Постанова

від 22.10.2019 по справі 1512/7803/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5673/19

Номер справи місцевого суду: 1512/7803/2012

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за поданням заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (за участю заінтересованих осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В. 10 квітня 2019 року в м. Одеса,-

встановила:

У листопаді 2017 року Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області звернувся до Київського районного суду м. Одеси з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку (т. 2 а.с. 1-2).

В обґрунтування подання посилався на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року по цивільній справі №520/7803/2012, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення: позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №МL-502/105/2008 від 10.07.2008 року в розмірі 21 5797,62 доларів США та 6 040 779,14 грн., яка складається з: 155 406,36 доларів США - заборгованість за кредитом; 60 391,26 доларів США - відсотки за користування кредитом; 6 040 779,14 грн. - пеня за прострочення виконання зобов`язань. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна судові витрати у розмірі 3 218 грн. Стягнуто з ТОВ ОТП Факторинг Україна на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3 540 грн.

На підставі вищезазначеного рішення апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року, Київським районним судом м. Одеси 24 травня 2017 року було видано виконавчий лист.

25 травня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржовою Ю.Е. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54024471).

ОСОБА_1 у встановлений термін добровільно рішення суду не виконав, у зв`язку з чим актом опису та арешту майна описано та арештовано майно боржника, а саме на: садовий будинок з господарчими спорудами загальною площею 54,1 кв. м, допоміжною площею 83,7 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухому майно САВ НОМЕР_1 , виданого 05 червня 2008 року Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі під № 41 в книзі 1, реєстраційний номер 23533785 КП ОРБТІ ; та земельну ділянку площею 305 кв. м, кадастровий номер 5123755800:02:005:19, яка розташована в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелевою Т.В. у реєстрі 2857.

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржова Ю.Е. у своєму поданні вказує, що боржником - ОСОБА_1 нерухоме майно садовий будинок з господарчими спорудами загальною площею 54,1 кв. м, допоміжною площею 83,7 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 - оформлений належним чином, а земельна ділянка площею 305 кв. м, кадастровий номер 5123755800:02:005:19, яка розташована в АДРЕСА_1 - оформлена не належним чином. Таким чином з посиланням на абз. 2 ч. 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження та на ст. 377 ЦК України просила подання задовольнити.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області задоволено частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10.07.2008 року, реєстраційний №3011873, яке також є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2864, а саме на земельну ділянку, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 62-с, право власності на яку не зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. У задоволенні решти вимог подання залишено без задоволення (т. 2 а.с. 172-177).

В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_5 , якого не було залучено до участі у справі. Крім того, ДВС не надало належних доказів, що у боржника відсутні грошові кошти чи рухоме майно (т. 2 а.с.180-184).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2008 року між ЗАТ „ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ML-502/105/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 156 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, визначені у цьому договорі. Цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна. Дата остаточного повернення кредиту -10 липня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, між ЗАТ „ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №SR-502/105/2008, згідно з яким поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до ч. 2. договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, тієї ж дати між ЗАТ „ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., зареєстрований в реєстрі за №2864, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору.

Предметом іпотеки за цим договором є наступне майно:

- земельна ділянка, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 62-с, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10.07.2008 року, реєстраційний №3011873;

- садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 /62-с, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,8 кв.м., який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2850, право власності на який зареєстровано ОСОБА_1 в КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації 04.08.2008 року номер запису 414 в книзі 1.

Враховуючи порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 строків повернення кредиту, 11 лютого 2010 року та 22 червня 2011 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернувся на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з досудовими вимогами №22-2-2/16948 та №15251 про погашення заборгованості за кредитним договором №ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, в яких повідомило ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про необхідність протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про вимогу від банку сплатити на рахунок банку суму кредиту, суму відсотків за користування кредитом, пеню за порушення строків повернення кредиту та суму штрафу, а також попередив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що у разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк, банк має право стягнути в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за кредитним договором, суми всіх збитків завданих банку через неналежне виконання умов договору, а також стягнути витрати за розгляд справи у суді.

Зазначені досудові вимоги були направлені на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Відсутність відповіді на надіслані вимоги, а також невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 своїх зобов`язань по вищезазначеним договорам, зумовило звернення ТОВ ОТП Факторинг Україна до суду із відповідним позовом (справа №1512/7803/2012).

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2012 року по справі №1512/7803/2012, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - було задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2012 року було скасовано і ухвалено нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 215 797, 62 доларів США та 6 040 779 грн. 14 коп.. В решті позову відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 09 березня 2017 року.

24 травня 2017 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №1512/7803/2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 215 797, 62 доларів США та 6 040 779 грн. 14 коп.

На підставі вказаного виконавчого листа, 25 травня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП №54024471 відносно ОСОБА_1 .

25 травня 2017 року державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП №54024471, винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також транспортний засіб марки Тойота , реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки Тойота Прадо , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить боржнику ОСОБА_1 .

23 червня 2017 року державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП №54024471, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження в праві користування ним. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_7 .

Також державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_1 належить наступне нерухоме майно:

- земельна ділянка, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 62-с, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10 липня 2008 року, реєстраційний №3011873;

- садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 /62-с, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 137,8 кв.м., який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2850, право власності на який зареєстровано ОСОБА_1 в КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації 04 серпня 2008 року номер запису 414 в книзі 1.

Також державним виконавцем встановлено, що право власності на вказаний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами належним чином зареєстровано за ОСОБА_1 , однак, право на земельну ділянку не зареєстровано.

23 червня 2017 року стягувач ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до державного виконавця з заявою про ініціювання питання про звернення стягнення на майно боржника у порядку, встановленому ч.4 ст. 50 ЗУ Про виконавче провадження .

З урахуванням викладеного, оскільки боржником ОСОБА_1 рішення суду не виконується, грошові кошті у боржника в рахунок погашення заборгованості відсутні, належний боржнику транспортний засіб оголошено в розшук, а також інформацією у виконавця про наявне належне боржнику нерухоме майно - земельну ділянку, право власності на яку за боржником не зареєстровано, яка в свою чергу є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення умов кредитного договору, заборгованість за яким стягується в цьому виконавчому провадженні, приватний виконавець був вимушений звернутись до суду з поданням про звернення стягнення на це майно на підставі ст. 440 ЦПК України та п. 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 10 ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України Про виконавче провадження (далі- Закон), відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Закону, після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна, виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. У разі, якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та Законом України Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Отже, законодавець в даній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 62-с, шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим номером №2857, разом з тим, не зареєстрував його у встановленому законом порядку, що позбавляє державного виконавця вчиняти дії, визначені Законом України Про виконавче провадження , а саме звернути стягнення на спірне нерухоме майно, з урахуванням того, що ця земельна ділянка є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення умов кредитного договору, заборгованість за яким стягується в цьому виконавчому провадженні, а також оскільки судове рішення боржником не виконане, при цьому державний виконавець, у свою чергу, зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження для виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні підстави для задоволення подання в цій частині.

Так, вказана земельна ділянка була придбана ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2008 року, за згодою дружини - ОСОБА_3 . Отже, дана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що боржник не зареєстрував своє право власності на придбану ним земельну ділянку, не отримав державного акту на право власності на земельну ділянку, і, тим самим вказане істотно ускладнює процедуру виконання остаточного рішення суду, що неминуче призводить до порушень законних очікувань стягувача (позивача).

Таким чином, як вірно вказано у судовому рішенні, державний виконавець обґрунтовано звернувся до суду із даним поданням, оскільки відсутність реєстрації права власності за боржником на майно, що йому належить на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу унеможливлює подальше примусове виконання судового рішення у спосіб та порядку, передбачений законом.

Одночасно, суд першої інстанції зазначив, що подання державного виконавця в частині звернення стягнення на нерухоме майно боржника згідно з виконавчим листом 1512\7803\2012 від 24 травня 2017 року, виданого Київським районним судом м. Одеси 24 травня 2017 року, а саме стосовно: садового будинку з господарчими спорудами загальною площею 54,1 кв. м, допоміжною площею 83,7 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т.В., за реєстровим № 2850, у звязку із наявністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_5 , якого не було залучено до участі у справі, оскільки вказане не підтверджено жодним належним доказом. Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація про власника вказаної земельної ділянки відсутня. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що власником земельної ділянки вказаний саме ОСОБА_1 .

Крім того, необґрунтованим є посилання у апеляційній скарзі на те, що ДВС не надало належних доказів, що у боржника відсутні грошові кошти чи рухоме майно, оскільки матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем було здійснено усіх передбачених законом заходів на виконання рішення суду, та встановлено, що грошові кошті у боржника в рахунок погашення заборгованості відсутні, належний боржнику транспортний засіб оголошено в розшук.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми процесуального права.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 08 листопада 2019 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе