Рішення

від 12.11.2019 по справі 905/1795/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2019 м.Харків Справа № 905/1795/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРЕЙД 2018» , м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУДОВА-ТРАНС» , м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 5902,73грн.

за участю представників :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРЕЙД 2018» , м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУДОВА-ТРАНС» , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 5902,73грн., з яких: 5400,00грн. - основний борг; 137,15грн. - 3% річних; 365,58грн. - індекс інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р. в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду від 17.10.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1795/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 12.11.19р.

У судове засідання 12.11.19р. представники сторін не з`явились, про місце, день та час розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову відповідачем до суду не надані.

Відповідач був повідомлений про місце, день та час судових засідань шляхом надсилання копій ухвал на адресу що міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення не було вручено відповідачу та було повернуто до суду 06.11.19р. у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на конверті .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Представником позивача ухвала суду від 17.10.19р. була отримана 22.10.19р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.18р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРЕЙД 2018» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАБУДОВА-ТРАНС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №21, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, в кількості і в строки, передбачені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах і в порядку, визначених цим договором.

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцю у відповідності до специфікацій, які є невід`ємною частиною договору у вигляді додатку, і містити найменування товару та його ціну (п.1.2. договору).

Згідно п.2.2. договору, ціни на товар визначаються в специфікаціях, що являються додатком та невід`ємною частиною даного договору. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, погодженою у специфікаціях.

За цим договором постачальник здійснює відвантаження товару на умовах EXW у редакції ІНКОТЕРМС 2010 (п.3.1. договору).

Право власності на товар, а також усі пов`язані з цим ризики, переходять від постачальника до покупця в момент відвантаження товару у місці призначення (п.3.3. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, кількість та асортиментний перелік товару визначається в накладних на відпуск продукції, що видаються на кожну партію. Дана кількість та асортимент встановлюються згідно підписаної специфікації.

Пунктом 5.1. сторони визначили порядок розрахунків, згідно якого покупець здійснює попередню 100% оплату згідно рахунку постачальника на оплату товару.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору та закінчується 31.12.2019р. (п.9.2. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як зазначає позивач, ним здійснена поставка відповідачу товару по видатковій накладній №44 від 14.11.18р. на суму 5400,00грн. Вказана видаткова накладна підписана представниками позивача і відповідача та скріплена печатками юридичних осіб.

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р., оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за вказаним договором в розмірі 5400,00грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховані та пред`явлені до стягнення 3% річних в сумі 137,15грн. та індекс інфляції в сумі 365,58грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено в ст.655 Господарського кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до п. п.1.2. договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцю у відповідності до специфікацій, які є невід`ємною частиною договору у вигляді додатку, і містити найменування товару та його ціну. Ціни на товар визначаються в специфікаціях, що являються додатком та невід`ємною частиною даного договору. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, погодженою у специфікаціях.

З матеріалів справи вбачається, що специфікація до даного договору між сторонами не складалась та не підписувалась, проте згідно видаткової накладної №44 від 14.11.18р. позивачем була здійснена відповідачу поставка товару на суму 5400,00грн.

Вказаний товар був прийнятий належним чином представником відповідача без застережень та зауважень щодо найменування, ціни, кількості, недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали. Таким чином, підписавши видаткову накладну відповідач погодився з найменуванням, ціною, кількістю і якістю поставленого товару.

Видаткова накладна №44 від 14.11.18р. містить посилання на договір купівлі-продажу, підпис представників позивача та відповідача та печатки підприємств. Доказів укладання між сторонами інших договорів купівлі-продажу ніж договір №21 від 08.11.18р. суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару за видатковою накладною №44 від 14.11.18р. була здійснена в межах договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.6.1. договору, покупець здійснює попередньо 100% оплату згідно рахунку постачальника на оплату товару.

Отже сторонами спору в договірному порядку узгоджено порядок оплати за поставлений товар шляхом здійснення покупцем попередньої оплати на користь постачальника. При цьому, умовами договору сторонами не встановлено певного строку здійснення відповідачем-покупцем попередньої оплати на користь позивача-постачальника.

Суд зазначає, що ст.531 Цивільного кодексу України передбачає можливість позивача як боржника відносно обов`язку з поставки виконати своє зобов`язання достроково, чинне законодавство України та умови договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р. не містять обмеження такого права. В свою чергу, прийняття відповідачем дострокової поставки товару без зауважень дає підстави стверджувати про узгодження сторонами такого порядку виконання цього зобов`язання, що в силу його зустрічного характеру у розумінні ст.538 Цивільного кодексу України з обов`язком з оплати, обумовлює необхідність виконання відповідачем такого обов`язку.

Вказане кореспондується з приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України , яка регламентує подальшу оплату товару та підлягає застосуванню в даному випадку к спірним правовідносинам в силу хронологічної неможливості здійснення оплати саме як попередньої у відношенні вже здійснених до такої оплати поставок.

Відповідно до п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов`язку з повної та своєчасної оплати отриманого товару. В свою чергу, першим днем прострочення оплати слід вважати наступний день після підписання видаткової накладної (прийняття товару/продукції), що приймався відповідачем без зауважень.

Отже, граничний строк оплати товару, отриманого відповідачем по видатковій накладній №44 від 14.11.18р. є - 14.11.18р.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач від поставленої продукції не відмовився, при отриманні продукції відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки продукції, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось. Тобто, продукція була поставлена постачальником та прийнята належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору купівлі-продажу №21 від 08.11.18р. згідно видаткової накладної №44 від 14.11.18р. на загальну суму 5400,00грн. у останнього виникло зобов`язання з його оплати.

Сплату заборгованості за отриманий товар в розмірі 5400,00грн. відповідачем не здійснено. Доказів перерахування грошових коштів на рахунок позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором купівлі-продажу №21 від 08.11.18р. щодо оплати поставленого товару не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов щодо стягнення основного боргу в сумі 5400,00грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред`явленні до стягнення 3% річних в сумі 137,15грн. та інфляційні втрати в сумі 365,58грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого розрахунку позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних у розмірі 137,15грн. за період з 14.11.18р. по 18.09.19р. на суму боргу в розмірі 5400,00грн.

Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що позивачем не вірно визначений початок періоду нарахувань 3% річних, а тому розрахунок таких нарахувань є арифметично не вірним.

Здійснивши перерахунок 3% річних відповідно до норм чинного законодавства, судом встановлено, що вірним для нарахування 3% річних є період з 15.11.18р. по 18.09.19р., а розмір вимог нарахованих на суму боргу суму боргу 5400,00грн. за вказаний період складає 136,70грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 136,70грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.13р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.19р. у справі № 905/1302/18.

Згідно наданого розрахунку інфляційних втрат позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати за період жовтень 2018р. - серпень 2019р. у розмірі 365,58грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період для таких нарахувань, оскільки не враховано, що прострочка настає з 15.11.18р., а тому наданий розрахунок є арифметично не вірним.

Дослідивши і надавши правову оцінку періоду, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов`язання, суд встановив, що вірним є період нарахування грудень 2018р. - серпень 2019р., а дійсний розмір цих вимог за вказаний період становить 190,99грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 190,99грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРЕЙД 2018» , м.Краматорськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУДОВА-ТРАНС» , м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення 5902,73грн., з яких: 5400,00грн. - основний борг; 137,15грн. - 3% річних; 365,58грн. - індекс інфляції, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАБУДОВА-ТРАНС» (84395, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Краматорська, буд. 193; код ЄДРПОУ 40403334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ТРЕЙД 2018» (84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.70, код ЄДРПОУ 42345086) основний борг в сумі 5400,00грн., 3% річних в сумі 136,70грн., індекс інфляції в сумі 190,99грн., судовий збір в сумі 1864,03грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 12.11.19р.

Суддя М.О. Лейба