Постанова

від 17.04.2020 по справі 1512/7803/2012

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 1512/7803/2012

провадження № 61-4300св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявник - заступник начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог подання

У листопаді 2017 року Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області звернувся до Київського районного суду м. Одеси з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку (т. 2, а. с. 1-2).

В обґрунтування подання вказано, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року у цивільній справі №520/7803/2012, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором №МL-502/105/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 21 5797,62 доларів США та 6 040 779,14 грн, яка складається з: 155 406,36 доларів США - заборгованість за кредитом; 60 391,26 доларів США - відсотки за користування кредитом; 6 040 779,14 грн - пеня за прострочення виконання зобов`язань. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна судові витрати у розмірі 3 218,00 грн. Стягнуто з ТОВ ОТП Факторинг Україна на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3 540,00 грн.

На підставі вищезазначеного рішення апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року, Київським районним судом м. Одеси 24 травня 2017 року видано виконавчий лист.

25 травня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржовою Ю. Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 54024471).

ОСОБА_3 у встановлений термін добровільно рішення суду не виконав, у зв`язку з чим актом опису та арешту майна описано та арештовано майно боржника, а саме на: садовий будинок з господарчими спорудами загальною площею 54,1 кв. м, допоміжною площею 83,7 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухому майно НОМЕР_5, виданого 05 червня 2008 року Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі під № 41 в книзі 1, реєстраційний номер 23533785 КП ОРБТІ ; та земельну ділянку площею 305 кв. м, кадастровий номер 5123755800:02:005:19, яка розташована в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелевою Т. В. у реєстрі 2857.

Заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржова Ю. Е. у своєму поданні вказує, що боржником ОСОБА_3 нерухоме майно садовий будинок з господарчими спорудами загальною площею 54,1 кв. м, допоміжною площею 83,7 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1 - оформлений належним чином, а земельна ділянка площею 305 кв. м, кадастровий номер 5123755800:02:005:19, яка розташована в АДРЕСА_1 - оформлена не належним чином. Таким чином з посиланням на абз. 2 частини четвертої статті 50 Закону України Про виконавче провадження та на статтю 377 ЦК України просила подання задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2017 року у задоволенні подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на нерухому майно боржника ОСОБА_3 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Коржової Ю. Е. про звернення стягнення на земельну ділянку є передчасним, оскільки останньою не надані докази щодо звернення в суд з поданням про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності. З тексту подання та безпосередньо з наданих у судовому засіданні пояснень вбачається, що садовий будинок зареєстрований за ОСОБА_3 належним чином, а тому звернення з поданням про звернення стягнення на дане майно на підставі статті 377 ЦПК України, не ґрунтується на Законі та є безпідставним. А також з поданням до суду звернувся представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заступник начальника - Коржова Ю. Є., а не державний виконавець.

Постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задоволено частково.

Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2017 року про відмову у зверненні стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку - скасовано.

Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду від 14 грудня 2017 року, апеляційний суд виходив з того, що 25 травня 2017 року заступником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Коржовою Ю. Є. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 24 травня 2017 року № 1512/7803/2012 та ухвалено постанову про арешт майна боржника. 23 червня 2017 року заступником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Коржовою Ю. Є. було ухвалено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Подання до суду підписано також Коржовою Ю. Є . А отже заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - Коржова Ю. Е. виконує функції державного виконавця, а не функції керівника відділу у вищевказаному виконавчому провадженні. З урахуванням приписів Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , посилання суду першої інстанції на порушення правил наведеного Закону які полягають в тому, що з даним поданням до суду звернувся представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заступник начальника - Коржова Ю. Є. , а не державний виконавець, являються хибними.

Хибними є посилання суду першої інстанції на те, що подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області - Коржової Ю. Е. про звернення стягнення на земельну ділянку є передчасним, оскільки останньою не надані докази щодо звернення в суд з поданням про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Матеріали справи не містять доказів, щодо визнання іпотечного договору № PML - 502/105/2008 не дійсним. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про з`ясування питання щодо надання згоди іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, подання заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області задоволено частково. Звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10 липня 2008 року, реєстраційний № 3011873, яке також є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10 липня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2864, а саме на земельну ділянку, площею 0,0305 га, в тому числі за угіддями: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку не зареєстровано за ОСОБА_3 у встановленому законом порядку. У задоволенні іншої частини вимог подання залишено без задоволення (т. 2, а. с. 172-177).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки боржником ОСОБА_3 рішення суду не виконується, грошові кошті у боржника в рахунок погашення заборгованості відсутні, належний боржнику транспортний засіб оголошено в розшук, а також інформацією у виконавця про наявне належне боржнику нерухоме майно - земельну ділянку, право власності на яку за боржником не зареєстровано, яка в свою чергу є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення умов кредитного договору, заборгованість за яким стягується в цьому виконавчому провадженні, заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області був вимушений звернутись до суду з поданням про звернення стягнення на це майно на підставі статті 440 ЦПК України та пункту 4 статті 50 Закону України Про виконавче провадження .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не було враховано, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_9 , якого не залучено до участі у справі.

Державна виконавча служба не надала належних доказів, що у боржника відсутні грошові кошти чи рухоме майно.

Склад суддів суду апеляційної інстанції був упередженим щодо результатів розгляду справи, оскільки висловив свою позицію щодо питання надання дозволу на реалізацію майна 25 жовтня 2018 року під час ухвалення судового рішення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції державний виконавець повідомив, що ним не здійснено перевірку наявності у боржника грошових коштів у банківських установах та не здійснено опис наявного в будинку майна.

Державний виконавець здійснив відчуження одного з належних ОСОБА_3 транспортних засобів, однак ним не надано розрахунок залишку боргу.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не здійснили перевірку фактичних обставин, внаслідок чого дійшли неправильного висновку під час ухвалення судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 липня 2008 року між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № ML-502/105/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 156 500,00 доларів США, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання, визначені у цьому договорі. Цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна. Дата остаточного повернення кредиту 10 липня 2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 укладено договір поруки № SR-502/105/2008, згідно з яким поручитель зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов`язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Відповідно до частини другої договору поруки, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо повернення основної суми кредиту, наданого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, тієї ж дати між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 2 864, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору.

Предметом іпотеки за цим договором є наступне майно: земельна ділянка, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10 липня 2008 року, реєстраційний № 3011873; садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 загальною площею 137,8 кв. м, який належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2850, право власності на який зареєстровано ОСОБА_3 в КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації 04 серпня 2008 року номер запису 414 в книзі 1.

Враховуючи порушення ОСОБА_3 та ОСОБА_10 строків повернення кредиту, 11 лютого 2010 року та 22 червня 2011 року ТОВ ОТП Факторинг Україна звернувся на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з досудовими вимогами № 22-2-2/16948 та № 15251 про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року, в яких повідомило ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про необхідність протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про вимогу від банку сплатити на рахунок банку суму кредиту, суму відсотків за користування кредитом, пеню за порушення строків повернення кредиту та суму штрафу, а також попередив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що у разі невиконання цієї вимоги у встановлений строк, банк має право стягнути в примусовому порядку, окрім суми заборгованості за кредитним договором, суми всіх збитків завданих банку через неналежне виконання умов договору, а також стягнути витрати за розгляд справи у суді.

Зазначені досудові вимоги були направлені на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відсутність відповіді на надіслані вимоги, а також невиконання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами, зумовило звернення ТОВ ОТП Факторинг Україна до суду із відповідним позовом (справа № 1512/7803/2012).

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 11 грудня 2012 року у справі № 1512/7803/2012, позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2012 року скасовано і ухвалено нове рішення. Позов ТОВ ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 215 797, 62 доларів США та 6 040 779,14 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 09 березня 2017 року.

24 травня 2017 року Київським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 1512/7803/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором № ML-502/105/2008 від 10 липня 2008 року в розмірі 215 797, 62 доларів США та 6 040 779,14 грн.

На підставі вказаного виконавчого листа, 25 травня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП № 54024471 щодо ОСОБА_3

25 травня 2017 року державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП № 54024471, винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також транспортний засіб марки Тойота , реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки Тойота Прадо , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить боржнику ОСОБА_3

23 червня 2017 року державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП № 54024471, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 . На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження в праві користування ним. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_11 .

Державним виконавцем встановлено, що ОСОБА_3 належить наступне нерухоме майно: земельна ділянка, площею 0,0305 га, в тому числі за угіддями: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2857, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 10 липня 2008 року, реєстраційний № 3011873; садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 загальною площею 137,8 кв. м, який належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2850, право власності на який зареєстровано ОСОБА_3 в КП Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації 04 серпня 2008 року номер запису 414 в книзі 1.

Державним виконавцем встановлено, що право власності на вказаний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами належним чином зареєстровано за ОСОБА_3 , однак, право на земельну ділянку не зареєстровано.

23 червня 2017 року стягувач ТОВ ОТП Факторинг Україна звернулось до державного виконавця з заявою про ініціювання питання про звернення стягнення на майно боржника у порядку, встановленому частиною четвертою статті 50 ЗУ Про виконавче провадження .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 50 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон), відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону, після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна, виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. У разі, якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно

Відповідно до частини першої статті 53 Закону, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами статей 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та Законом України Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Отже, законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 набув право власності на спірне нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,0305 га, в тому числі по угіддях: рілля - 0,0305 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:1019, цільове призначення: для ведення садівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чепелєвою Т. В., за реєстровим номером № 2857, разом з тим, не зареєстрував його у встановленому законом порядку, що позбавляє державного виконавця вчиняти дії, визначені Законом України Про виконавче провадження , а саме звернути стягнення на спірне нерухоме майно, з урахуванням того, що ця земельна ділянка є предметом іпотеки, укладеним в забезпечення умов кредитного договору, заборгованість за яким стягується в цьому виконавчому провадженні, а також оскільки судове рішення боржником не виконане, при цьому державний виконавець, у свою чергу, зобов`язаний вживати всіх можливих заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження для виконання рішення суду.

Крім того, спірна земельна ділянка придбана ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2008 року, за згодою дружини - ОСОБА_2 , тому є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Оскільки боржник не зареєстрував своє право власності на придбану ним земельну ділянку, не отримав державного акту на право власності на земельну ділянку, чим істотно ускладнює процедуру виконання остаточного рішення суду та призводить до порушень законних очікувань стягувача (позивача).

Доводи ОСОБА_3 про те, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_9 , якого не залучено до участі у справі, є необґрунтованими, оскільки таке не підтверджено жодним належним доказом, а згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформація про власника вказаної земельної ділянки відсутня. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником земельної ділянки вказаний саме ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено здійснення державним виконавцем усіх передбачених законом заходів на виконання рішення суду, та встановлено, що грошові кошті у боржника в рахунок погашення заборгованості відсутні, а належний боржнику транспортний засіб оголошено в розшук.

Саме існування заборгованості на протязі певного проміжку часу і не виконання зобов`язань за кредитним договором та рішень суду про стягнення заборгованості, свідчить про те, що боржник не має інших заощаджень, за рахунок яких можна було б виконати рішення суду про стягнення заборгованості.

Доводи касаційної скарги про те, що склад суду апеляційної інстанції діяв упереджено відносно результатів розгляду справи, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки сторонами не заявлявся відвід складу суду, який би не був розглянутий судом. Тобто сторони довірили розгляд справи даному складу суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що державний виконавець обґрунтовано звернувся до суду із вказаним поданням, оскільки відсутність реєстрації права власності за боржником на майно, що йому належить на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу унеможливлює подальше примусове виконання судового рішення у спосіб та порядку, передбачений законом.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, положень закону, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення подання, а доводи касаційної скарги зводяться до свавільного тлумачення норм процесуального права та незгоди ОСОБА_3 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко