Рішення

від 07.11.2019 по справі 910/9442/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.11.2019Справа № 910/9442/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу №910/9442/19

за позовом Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37445442, вул.Йорданська,11-А,Київ 211,04211

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроромбуд" (код 40830229, вул.Горького буд.88 кв.83,Київ 150,03150 )

про стягнення 48 383,86 грн,

без участі представників сторін через їх неявку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення безпідставно отриманих коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроромбуд" (далі - Товариство) у розмірі 48 383,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано таким:

-17.02.2017 сторонами укладено договір №0302-1Р, за умовами якого відповідач власними і залученими силами виконує капітальний ремонт приміщень санвузлів в ДНЗ№231;

- вартість виконаних і прийнятих робіт 281 785,00 грн;

- в ході судово-економічної експертизи проведеної на виконання постанови начальника ВРЗ СГСД СВ Оболонського УП ГУНП в м.Києві визначено шкоду у розмірі 48 383,86 грн внаслідок завищення вартості робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 позов прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №910/9442/19; підготовче засідання призначено на 21.08.2019.

У підготовче засідання 21.08.2019 сторони не з`явились; засідання відкладено до 11.09.2019.

В підготовче засідання 11.09.2019 відповідач не з`явився, документи не подав, вимоги ухвали суду не виконав, поважних причин такої процесуальної поведінки не повідомив; позивач направив адвоката, яким подано клопотання про зупинення провадження у спарві до виіршення кримінальної справи №756/8510/19; з пояснень адвоката і з публічного доступу до ЄДРСР не видалось можливим знайти докази викладеного у клопотанні; у зв`язку з неявкою представників відповідача а необхідності позивачу надати докази з кримінальної справи, підготовче засідання відкладене до 26.09.2019.

В підготовче засідання 26.09.2019 відповідач не з`явився, документи не подав, вимоги ухвали суду не виконав, поважних причин такої процесуальної поведінки не повідомив; представником позивача повторно заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи №756/8510/19; останній також просив долучити до матеріалів справи документи: копії ухвали Деснянського районного суду міста Києва про призначення до підготовчого засідання кримінального провадження по обвинуваченню гр. ОСОБА_1 за частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України та копії постанови Київської місцевої прокуратури № 5 про залучення до кримінального провадження потерпілого від 01.04.2019 про залучення Управління потерпілим у кримінальному провадженні №42017101050000069 від 28.04.2017.

Ухвалою суду від 26.09.2019 представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання від 11.09.2019 про зупинення провадження у справі. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/9442/19 до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

У судове засідання 07.11.2019 представники сторін не зявились, причини своєї неявки не повідомили; при цьому матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про судовий розгляд вказаної справи.

У судовому засіданні 07.11.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

14.02.2017 Управлінням (замовник) та Товариством (підрядник) укладено Договір № 0302-1Р (Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується за завданням замовника власними та залученими силами виконати роботи капітального ремонту приміщень санвузлів на об`єкті підряду, визначеному в пункті 2.2. даного договору.

Згідно пункту 2.2. договору об`єкт підряду - заклад освіти Оболонського району м. Києва, а саме: Школа № 231 (вул. Богатирська, 2-В).

Перелік та вартість робіт на об`єкті підряду визначається згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, що є невід`ємною частиною договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору ціна договору складає 294 031,00 грн, в тому числі ПДВ - 49 005,17 грн без урахування технічного нагляду.

За змістом пункту 4.6. договору оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника за фактично виконані роботи на підставі оформлених, затверджених та підписаних сторонами актів форми КБ-2в.

Замовник має право, зокрема, ініціювати внесення змін у договір або відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору, зокрема у разі прострочення виконання робіт згідно з графіком більш ніж на 14 днів (істотними, крім того, визнаються порушення, внаслідок яких можна дійти висновку, що роботи, які виконуються, не будуть виконані належним чином, а результати роботи не зможуть використовуватися відповідно до вимог договору та мети, яку при укладенні договору ставив замовник); зменшувати обсяг виконаних робіт та загальну вартість робіт за цим договором залежно від реального фінансування видатків, шляхом укладення відповідної угоди до цього договору (пункти 5.2.2, 5.2.3. договору).

Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в. Протягом 5 календарних днів з моменту отримання актів замовник зобов`язаний розглянути їх та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання.

Сторони погодили, що у разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненадання необхідних документів, замовник має право відмовитись від підписання наданих документів (пункт 6.5. договору).

Згідно з пунктом 12.2. даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань.

Як додаток до договору, між сторонами був також підписаний зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта ремонту від 10.02.2017, відповідно до якого загальна вартість робіт складає 299,617 тис грн, а також на виконання умов договору позивачем та відповідачем складено та підписано об`єктний кошторис №2-1, підсумкову відомість ресурсів до об`єктного кошторису №2-1.

На виконання умов договору у березні 2017 року відповідачем було здійснено будівельні роботи у ЗНЗ №231, вул. Богатирська, 2-В у Оболонському районі міста Києва на загальну суму 249 618,00 грн, про що свідчить підписаний між сторонами Акт № 1 від 07.03.2017 та довідка про вартість виконаних ремонтних робіт та витрати від 07.03.2017.

На виконання умов договору у червні 2017 року відповідачем було здійснено будівельні роботи у ЗНЗ №231, вул. Богатирська, 2-В у Оболонському районі міста Києва на загальну суму 281 785,00 грн, про що свідчить підписаний між сторонами Акт № 2 від 12.06.2017 та Довідка про вартість виконаних ремонтних робіт та витрати від 12.06.2017.

Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз було проведено судово-економічну експертизу щодо визначення розміру дійсної вартості робіт, у тому числі за договором № 0302-1Р від 14.02.2017.

За результатами проведеної судово-економічної експертизи складено висновок № 33/7 від 11.03.2019, яким встановлено, що матеріальна шкода (збитки) внаслідок завищення вартості будівельних робіт, замовником яких являється Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації на об`єкті ЗСШ №231 (вул. Богатирська, 2-В) за договором № 0302-1Р від 14.02.2017, з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 25264/17-47/25265/17-47/217-219/19-47 від 16.0.2019, складає 48 838,86 грн.

Отже, за доводами позивача, з відповідача підлягає стягненню сума завищень обсягу робіт за договором №0302-1Р від 14.02.2017 у розмірі 48 838,86 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується з обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У відповідності з вимогами пункту 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, предметом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно- примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Водночас, суд зазначає, що висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 33/7 від 11.03.2019, складений за наслідками проведення судово-економічної експертизи, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому висновку в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання щодо повернення грошових коштів, у зв`язку з чим посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України не є правомірним.

Поряд з цим судом враховано, що жодних відомостей щодо наявності будь-яких зауважень стосовно якості, обсягу чи вартості робіт в матеріалах справи не міститься, додаткових угод про уточнення ціни договору між сторонами не укладалось, відмови від підписання документів щодо прийняття виконаних робіт за договором №0302-1Р від 14.02.2017 замовником не надавалось.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Акти виконаних робіт №1 та 2 від 07.03.2017 та 12.06.2017 були підписані сторонами без зауважень та заперечень, позивачем не надано суду належних доказів щодо допущених відповідачем недоліків виконаної роботи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного суду по справі № 910/13407/17.

Отже, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроромбуд" про стягнення безпідставно отриманих коштів з в розмірі 48 383, 86 грн відмовити повінстю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук