Постанова

від 13.11.2019 по справі 910/5342/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 910/5342/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Халько В.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 (повний текст рішення складено 31.07.2019)

у справі № 910/5342/19 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп"

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"

про стягнення 22 544,66 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 22 544,66 грн. заборгованості за договором поставки, а саме 16 293,18 грн. інфляційних втрат та 6 251,48 грн. 3% річних за прострочення оплати товарів за договором поставки, а також позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтований порушення відповідачем умов укладеного договору поставки №ВТ376-09/3 від 31.03.2017 в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар, у зв`язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5342/19 позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" інфляційні втрати у розмірі 16 293, 18 грн., 3% річних у розмірі 6 251, 48 грн. та судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач 27.08.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що позивачем не підтверджено у передбаченому законом порядку порушення відповідачем строків здійснення оплат за поставлений товар.

На переконання скаржника, суд не приділив належну увагу наданому позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, який не відповідає вимогам ЦК України в контексті застосування методики розрахунку за постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

Апелянт зазначає, що розрахунок індексу інфляції здійснений позивачем з урахуванням неповних місяців, а саме місяців, в яких мав бути здійснений платіж, а не з наступних. Нарахування 3 % річних здійснено з неправильним визначенням кількості банківських днів відстрочення платежу, узгодженого сторонами у п. 8.2 договору та без належного підтвердження здійснених відповідачем з порушенням строків оплат за поставлений товар з подальшим врахуванням цих обставин у розрахунках.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 03.09.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці з 04.11.2019 по 13.11.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

31.03.2017 між Публічним акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає філія "Іршанський гірничо-збагачуваний комбінат" Публічного акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БВС-Групп" (далі - постачальник) укладено договір поставки №ВТ376-09/3 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця підшипники кочення (далі - товар) (код 44440000-6 Вальниці відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору.

Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації (додаток 1), яка після її підписання є невід`ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару (п. 1.2 договору).

Специфікацією, що є додатком №1 до договору сторони погодили найменування товару, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість. Так, загальна сума договору становить 7 329 260, 91 грн., у тому числі ПДВ - 1 221 543, 49 грн.

Пунктом 3.1 договору унормовано, що постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 7 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця але у будь-якому разі не раніше отримання від покупця повідомлення про готовність прийняти товар. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем. Так, поставка товару здійснюється постачальником за адресою: вул. Шевченка, буд. 1, смт Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська обл. (п. 3.2 договору).

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів.

У розділі 8 договору сторони погодили порядок здійснення оплати. Так, оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі (п. 8.1 договору). Оплата за товар здійснюється в порядку відстрочення платежу термін до 150 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку (п. 8.2 договору). Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 8.3 договору).

За приписами п. 10.1 договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність за ним та (або) за чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 (п. 14.1 договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов`язань та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору (п. 14.2 договору).

За приписами п. 15.7 договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" №922 від 25.12.2015, а саме: дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов укладеного договору позивачем поставлено товар згідно видаткових накладних: № 68 від 18.04.2017 на суму 121 431,46 грн.; № 70 від 21.04.2017 на суму 50 144,15 грн.;. № 118 від 24.05.2017 на суму 22 381,22 грн.; № 134 від 29.05.2017 на суму 71 450,27 грн.; № 139 від 08.06.2017 на суму 13 199,16 грн.; № 151 від 16.06.2017 на суму 81 619,79 грн.; № 158 від 26.06.2017 на суму 30 547,44 грн.; № 161 від 27.06.2017 на суму 7 433,44 грн.; № 163 від 04.07.2017 на суму 4 703,33 грн.; №172 від 07.07.2017 на суму 96 251,66 грн.; № 173 від 17.07.2017 на суму 51 275,40 грн.; № 175 від 18.07.2017 на суму 9 998,64 грн.; № 176 від 20.07.2017 на суму 35 484,72 грн.; № 178 від 25.07.2017 на суму 6 239,26 грн.; № 180 від 27.07.2017 на суму 60 263,71 грн.; № 182 від 31.07.2017 на суму 1 848,00 грн.; №190 від 14.08.2017 на суму 4 838,63 грн.; № 192 від 16.08.2017 на суму 1 187,16 грн.; № 207 від 21.08.2017 на суму 2 288,98 грн.; № 212 від 28.08.2017 на суму 4 593,50 грн.; № 220 від 04.09.2017 на суму 89 132,50 грн.; № 226 від 13.09.2017 на суму 55 405,13 грн.; № 229 від 19.09.2017 на суму 42 979,46 грн.; № 241 від 22.09.2017 на суму 1 247,42 грн.; № 242 від 22.09.2017 на суму 6 229,13 грн.; №244 від 26.09.2017 на суму 12 474,00 грн.; № 253 від 03.10.2017 на суму 11 644,39 грн.; № 260 від 10.10.2017 на суму 21 358,07 грн.; № 263 від 12.10.2017 на суму 57 562,46 грн.; № 272 від 19.10.2017 на суму 37 866,46 грн.; № 273 від 24.10.2017 на суму 16 632,00 грн.; № 282 від 06.11.2017 на суму 16 632,00 грн.; № 287 від 15.11.2017 на суму 38 808,00 грн.; № 295 від 17.11.2017 на суму 4 748,09 грн.; № 314 від 22.11.2017 на суму 24 595,79 грн.; № 316 від 24.11.2017 на суму 8 810,05 грн.; № 329 від 13.12.2017 на суму 1 695,19 грн.; №337 від 19.12.2017 на суму 36 785,03 грн.; № 345 від 22.12.2017 на суму 45 324,55 грн.; № 6 від 03.01.2018 на суму 25 787,06 грн.; № 25 від 03.01.2018 на суму 6 804,16 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Однак, за виставленими рахунками № 70 від 18.04.2017 на суму 121 431,46 грн.; № 72 від 21.04.2017 на суму 50 144,15 грн.; № 125 від 24.05.2017 на суму 22 381,22 грн.; № 141 від 29.05.2017 на суму 71 450,27 грн.; № 147 від 08.06.2017 на суму 13 199,16 грн.; № 159 від 16.06.2017 на суму 81 619,79 грн.; № 167 від 26.06.2017 на суму 30 547,44 грн.; № 170 від 27.06.2017 на суму 7 433,44 грн.; № 172 від 04.07.2017 на суму 4 703,33 грн.; № 181 від 07.07.2017 на суму 96 251,66 грн.; № 182 від 17.07.2017 на суму 51 275,40 грн.; № 184 від 18.07.2017 на суму 9 998,64 грн.; № 185 від 20.07.2017 на суму 35 484,72 грн.; №187 від 25.07.2017 на суму 6 239,26 грн.; № 189 від 27.07.2017 на суму 60 263,71 грн.; № 193 від 31.07.2017 на суму 1 848,00 грн.; № 199 від 14.08.2017 на суму 4 838,63 грн.; № 201 від 16.08.2017 на суму 1 187,16 грн.; № 217 від 21.08.2017 на суму 2 288,98 грн.; № 222 від 28.08.2017 на суму 4 593,50 грн.; №230 від 04.09.2017 на суму 89 132,50 грн.; № 236 від 13.09.2017 на суму 55 405,13 грн.; № 239 від 19.09.2017 на суму 42 979,46 грн.; № 251 від 22.09.2017 на суму 1 247,42 грн.; № 252 від 22.09.2017 на суму 6 229,13 грн.; № 254 від 26.09.2017 на суму 12 474,00 грн.; № 263 від 03.10.2017 на суму 11 644,39 грн.; № 269 від 10.10.2017 на суму 21 358,07 грн.; № 272 від 12.10.2017 на суму 57 562,46 грн.; № 280 від 19.10.2017 на суму 37 866,46 грн.; № 281 від 24.10.2017 на суму 16 632,00 грн.; № 290 від 06.11.2017 на суму 16 632,00 грн.; № 295 від 15.11.2017 на суму 38 808,00 грн.; № 303 від 17.11.2017 на суму 4 748,09 грн.; №322 від 22.11.2017 на суму 24 595,79 грн.; № 324 від 24.11.2017 на суму 8 810,05 грн.; № 337 від 13.12.2017 на суму 1 695,19 грн.; №345 від 19.12.2017 на суму 36 785,03 грн.; № 353 від 22.12.2017 на суму 45 324,55 грн.; № 6 від 03.01.2018 на суму 25 787,06 грн.; № 26 від 03.01.2018 на суму 6 804,16 грн. оплата відповідачем здійснена була несвоєчасно, з порушенням приписів пункту 8.2 договору, а саме з пропуском 150-ти банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Несвоєчасний розрахунок відповідача за отриманий товар став підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат у розмір 16 293, 18 грн. та 3% річних у розмірі 6 251,48 грн., що є предметом спору у даній справі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про не вірне визначення позивачем періоду виникнення заборгованості та обрахунку інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманого товару не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Статтею 530 ЦК України визначено таке, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з виписки по рахунку позивача, відповідачем здійснено оплату за отриманий товар з простроченням, а саме: - за видатковою накладною № 68 від 18.04.2017 на суму 121 431,46 грн. - на суму 10 000,00 грн. від 14.07.2017, на суму 20 000,00 грн. від 20.09.2017, на суму 21 431,46 грн. від 21.09.2017, на суму 20 000,00 грн. від 20.10.2017, на суму 20 000,00 грн. від 26.10.2017, на суму 20 000,00 грн. від 30.10.2017, на суму 5 000,00 грн. від 09.11.2017, на суму 5 000,00 грн. від 15.11.2018; - за видатковою накладною №70 від 21.04.2017 на суму 50 144,15 грн. від 30.11.2017; - за видатковою накладною № 118 від 24.05.2017 - на суму 16 840,00 від 27.12.2017 та на суму 5 541,22 грн. від 04.01.2018; - за видатковою накладною № 134 від 29.05.2017 на суму 71 450,27 грн. від 13.03.2018; - за видатковою накладною № 139 від 08.06.2017 на суму 13 199,16 грн. від 17.05.2018; - за видатковою накладною №151 від 16.06.2017 на суму 81 619,79 грн. від 22.03.2018; - за видатковою накладною № 158 від 26.06.2017 на суму 30 547,44 грн. від 18.05.2018; - за видатковою накладною № 161 від 27.06.2017 на суму 7 433,44 грн. від 20.03.2018; - за видатковою накладною № 163 від 04.07.2017 на суму 4 703,33 грн. від 08.02.2018; - за видатковою накладною №172 від 07.07.2018 - на суму 46 251,66 грн. від 27.03.2018 та на суму 50 000,00 грн. від 02.05.2018; - за видатковою накладною № 173 від 17.07.2017 на суму 51 275,40 грн. від 25.05.2018; - за видатковою накладною № 175 від 18.07.2017 на суму 9 998,64 грн. від 18.05.2018; - за видатковою накладною № 176 від 20.07.2017 на суму 35 484,72 грн. від 25.05.2018; - за видатковою накладною № 178 від 25.07.2017 на суму 6 239,26 грн. від 23.05.2018; - за видатковою накладною № 180 від 27.07.2017 на суму 60 263,71 грн. від 25.05.2018; - за видатковою накладною №182 від 31.07.2017 на суму 1 848,00 грн. від 10.07.2018; - за видатковою накладною № 190 від 14.08.2017 на суму 4838,63 грн. від 11.12.2018; - за видатковою накладною № 192 від 16.08.2017 на суму 1 187,16 грн. від 11.12.2018; - за видатковою накладною № 207 від 21.08.2017 на суму 2 288,98 грн. від 11.12.2018; - за видатковою накладною № 212 від 28.08.2017 - на суму 292,41 грн. від 11.12.2018 та на суму 4 301,09 грн. від 13.12.2018; - за видатковою накладною № 220 від 04.09.2017 на суму 89 132,50 грн. від 18.05.2018; - за видатковою накладною № 226 від 13.09.2017 на суму 55 405,13 грн. від 25.05.2018; - за видатковою накладною № 229 від 19.09.2017 на суму 42 979,46 грн. від 25.05.2018; - за видатковою накладною № 241 від 22.09.2017 - на суму 698,91 грн. від 13.12.2018 та на суму 548,51 грн. від 18.12.2018; - за видатковою накладною № 242 від 22.09.2017 - на суму 4 451,49 грн. від 18.12.2018 та суму 1 777,64 грн. від 20.12.2018; - за видатковою накладною №244 від 26.09.2017 - на суму 3 222,36 грн. від 20.12.2018 та на суму від 9 251,64 грн. від 08.01.2019; - за видатковою накладною № 253 від 03.10.2017 - на суму 748,36 грн. від 08.01.2019, на суму 10 000,00 грн. від 10.01.2019 та на суму від 896,03 грн. від 15.01.2019; - за видатковою накладною № 260 від 10.10.2017 - на суму 4 103,97 грн. від 15.01.2019, на суму 10 000,00 грн. від 22.01.2019 та на суму від 7 254,10 грн. від 24.01.2019; - за видатковою накладною №263 від 12.10.2017 на суму 57 562,46 грн. від 05.07.2018; - за видатковою накладною №272 від 19.10.2017 на суму 37 866,46 грн. від 24.01.2019; - за видатковою накладною № 273 від 24.10.2017 на суму 16 632,00 грн. від 24.01.2019; - за видатковою накладною № 282 від 06.11.2017 на суму 16 632,00 грн. від 05.07.2018; - за видатковою накладною № 287 від 15.11.2017 - на суму 5 808,00 грн. від 26.10.2018, на суму 7 000,00 грн. від 31.10.2018, на суму 6 000,00 грн. від 16.11.2018, на суму 5 000,00 грн. від 21.11.2018, на суму 5 000,00 грн. від 22.11.2018, на суму 5 000,00 грн. від 27.11.2018 та на суму 5 000,00 грн. від 04.12.2018; - за видатковою накладною № 295 від 17.11.2017 на суму 4 748,09 грн. від 24.01.2019; - за видатковою накладною № 314 від 22.11.2017 на суму 6 595,79 грн. від 18.10.2018 та на суму 18 000,00 грн. від 23.10.2018; - за видатковою накладною № 316 від 24.11.2017 на суму 8 810,05 грн. від 27.09.2018; - за видатковою накладною № 329 від 13.12.2017 на суму 1 695,19 грн. 24.01.2019; - за видатковою накладною № 337 від 19.12.2017 - на суму 10 785,03 грн. від 28.08.2018, на суму 6 000,00 грн. від 30.08.2018, на суму 5 000,00 грн. від 07.09.2018, на суму 5 000,00 грн. від 11.09.2018, на суму 5 000,00 грн. від 13.09.2018 та на суму 5 000,00 грн. від 20.09.2018; - за видатковою накладною № 345 від 22.12.2017 - на суму 5 324,55 грн. від 07.08.2018 та на суму 40 000,00 грн. від 09.08.2018; - за видатковою накладною № 6 від 03.01.2018 - на суму 5 787,06 грн. від 05.09.2018, на суму 5 000,00 грн. від 25.09.2018, на суму 5 000,00 грн. від 02.10.2018, на суму 5 000,00 грн. від 09.10.2018 та на суму на суму 5 000,00 грн. від 11.10.2018; - за видатковою накладною № 25 від 03.01.2018 на суму 6 804,16 грн. від 24.01.2019.

