Постанова

від 12.11.2019 по справі 922/2340/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2019 р. Справа № 922/2340/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер", м. Харків ( вх. № 3105 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 (повний текст рішення складено 17.09.2019, суддя Добреля Н.С.) у справі № 922/2340/19

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер"

про стягнення 15271,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер" про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару у розмірі 15271,94 грн. за договором купівлі-продажу від 22.01.2019 року № 09/03/69-МТР.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2340/19 відмовлено представнику відповідача в задоволенні усного клопотання про зменшення штрафу. Позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер", м. Харків на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" м. Київ 15271,94 грн. штрафу та 1921,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер" відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на безпідставність вимог позивача, оскільки поставка товару відбулась у відповідності до умов договору, несвоєчасність такої поставки відбулась через дії позивача. При цьому відповідач зазначає про те, що надана позивачем накладна містить неправдиві відомості щодо дати отримання товару - 16.04.2019, тоді як згідно відомостей перевізника ( Нової пошти ) дата отримання товару - 11.04.2019. Відповідач також наголошує, що відвантаження товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення покупця про готовність до прийняття товару. Разом з цим, відповідач вважає, що позивач надав до суду неправдиві відомості щодо письмового повідомлення про готовність прийняття товару, надавши разом з листом від 01.04.2019 скріншот від 18.03.2019, який стосується не направлення на адресу відповідача повідомлення про готовність до прийняття товару, а, навпаки, отримання від відповідача повідомлення щодо готовності товару до відвантаження. Крім того, на думку відповідача, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що штраф в розмірі 10% від вартості товару є надмірним порівняно зі збитками кредитора, які відсутні.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2019 у справі № 922/2340/19 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України.

01.11.2019 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2340/19 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач посилається на безпідставність позиції відповідача та наголошує, що ТОВ ЗЕО Лідер порушило встановлений термін поставки товару, у зв`язку з чим зобов`язане сплатити 10% штрафу від суми не поставленої вчасно продукції на підставі п. 6.9 договору; п. 5 додатку № 1 до договору чітко встановлено, що поставка здійснюється протягом 7 днів після отримання решти 75% оплати; ПАТ Укрнафта повідомило 01.04.2019 про готовність приймати товар; договором не передбачена залежність строку виконання відповідачем своїх обов`язків від отримання такого повідомлення, навпаки, договором передбачена можливість відсутності такого погодження (п. 5.6 договору).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2019 призначено справу до розгляду на 12.11.2019.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та в призначене судове засідання 12.10.2019 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Відповідач наданим йому процесуальним правом також не скористався та в призначене судове засідання 12.10.2019 не з`явився. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Форма пошуку офіційного веб-порталу Публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштове відправлення за номером № 6102230114772 вручено за довіреністю ТОВ ЗЕО Лідер -07.11.2019. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах « Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, « Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 22.01.2019 року між Публічним акціонерним товариством Укрнафта (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод енергообладнання Лідер (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 09/03/69-МТР, відповідно до умов якого відповідач зобов`язується передати продукцію у власність позивача, а позивач прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 цього договору ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується у відповідних додатках до договору, загальна вартість товару за цим договором складається із сукупної вартості товару згідно з додатками.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що ним було сплачено на користь відповідача 25% від вартості товару - 38179,86 грн., відповідно до платіжного доручення № 2325-П19 від 19.02.2019 року, та в подальшому, позивачем було сплачено решту коштів 75% від вартості товару - 114539,58 грн., відповідно до платіжного доручення № 4213-П19 від 29.03.2019 року.

Як зазначає позивач, з урахуванням встановленого додатком № 1 до договору строку поставки товару сім календарних днів, кінцевим терміном поставки товару є 05.04.2019 року, в той час, як відповідачем було поставлено позивачу товар за видатковою накладною № 100 від 08.04.2019 року з відміткою про отримання позивачем товару 16.04.2019 року.

Вищезазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% від вартості не поставленого вчасно товару, який становить 15271,94 грн., у зв`язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо строку поставки товару, оскільки поставку товару здійснено відповідачем 11.04.2019, в той час, як позивачем 29.03.2019 на виконання п. 6 додатку до договору було перераховано відповідачу 75% залишку оплати вартості товару, та зважаючи на умови п. 5 додатку до договору, відповідно до якого поставка всієї партії повинна бути здійснена протягом 7 календарних днів після отримання решти 75% оплати, тобто кінцевий термін поставки відповідачем товару складає 05.04.2019 року. Отже з урахуванням вартості товару 152719,44 грн., поставку якого відповідач прострочив, 10% штрафу складають 15271,94 грн.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд першої інстанції визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно постачального товару у сумі 15271,94 обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд відмовив в задоволенні відповідача про зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено, що розмір неустойки є надмірно великим та що підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі, а також відповідачем не доведено, що прострочення поставки товару відбулось не з вини відповідача чи поважності причин з яких поставка товару відбулась невчасно.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.

Так, предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення умов договору з поставки товару за договором купівлі-продажу № 09/03/69-МТР від 22.01.2019.

У відповідності до ч. І ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених додатками, після отримання позивачем примірника, належним чином підписаного сторонами оригіналу договору.

Відповідно до п. 5.1 договору було визначено, що відповідач зобов`язується передати позивачу товар у строк та на умовах, визначених цим договором та відповідними додатками до цього договору.

Пунктом 5 додатку до договору визначено термін поставки, а саме: виготовленні 21 робочий день від моменту отримання передоплати 25%, поставка всієї партії протягом 7 календарних днів після отримання решти 75% оплати.

Пунктом 6 додатку до договору було визначено умови оплати - 25% передоплата, 75% після повідомлення про готовність до відвантаження протягом 15 банківських днів.

19.02.2019 року позивачем було сплачено 25% передплати за договором у розмірі 38179,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2019 року № 2325-П119.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2019 року відповідачем засобами електронного зв`язку було направлено позивачу лист про готовність товару до відвантаження.

Позивачем в свою чергу, на виконання п. 6 додатку до договору було перераховано відповідачу 75% залишку оплати вартості товару у розмірі 114539,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4213-П19 від 29.03.2019 року.

Таким чином з урахуванням п. 5 додатку до договору, відповідно до якого поставка всієї партії протягом 7 календарних днів після отримання решти 75% оплати, кінцевий термін поставки відповідачем товару складає 05.04.2019 року.

Як вбачається з видаткової накладної № 100 про поставку товару, її датовано 08.04.2019 року. Проте на вищезазначеній видатковій накладній наявний штамп про отримання товару 16.04.2019 року.

Відповідач заперечуючи проти позову, в апеляційній скарзі посилається на те, що покупець повідомив про готовність до прийняття товару лише 08.04.2019, а відтак товар на адресу позивача був відвантажений 08.04.2019 та відповідно до відомостей перевізника отриманий 11.04.2019. Таким чином відповідач вважає, що останнім не були порушені строки поставки товару позивачу, оскільки поставка товару відбулась у відповідності до умов договору, несвоєчасність такої поставки відбулась через дії позивача.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем було лише 08.04.2019 року повідомлено про готовність прийняття товару, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що відвантаження товару проводиться лише після отримання повідомлення позивача про готовність до прийняття товару.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до матеріалів справи надано електронний лист, відповідно до якого 01.04.2019 року засобами електронного зв`язку позивачем було повідомлено відповідача про готовність прийняття товару.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що відповідний лист було отримано останнім 08.04.2019 року не підтверджено матеріалами справи.

Крім того, як вже було зазначено вище, умовами договору визначено, що оплата вартості товару та строки поставки визначаються додатком до договору.

Додатком до договору було передбачено поставку всієї партії протягом 7 календарних днів після отримання решти 75% оплати.

Таким чином, відповідач мав здійснити поставку товару протягом семи календарних днів після оплати позивачем, тобто починаючи з дати - 29.03.2019 року.

При цьому, жодна інша дата, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі - дата відправлення товару та оформлення видаткової накладної - 08.04.2019; дата отримання товару, доставленого перевізником - 11.04.2019, не є датою на підтвердження отримання товару позивачем, оскільки п. 5.3 договору чітко визначено, що датою постачання товару вважається дата передачі його позивачу у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання/передачі товару. Право власності на товар переходить від відповідача позивачу з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або актом приймання-передачі товару.

Отже, датою поставки позивачу товару є дата його отримання позивачем, а не дата направлення товару, як вважає відповідач.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі товару від 11.04.2019 року.

Посилання відповідача на те, що останнім було направлено позивачу товар після отримання листа про готовність прийняття товару, як на підставу дотримання умов договору, є безпідставними, оскільки відповідним пунктом договору щодо готовності до прийняття товару не визначено строку протягом якого відповідач має поставити товар, в той час, як додатком до договору чітко передбачено поставку товару протягом 7 календарних днів після здійснення позивачем решти оплати у розмірі 75%.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було отримано товар лише 11.04.2019 року, в той час, як решту оплати здійснено 29.03.2019 року, тобто з порушенням терміну, визначеного додатком до договору.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив поставку товару за договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. І ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 6.9 договору, за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачання товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12, п. 5.13 договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Таким чином, позивач і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов`язковими для виконання, та передбачили відповідальність за порушення строку постачання товару відповідно до п. 6.9 договору у вигляді штрафу, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже з урахуванням вартості товару 152719,44 грн., поставку якого відповідач прострочив, 10% штрафу складають 15271,94 грн.

Зважаючи на те, що факт прострочення поставки товару є доведеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15271,94 грн., оскільки дане нарахування ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умовах договору.

Доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, оскільки встановила, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотань відповідача в зв`язку з недоведеністю останнім наявності підстав, встановлених законом, для можливості зменшення судом суми штрафних санкцій, що є не обов`язком, а правом суду.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

В даному випадку судом першої інстанції правомірно враховано, що відповідачем не доведено, що розмір неустойки є надмірно великим та що підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі. Відповідачем не доведено, що прострочення поставки товару відбулось не з вини відповідача чи поважності причин з яких поставка товару відбулась невчасно.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв`язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2340/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергообладнання "Лідер", м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2340/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.09.2019 у справі № 922/2340/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2019.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота