Вирок

від 12.11.2019 по справі 761/43868/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/43868/19

Провадження №1-кп/761/2654/2019

В И Р О К

іменем України

12 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100100008849, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Матвеєво, Тотемського району, Волгоградської області, Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 16 листопада 2018 року вироком Подільського районного суду

м.Києва за ч. 2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільненого 06 червня 2019 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

16 вересня 2019 року приблизно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у центральній частині міста Києва, проходячи по бульвару Тараса Шевченка, звернув свою увагу на будівлю Володимирського собору, який на той час вже був закритий та знаходився під охороною. Знаючи, що в приміщенні собору знаходиться церковна крамничка, в касі якої можуть знаходитись грошові кошти, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, яке належить Релігійній організації «Релігійна громада парафії святого рівноапостольного великого князя Володимира Київської єпархії Української православної церкви Київського патріархату у Шевченківському районі м.Києва».

Реалізуючи свій злочинний умисел, 16 вересня 2019 року, приблизно о 21 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м.Київ, бульвар Тараса Шеаченка, 20, зайшов на прилеглу до Володимирського собору територію та, підійшовши до будівлі Володимирського собору, оглянув її і побачив водостічну трубу, яка вела до вікна, яке можна було б розбити і через нього проникнути в приміщення собору та викрасти з каси церковної лавки грошові кошти. Сума яких на кінець робочого дня, складала 905 гривень. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення, ОСОБА_5 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проліз по водостічній трубі до одного із вікон Володимирського собору. Після чого своєю лівою рукою розбив шибку та ногами вперед, намагався проникнути до приміщення собору. В цей час охоронець, який знаходився в центральній частині приміщення собору, почувши звук розбитого скла та невідомий йому шум, увімкнувши ліхтарик, помітив, раніше йому невідомого ОСОБА_5 , який намагався проникнути до приміщення Володимирського собору. Розуміючи, що його злочинні дії викриті, не бажаючи бути затриманим на місці вчинення злочину, ОСОБА_5 виліз з приміщення собору та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, при цьому не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причини, що не залежали від його волі.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення за ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим повністю, та дав суду показання, згідно з якими, 16 вересня 2019 року він у вечірній час приблизно о 21 год. 30 хв. прогулювався центральною частиною міста та звернув увагу на будівлю Володимирського собору, який на той час вже був закритий. Знаючи, що в приміщенні собору знаходиться церковна крамничка, в касі якої можуть знаходитись грошові кошти, він вирішив цим наживитись. Обійшовши церкву він помітив водостічну трубу по якій виліз до вікна, де сівши на підвіконня, розбив скло. Після чого, він намагався проникнути всередину та в цей час, побачив, що його дії викриті охоронцем, а тому він втік з місця пригоди, щоб його не затримали. Через декілька днів його затримали за вчинення цього злочину. Заявив, що усвідомлює протиправність своєї поведінки, шкодує про скоєне.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженні по фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином,судовим розглядом,який проведеновідповідно довимог ст.337КПК Українив межахвисунутого обвинувачення,встановлено винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, за вчинення якого він підлягає покаранню.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами статтей 65-68 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 Про практику призначення судами кримінального покарання зі змінами і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст.ст. 65, 68 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, дані які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_5 раніше судимийза вчиненняаналогічного кримінальногоправопорушення,вчинив данекримінальне правопорушення,яке відповіднодо ст.12КК Україниє незакінченимтяжким злочином,не довівзлочин докінця,оскільки йогодії буливикриті охоронцем,є особоюмолодого віку, офіційно не працює, не одружений, зареєстрований с.Ісаєво, Миколаївського району, Одеській області, де характеризується посередньо, місця проживання в м.Києві та Київській області не має.

В якості обставини, що пом`якшуює покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує його щире каяття, інших пом`якшуючих обставин судом не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, те, що у даному випадку наявна обставина, що пом`якшує покарання, передбачена пунктом 1 частини першої статті 66 КК України, відсутні обставини, що обтяжують покарання, а також, що ним вчинено незакінчений злочин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах визначених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, враховуючи, що ним вчинено незакінчений злочин, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових злочинів, призначеним відповідно до загальних засад, визначених у ст. 65 КК України та з урахуванням правил, передбачених ст. 68 КК України.

При цьому, враховуючи, що ОСОБА_5 має непогашену у встановленому порядку судимість за вчинення злочину проти власності, також притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України Печерським УП ГУ НП в м.Києві, суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України у даному випадку, а тому призначене судом покарання він має відбувати реально.

Питання щодо долі речових доказів слід вирішити у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке застосовано судом за результатами підготовчого судового засідання 12 листопада 2019 року немає, а тому до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_7 відраховувати з моменту взяття його під варту в залі суду, а саме з 12 листопада 2019 року, зарахувавши йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23 вересня 2019 року по 11 листопада 2019 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 довступу вирокув законнусилу,залишити беззмін.

Речовий доказ: CD диск DVD-R, об`ємом 4,7 GВ, зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12019100100008849, джинсові шорти синього кольору, що зберігаються в камері схову речових доказів у експертному пакеті № 0435555 повернути ОСОБА_7 .

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: