Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/9433/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 910/9433/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний двір» (адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 2 кв. 24; адреса для листування: 02206, АДРЕСА_1 , вул. А. АДРЕСА_2 , 21Б, кв. 47);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Філдей-Груп» (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд. 11)

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 17.07.2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний двір» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Філдей-Груп» про стягнення заборгованості у розмірі 36 100,16 грн., 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1921, 00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, відповідно до якого позивач поставив та надав послуги з перевезення вантажу відповідачу, вартість яких у добровільному порядку відповідачем у повному обсязі не сплачена, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 року справу №910/9433/19 було направлено за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Одеської області.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/9433/19 розподілено судді Господарського суду Одеської області Невінгловській Ю.М.

Розглянувши матеріали вказаної позовної заяви, судом було встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, викладених у ст.164, 172 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим, ухвалою суду від 19.08.2019 року, за результатами розгляду матеріалів даної позовної заяви, в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, відповідну позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 19.08.2019 року Товариством з обмеженою відповідальності „Будівельний двір» було надіслано до суду заяву про усунення недоліків (вх. ГСОО №2-4290/19 від 06.09.2019р.), згідно якої позивачем усунуто встановлені судом недоліки.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №910/9433/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз`яснено відповідачу право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 11.09.2019р. була надіслана позивачу на визначені у позовній заяві адреси, між тим судові відправлення були повернуті установою пошти з зазначенням причини такого повернення „Адресат відсутній» та „Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 22.07.2019р. та на 08.11.2019р., між тим, судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи про причини повернення поштового відправлення - «Відсутній» .

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При цьому, суд зазначає, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Із змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, протягом періоду з 08.10.2018р. по 26.11.2018р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 39 303,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №810-120 від 08.10.2018р., №2310-056 від 23.10.2018р., №811-073 від 08.11.2018р., №1311-039 від 13.11.2018р., №1411-137 від 14.11.2018р., №2611-092 від 26.11.2018р. Крім того, в матеріалах справи наявні також товарно-транспортні накладні №Р810-120 від 08.10.2018р., №Р2310-056 від 23.10.2018р., №Р811-073 від 08.11.2018р., №Р1311-039 від 13.11.2018р. №1411-137 від 14.11.2018р. та №Р2611-092 від 26.11.2018 року з яких вбачається відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу позивача.

Водночас, позивачем було надано послуги з перевезення відповідного вантажу вартість якого становить 3240,00 грн. Факт здійснення такого перевезення позивачем підтверджується актами наданих послуг №810-120 від 08.10.2018р., №2310-056 від 23.10.2018р., №811-073 від 08.11.2018р., №1311-039 від 13.11.2018р., №1411-137 від 14.11.2018р., №2611-092 від 26.11.2018р.

При цьому, зазначені первинні документи, акти наданих послуг та видаткові накладні, містять відомості щодо виставлених рахунків-фактур.

Таким чином, позивачем фактично передано у власність відповідача товар на загальну суму 39303,00 грн. з наданням відповідачу послуг з перевезення зазначеного вантажу автомобільним транспортом на суму 3240,00 грн., з виставленням до сплати відповідачу рахунків-фактур, які зазначені у відповідних актах та видаткових накладних.

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов`язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що шляхом складання між сторонами по справі вищевказаних первинних документів відбулась господарська операція, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, з досягненням згоди з усіх істотних умов договору поставки товарів.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист-вимога від 29.01.2019р., згідно якої позивач вимагав негайно сплати відповідачем заборгованості у розмірі 38100,16 грн., зазначена вимога була надіслана відповідачу, що підтверджується відповідною відміткою установи пошти.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, як стверджує позивач за спірними накладними відповідач розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у сумі 2000,00 грн., що ніяким чином не спростовано відповідачем.

Отже, за підрахунком позивача заборгованість ТОВ „Філдей-Груп» перед ТОВ „Будівельний двір» становить 36 100,16 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у розмірі 36100,16 грн.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач оплату у повному обсязі за поставлений товар не здійснив.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо сплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у нього станом на момент розгляду справи наявний борг перед позивачем в сумі 36100,16 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Будівельний двір» та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 3600,16 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

З приводу заяви позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 7000,00 грн. суд зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2019р. між адвокатом Топчій С.М. (адвокат) та ТОВ „Будівельний двір» (клієнт) укладено угоду №1-01/19, предметом якої є надання правової допомоги.

В підтвердження надання та оплати за надані адвокатом послуги, зокрема, у сумі 7000,00 грн. позивачем було надано відповідні акт здачі прийняття робіт (надання послуг), прибутковий касовий ордер №1/19 від 28.02.2019р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру (а.с. 18-19).

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, в силу приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, покладений саме на відповідача. Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення та необхідності зменшення судом таких витрат.

Отже, з урахуванням викладеного, витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. разом із витратами на судовий збір, на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Філдей-Груп» (65026, м. Одеса, Польський узвіз, буд. 11; код ЄДРПОУ 41175289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний двір» (адреса місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 2 кв. 24; адреса для листування: 02206, м. Київ, вул. А. Малишка, 21Б, кв. 47; код ЄДРПОУ 32773973) 36100/тридцять шість тисяч сто/грн.. 16 коп. заборгованості, 7000/сім тисяч/грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 11.11.2019р.

Суддя Ю.М. Невінгловська