Позивачем вірно визначено 150-й банківський день за видатковими накладними № 163 від 04.07.2017 є 05.02.2018; № 172 від 07.07.2017 є 08.02.2018; № 272 від 19.10.2017 є 25.05.2018; № 6 від 03.01.2018 та № 25 від 03.01.2018 є 10.08.2018.

В той же час, судом першої інстанції вірно встановлено, що 150-м банківським днем за видатковими накладними № 68 від 18.04.2017 є 22.11.2017, тоді як вірним є 23.11.2017; № 70 від 21.04.2017 є 27.11.2017, тоді як вірним є 28.11.2017; № 118 від 24.05.2017 є 25.12.2017, тоді як вірним є 26.12.2017; №134 від 29.05.2017 є 02.01.2018, тоді як вірним є 29.12.2017; №139 від 08.06.2017 є 12.01.2018, тоді як вірним є 11.01.2018; № 151 від 16.06.2017 є 24.01.2018, тоді як вірним є 19.01.2018; № 158 від 26.06.2017 є 02.02.2018, тоді як вірним є 29.01.2018; № 161 від 27.06.2017 є 03.02.2018, тоді як вірним є 30.01.2018; № 173 від 17.07.2017 є 19.02.2018, тоді як вірним є 16.02.2018; №175 від 18.07.2017 є 20.02.2018, тоді як вірним є 19.02.2018; №176 від 20.07.2017 є 22.02.2018, тоді як вірним є 21.02.2018; № 178 від 25.07.2017 є 27.02.2018, тоді як вірним є 26.02.2018; № 180 від 27.07.2017 є 01.03.2018, тоді як вірним є 28.02.2018; № 182 від 31.07.2017 є 07.03.2018, тоді як вірним є 02.03.2018; № 190 від 14.08.2017 є 28.03.2018, тоді як вірним є 19.03.2018; №192 від 16.08.2017 є 30.03.2018, тоді як вірним є 21.03.2018; №207 від 21.08.2017 є 05.04.2018, тоді як вірним є 27.03.2018; № 212 від 28.08.2017 є 13.04.2018, тоді як вірним є 30.03.2018; № 220 від 04.09.2017 є 24.04.2018, тоді як вірним є 06.04.2018; № 226 від 13.09.2017 є 17.04.2018, тоді як вірним є 18.04.2018; № 229 від 19.09.2017 є 24.05.2018, тоді як вірним є 24.04.2018; №241 від 22.09.2017 є 18.04.2018, тоді як вірним є 27.04.2018; №242 від 22.09.2017 є 18.04.2018, тоді як вірним є 27.04.2018; № 244 від 26.09.2017 є 24.04.2018, тоді як вірним є 03.05.2018; № 253 від 04.10.2017 є 04.05.2018, тоді як вірним є 11.05.2018; № 260 від 10.10.2017 є 14.05.2018, тоді як вірним є 17.05.2018; № 263 від 12.10.2017 є 16.05.2018, тоді як вірним є 21.05.2018; №273 від 24.10.2017 є 01.06.2018, тоді як вірним є 31.05.2018; №282 від 06.11.2017 є 19.06.2018, тоді як вірним є 13.06.2018; № 287 від 15.11.2017 є 02.07.2018, тоді як вірним є 22.06.2018; № 295 від 17.11.2017 є 04.07.2018, тоді як вірним є 25.06.2018; № 314 від 22.11.2017 є 11.07.2018, тоді як вірним є 02.07.2018; №329 від 13.12.2017 є 25.07.2018, тоді як вірним є 23.07.2018; №337 від 19.12.2017 є 02.08.2018, тоді як вірним є 27.07.2018; №345 від 22.12.2017 є 02.08.2018, тоді як вірним є 01.08.2018.

Відповідач, у встановлений договором строк, оплату отриманого товару не здійснив, про наявність у нього заборгованості перед позивачем не спростував у своєму відзиві.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі ст.ст. 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Аналогічна правова позиція викладена у п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір інфляційних втрат та 3% річних є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач у позовній заяві посилається на видаткову накладну № 324 від 24.11.2017 та на виставлений рахунок № 324 від 24.11.2017 на суму 8 810,05 грн., оплата за якою здійсненна відповідачем від 27.09.2018, однак в обґрунтованому розрахунку індексу інфляції та 3% річних позивачем не здійснено нарахування інфляційних витрат та 3% річних за даною видатковою накладною.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16 293, 18 грн. інфляційних втрат та 6 251,48 грн. 3% річних є обґрунтованими.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2019 у справі № 922/175/18, від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16, від 17.01.2018 у справі № 906/1291/16.

Так, у постанові від 30.01.2019 (справа № 922/175/18) Верховний Суд зазначив:

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заперечуючи розмір 3% річних та інфляційних втрат, відповідач не надав свого власного розрахунку, а лише обмежився загальними доводами про їх невірний розрахунок.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5342/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5342/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5342/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5342/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова