позивач зазначені списки до суду не надав.

Відповідно пункту 7 рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 460 забудовник протягом місяця повинен оформити в управлінні по містобудівництву, архітектурі, землеустрою, землекористуванню технічну документацію і протягом двох років приступити до їх освоєння, що ним зроблено не було, тому інформація про належність йому земельної ділянки не потрапила у відповідні реєстри. Отже, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 460 залишилося нереалізованим позивачем, так як він не отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 22 червня 1994 року № 460 Про надання земельної ділянки Кіровоградському ремонтно-механічному заводу імені З. К. Таратути для індивідуальної житлової забудови та затвердження проекту планування житлового масиву в районі газо-розподільної станції /І черга/ надано ОСОБА_1 - робітнику РНПЦ Горн , склад сім`ї - 2 особи, земельну ділянку в постійне користування для індивідуальної житлової забудови з умовою можливості передачі ділянки у приватну власність і протягом двох років приступити до їх освоєння (а.с. 6).

У 2014 році ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, землі одно-та двоповерхової житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, які перебувають у запасі, що підтверджується копією витягу з рішення 36 сесії 6 скликання Кіровоградської міської ради від 24 квітня 2014 року № 3035 (а.с. 5).

Під час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 був повідомлений про те, що земельна ділянка має кадастровий номер 3522585800:02:000:5329 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану на території Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області серії ЯЛ № 151842 від 30 вересня 2010 року, виданого на підставі розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 квітня 2010 року № 309-р (а.с. 7-12, 33-34).

12 квітня 2010 року ОСОБА_5 надано голові Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області Медведю В. В. заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 22,888 га для особистого селянського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 52).

Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року № 309-р Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, акта визначення збитків та передачу земельних ділянок у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам в кількості 23 чоловіки у власність для ведення особистого селянського господарства за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, Обознівська сільська рада.

У додатку до вказаного розпорядження ОСОБА_3 є четвертим у списку громадян, яким передано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 51).

З довідки Кіровоградської міської ради від 06 лютого 2017 року № 102 убачається, що відповідно до частини восьмої розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності у разі, якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог статей 174, 175 та 176 ЗК України, визначення меж земель державної та комунальної власності здійснюється з урахуванням меж населених пунктів, зазначених у Державному земельному кадастрі. Ураховуючи, що межі м. Кропивницького не встановлено, земельна ділянка по АДРЕСА_1 знаходиться у межах міста (а.с. 248).

При цьому, надаючи позивачеві згоду на розроблення проекту землеустрою та вважаючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Кіровограда (Кропивницького), виготовлений позивачем проект землеустрою Кіровоградська міська рада не погодила, а направила позивача для погодження проекту до Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області довідкою від 30 січня 2017 року № 31-28-99.2-420/15-17 повідомило про те, що земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер №3522585800:02:000:5329 для ведення особистого селянського господарства відноситься до земель сільськогосподарського призначення Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 249).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Аналогічне положення міститься у статті 125 ЗК України.

Згідно зі статтею 23 ЗК України 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Аналогічне положення міститься у статті 126 ЗК України.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно із нормами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням наведених норм матеріального права підстави для задоволення позову власника чи користувача є встановлення факту порушення його прав та існування перешкод у здійснення ним цих прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції , виходив з того, що межі міста не визначено, а земельна ділянка згідно з обліковими даними Держгеокадастру відноситься до земель сільськогосподарського призначення Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 29 квітня 2010 року № 309-р про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та видачі на його ім`я державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 151842 відповідає вимогам земельного законодавства та є правомірним. При цьому суди не врахували, що достовірних відомостей про те, чи знаходиться спірна земельна ділянка в межах міста, чи за його межами матеріали справи не містять.

Разом з тим, суди не врахували, що у силу статей 22, 23 ЗК України 1990 року, який був чинним на час прийняття рішення міської ради про надання спірної земельної ділянки позивачу у постійне користування, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (державний акт), а позивачем таких доказів не надано. На час надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність (24 квітня 2014 року), вона вже перебувала у власності ОСОБА_3 , яке ним було оформлено у встановленому законом порядку ще у 2010 році.

Відтак, позивачем не надано доказів того, що право користування спірною земельною ділянкою було ним оформлено у встановленому законом порядку.

Таким чином, дійшовши висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення, суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відмовивши у задоволені позовних вимог з інших підстав.

Посилання касаційної скарги на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Кропивницький і розпорядження земельною ділянкою відноситься виключно до компетенції Кіровоградської міської ради, безпідставні, оскільки матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин не містить. Крім того, питання повноважень Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області на розпорядження спірною земельною ділянкою правового значення не має, оскільки позивачем не доведено, що право користування спірною земельною ділянкою було ним оформлено у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають зміні в мотивувальній їх частині з підстав, зазначених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської областізмінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович