Постанова

від 05.11.2019 по справі 2-1174/2010

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3141/19 Справа № 2-1174/2010 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 2-1174/2010

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Голуб О.О.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство Укрсиббанк ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на повторне заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2010 року , яке ухвалено суддею Коноваленком М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 жовтня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк (надалі - АКІБ УкрСиббанк ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2009 року задоволено позовні вимоги АКІБ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1 а.с. 40).

Ухвалою цього ж суду від 17 червня 2009 року скасовано заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2009 року та призначено цивільну справу за позовом АКІБ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки до судового розгляду.

У березні 2010 року Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк (надалі - ПАТ УкрСиббанк ), яке є правонаступником АКІБ УкрСиббанк , звернулося до суду із уточненим позовом, в якому змінило предмет позовних вимог та, зазначивши співвідповідачем ОСОБА_2 , просило суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором.

Повторним заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором у сумі 464 841, 91 грн. та судові витрати у розмірі 1 700,00 грн. і 30,00 грн. (т. 1 а.с. 100-101).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 , як до поручителя за договором споживчого кредиту та, одночасно, заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що Договір поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року він не підписував, та навіть не знав про його існування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на момент укладення договору поруки, він був неповнолітнім, не мав паспорту та не укладав цього договору. Про існування договору поруки відповідач ОСОБА_2 довідався нещодавно, жодних договорів поруки із ПАТ УкрСиббанк не укладав, не підписував, що підтвердить висновок судової почеркознавчої експертизи, для проведення якої він надав суду вільні зразки підпису та готовий надати у будь-який час експериментальні зразки підпису.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника адвоката Голуба С.О., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 11289374000, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у іноземній валюті у сумі 44 300,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами 12,90% річних, зі строком повернення кредиту не пізніше 26.01.2024 року (т. 1 а.с. 72-75).

В якості забезпечення виконання зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором, між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та відповідачем ОСОБА_2 28.01.2008 року було укладено договір поруки №11289374000, згідно умов якого останній поручався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникли з кредитного договору (т. 1 а.с.79).

АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , на виконання умов Розділу 6 Кредитного договору та Розділу 2 Договору поруки, 14.12. 2009 року направлялись відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про негайне погашення простроченої заборгованості, які були повернуті поштою у зв`язку із закінченням строків зберігання 23.01.2010 року та 08.02.2010 року (т. 1 а.с.80,81).

На теперішній час, зобов`язання за кредитним договором не виконані, кредит за встановленою датою погашення не повернуто, проценти за користування грошовими коштами не сплачені, у зв`язку з чим, станом на 26.01.2010 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 58223,14 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на 09.03.2010 року, становить 464841,91 грн., з яких:344068,50 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на 09.03.2010 року, становить 51834,09 грн. заборгованість за простроченим кредитом;11680,15 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на 09.03.2010 року, становить 93251,98 грн. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом;829,63 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на 09.03.2010 року, становить 6623,64 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;2474,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, станом на 09.03.2010 року, становить 19755,84 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк , суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальницею ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права банку, у зв`язку з цим, вимагати від відповідачки повернення заборгованості за кредитним договором достроково.

В цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, оскільки, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ УкрСиббанк в частині стягнення заборгованості за кредитом з поручителя ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що , відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів , у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки Банком підтверджено належними доказами (розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення, в оскаржуваній частині, не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно статей 546, 547 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори, тому неукладення договору, тобто його відсутність, не породжує цивільних прав та обов`язків.

Отже, Договір поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року , спір щодо якого виник у даній справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем ОСОБА_2 заперечується факт підписання цього Договору.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.

При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Наслідки ухилення від участі в експертизі визначені у статті 109 ЦПК України, згідно з якою у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки, відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що Договір поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року він не підписував, та навіть не знав про його існування, Дніпровським апеляційним судом 05 березня 2019 року було постановлено ухвалу про витребування від ПАТ УкрСиббанк оригіналів Кредитного договору №11289374000 від 28.01.2008 року, який було укладено між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 , Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року, який було укладено між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_2 , для подальшого призначення судової почеркознавчої експертизи (т. 2 а.с. 32-33).

11 травня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист АТ УкрСиббанк (вихідний №21-1/25988 від 23.04.2019 року), в якому останній повідомив, що оригінал Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року, який було укладено між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_2 , було передано ТОВ Кей Колект , як новому кредитору боржника відповідно до Договору факторингу №2 від 12 грудня 2011 року (т. 2 а.с. 49).

Зазначений лист не містить жодних додатків та суду не було надано копії Договору факторингу №2 від 12 грудня 2011 року, тобто фактично ПАТ УкрСиббанк , виступаючи позивачем у даній цивільній справі, ухилився від доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів, з метою сприяння всебічному та повному розгляду справи, ухвалою від 04 червня 2019 року зобов`язала Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (надалі - ТОВ Кей Колект ) надати оригінали Кредитного договору №11289374000 від 28.01.2008 року, який було укладено між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_1 , та Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року, який було укладено між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк , та ОСОБА_2 , які зобов`язано направити безпосередньо на адресу суду у строк до 04 липня 2019 року (т. 2 а.с. 73-74).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року застосовано до ТОВ Кей Колект заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог ухвали суду про витребування доказів та зобов`язано останнього надати витребувані ухвалою суду від 04.06.2019 року докази, у строк до 05 листопада 2019 року (т. 2 а.с. 97-98).

На час ухвалення рішення у справі, витребувані судом докази ТОВ Кей Колект не були надані, а ПАТ УкрСиббанк , як позивач у справі, не здійснив жодних дій щодо доведення заявлених ним позовних вимог та фактично усунувся від проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, яка надала б суду можливість встановити дійсність тверджень відповідача ОСОБА_2 щодо не підписання ним Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року, у зв`язку з чим колегія суддів, з урахуванням приписів статті 109 ЦПК України, дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем ОСОБА_2 Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року в письмовій формі, як це встановлено у статтях 546, 547 ЦК України, а тому надана позивачем до суду копія цього Договору не породжує цивільних прав та обов`язків для відповідача ОСОБА_2

Колегією суддів також перевірено й доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що на момент укладення Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року він був неповнолітнім та навіть не мав паспорта громадянина України і цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, та встановлено наступне.

Дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на момент укладення спірного договору, тобто 28 січня 2008 року, виповнилося 16 років та, з урахуванням приписів ст. 6 СК України, він набув правового статусу неповнолітньої дитини.

Статтею 222 ЦПК України передбачено правові наслідки вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності та визначено, що правочин вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи.

Оскільки, позовні вимоги про визнання Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року недійсним до суду не заявлялися, колегія суддів не може виходити за межі заявлених позовних вимог та досліджувати питання, які не входять до предмету доказування у даній справі.

При цьому, необхідно зауважити й на тому, що встановлення таких обставин мало б правове значення за наявності доказів укладення неповнолітнім ОСОБА_2 Договору поруки №11289374000 від 28 січня 2008 року, тоді як суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення цього Договору.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв`язку з чим з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 550,00 грн. (т. 2 а.с. 20, 25), що відповідає розміру встановленому Законом України Про судовий збір .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - задовольнити.

Повторне заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2010 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк , яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку УкрСиббанк , до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі у розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: