Ухвала

від 26.05.2020 по справі 761/43868/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/43868/19Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/824/1917/2020Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

іменем України

26 травня 2020року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Матвеєво Тотемського району Волгоградської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 16.11.2018 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільненого 06 червня 2019 року по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки..

Вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 16 вересня 2019 року приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у центральній частині міста Києва, проходячи по бульвару Тараса Шевченка, звернув свою увагу на будівлю Володимирського собору, який на той час вже був закритий та знаходився під охороною. Знаючи, що в приміщенні собору знаходиться церковна крамничка, в касі якої можуть знаходитись грошові кошти, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, яке належить Релігійній організації «Релігійна громада парафії святого рівноапостольного великого князя Володимира Київської єпархії Української православної церкви Київського патріархату у Шевченківському районі м. Києва». Реалізуючи свій злочинний умисел, 16 вересня 2019 року приблизно о 21 год. 45 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 20, зайшов на прилеглу до Володимирського собору територію та, підійшовши до будівлі Володимирського собору, оглянув її і побачив водостічну трубу, яка вела до вікна, яке можна було б розбити і через нього проникнути в приміщення собору та викрасти з каси церковної лавки грошові кошти, сума яких на кінець робочого дня, складала 905 гривень. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне, повторне, викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в приміщення, ОСОБА_7 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проліз по водостічній трубі до одного із вікон Володимирського собору, після чого своєю лівою рукою розбив шибку та ногами вперед намагався проникнути до приміщення собору. В цей час охоронець, який знаходився в центральній частині приміщення собору, почувши звук розбитого скла та невідомий йому шум, увімкнувши ліхтарик, помітив, раніше йому невідомого ОСОБА_7 , який намагався проникнути до приміщення Володимирського собору. Розуміючи, що його злочинні дії викриті, не бажаючи бути затриманим на місці вчинення злочину, ОСОБА_7 виліз з приміщення собору та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, при цьому не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причини, що не залежали від його волі. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок суду та призначити покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд ухвалив незаконний вирок, оскільки розмір покарання, на його думку, не відповідає тяжкості скоєного злочину, судом не було належним чином враховано пом`якшуючих обставин як його повне визнання своєї вини та щире каяття, а також не було враховано збіг особистих життєвих та сімейних обставин. Окрім того, зазначає, що судом не надано йому останнього слова та він не був присутнім під час оголошення вироку, а також неправомірно не застосовано ст. ст. 69, 75 КК України, що , на його думку, є порушенням його прав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Суд першої інстанції, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого злочину, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого, який свою вину визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним інкримінованого злочину.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам даного провадження.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше судимий; обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання; ставлення обвинуваченого до скоєного, та обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах найнижчої санкції, передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України, не знайшовши підстав для застосування ст. 75 КК України.

Посилання обвинуваченого у своїй апеляційній скарзі на наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, збіг життєвих та сімейних обставин є підставами для застосування ст. ст. 69, 75 КК України та звільнення його від відбування покарання, є необґрунтованими, оскільки з аналізу особи обвинуваченого, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, а також зважаючи, що обвинувачений був засуджений за вчинення злочину проти власності, що доводить його небажання стати на шлях виправлення, а також жодним чином не обґрунтував своїх посилань в апеляційній скарзі на збіг життєвих та сімейних обставин, що не дає підстав для застосування ні ст. 69, ні ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Всі обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, були у повному обсязі враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 185 КК України з урахуванням ст. 68 КК України. Обставини, що можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину апелянтом не наведено та судом не встановлено, а тому підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено ч. 3 ст. 185 КК України, відсутні.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції позбавив його можливості виступити з останнім словом, є надуманими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції надавалась можливість і обвинувачений скористався своїм правом на останнє слово.

Проголошення вироку у відсутності обвинуваченого, про що зазначає обвинувачений в апеляційній скарзі не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне скасування вироку. Не бути присутнім ОСОБА_7 при проголошенні вироку не позбавило його законного права, яким він і скористався, на оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року, копію якого ОСОБА_7 отримав 07 лютого 2020 року.

Колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст.404,405,407, 409,419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.11.2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду,а засудженим ОСОБА_7 ,який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді: