Рішення

від 13.11.2019 по справі 640/9798/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2019 року № 640/9798/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю БОНОКС ГРУП доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 травня 2019 року №0023791404 та №0023801404,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю БОНОКС ГРУП (далі - ТОВ БОНОКС ГРУП , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 травня 2019 року №0023791404 та №0023801404.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, зокрема, щодо зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ . Також позивач посилається на те, що в акті перевірки відповідачем не наведено будь - яких обґрунтованих доказів на підтвердження порушень вимог податкового законодавства зі сторони ТОВ БОНОКС ГРУП .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

19 липня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру.

Крім того, первинні документи, що надані до перевірки не містять усіх необхідних реквізитів необхідних для надання їм юридичної сили.

25 липня 2019 року позивачем надана відповідь на відзив у якій він посилається на те, що однією із підстав порушення позивачем податкового законодавства відповідач зазначає наявність ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2018 року у справі №751/1506/18 у кримінальному провадженні №32017270000000059, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Проте, на даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутній вирок стосовно посадових осіб ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ відсутній.

Також, позивач зазначив про незгоду з посиланнями відповідача на те, що з наявними у ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ трудовими ресурсами неможливо було виконати роботи, зазначені в актах, оскільки визначені договором роботи були виконані належним чином та в обумовлені сторонами строки. За допомогою яких трудових ресурсів такі роботи були виконані позивачу не відомо, та його не зобов`язано законом перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ГУ ДФС у м. Києві відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01 квітня 2019 року №3934, на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ БОНОКС ГРУП (код ЄДРПОУ 40250946) щодо дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ БОНОКС ГРУП при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ за липень 2017 року, показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ БОНОКС ГРУП ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 15 квітня 2019 року №393/26-15-14-04-05/40250946 (далі - Акт перевірки), за висновками якого, перевіркою ТВО БОНОКС ГРУП з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ код ЄДРПОУ 41387455) за період з 01 липня 2017 року по 31 липня 2017 року встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2017 року на суму 8 136, 00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року у сумі 40 594, 00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 13 травня 2019 року:

- №0023801404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8 136, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 034, 00 грн.;

- №0023791404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40 594, 00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Матеріалами справи встановлено, що 01 лютого 2017 року між ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН (як замовником) та ТОВ БОНОКС ГРУП (як підрядником) укладено договір підряду №Т.01/02/2017, за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати опоряджувальні роботи у приміщеннях магазину у встановлений строк відповідно до кошторисної документації у будівлі, яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28.

У відповідності до пункту 1.4 договору підрядник підтверджує, що він має відповідний дозвіл, встановлений чинним законодавством, для виконання цього виду робіт.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість робіт, що виконуються підрядником відповідно до даного договору, визначається сторонами у розмірі 487 197, 37 грн. з урахуванням ПДВ (20%) - 81 199, 56 грн.

Пунктами 8.1 та 8.2 договору визначено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 80 % від загальної вартості робіт, визначеної згідно пункту 4.1 договору, що становить 389 757, 90 грн. в тому числі ПДВ (20 %) протягом 5 календарних днів від дати укладання договору. Остаточний розрахунок замовника за виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, зазначений у цьому договорі.

Також, між ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН (як замовником) та ТОВ БОНОКС ГРУП (як підрядником) укладено додаткову угоду №1 від 02 лютого 2017 року до договору підряду №Т.01/02/2017 від 01 лютого 2017 року, згідно з пунктом 1 якої, сторони домовились викласти пункт 8.1 договору у наступній редакції: 8.1 Порядок розрахунків: Замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 80 % від загальної вартості робіт, визначеної згідно пункту 4.1 договору, що становить 300 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) протягом 5 календарних днів від дати укладання договору. Остаточний розрахунок замовника за виконані підрядником роботи здійснюється протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт .

У відповідності до пункту 1 додаткової угоди №2 від 06 лютого 2017 року про внесення змін до договору підряду №Т.01/02/2017 від 01 лютого 2017 року, сторони домовились викласти пункт 4.1 Договору у наступній редакції: 4.1. Вартість робіт, що виконуються підрядником відповідно до даного договору (договірна ціна робіт та матеріалів), визначається сторонами у розмірі: 750 610, 99 грн., у тому числі 125 101, 83 грн. .

На виконання умов зазначеного договору у матеріалах справи містяться наступні первинні документи:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 року від 06 липня 2017 року, у відповідності до якої всього вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 750 610, 99 грн.;

- акт №1 виконаних робіт за липень 2017 року від 06 липня 2017 року (примірна форма КБ-2в);

- платіжне доручення №34984 від 02 лютого 2017 року на суму 300 000, 00 грн.;

- платіжне доручення №2169 від 06 липня 2017 року на суму 450 610, 99 грн.

З метою виконання електромонтажних робіт в торгівельних приміщеннях, які розташовані за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28, між ТОВ БОНОКС ГРУП (як замовником) та ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ (як підрядником) укладено Договір підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року, за умовами пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення замовника у встановлений строк відповідно до затвердженої сторонами проектно - кошторисної документації.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору підрядник приступає до виконання робіт другий календарний день, після підписання даного договору. Підрядник зобов`язується закінчити роботи не пізніше 31 липня 2017 року.

За приписами пункту 4.1 договору вартість робіт (договірна ціна робіт та матеріалів) визначається сторонами в додатку до даного договору і складає: 292 380, 00 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 48 730, 00 грн.

Порядок прийняття робіт та розрахунків за виконані роботи передбачені пунктами 7 та 8 договору, зокрема:

Приймання - передача виконаних робіт замовнику здійснюється після закінчення всього обсягу робіт за договором; підрядник закінчивши роботи надає замовнику письмове повідомлення про готовність виконаних робіт до передачі та надає замовнику акти приймання - передачі виконаних робіт; у випадку відсутності зауважень замовник підписує акт приймання - передачі виконаних робіт або надає підряднику мотивовану письмову відмову; дострокова задача виконаних робіт дозволяється; остаточний розрахунок замовника за виконані підрядником роботи здійснюється замовником протягом 15 календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт; розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, зазначений у цьому договорі.

На виконання вимог зазначеного договору, у матеріалах справи наявні наступні первинні документи:

- акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-1 (без дати) (примірна форма КБ-2в);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-2 (без дати) (примірна форма КБ-2в);

- податкова накладна від 10 липня 2017 року №18 на суму 169 800, 00 грн., у тому числі ПДВ - 28 300, 00 грн.;

- податкова накладна від 10 липня 2017 року №20 на суму 122 580, 00 грн., у тому числі ПДВ - 20 430, 00 грн.;

- платіжне доручення №585 від 28 липня 2017 року на суму 169 800, 00 грн.;

- платіжне доручення №586 від 28 липня 2017 року на суму 122 580, 00 грн.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Надаючи оцінку первинним документам, що містяться у матеріалах справи суд зазначає наступне.

У відповідності до пунктів 1.2 та 1.4 договору підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року, укладеного між ТОВ БОНОКС ГРУП (як замовником) та ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ (як підрядником) для виконання робіт за договором замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно - кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи на об`єкті та оплатити виконані підрядником роботи в порядку та на умовах, обумовлених даним договором. У день укладення даного договору підрядник надає замовнику проектно - кошторисну документацію у двох примірниках для затвердження замовником. В проектно - кошторисній документації визначається перелік робіт, об`єми робіт, вартість робіт, перелік матеріалів, устаткування та інші відомості за погодженням сторін. Проектно - кошторисна документація міститься у додатках до цього договору та є невід`ємною частиною.

Додатком №1 до договору підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року є Договірна ціна на виконання будівельних робіт на об`єкті: Ремонтно - будівельні роботи у торгівельних приміщеннях . Електромонтажні роботи в торгівельних приміщеннях , у якому зазначені найменування робіт, ціна, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці виміру без ПДВ та загальна вартість робіт без ПДВ, що становить 292 380, 00 грн., у тому числі ПДВ 48 730, 00 грн.

У той же час, вказаний додаток №1 до договору підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року не містить дати його складання та підписання сторонами.

Акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-1 (примірна форма КБ-2в) та №1-2 (примірна форма КБ-2в) також не містять дати їх складання та підписання сторонами.

Таким чином, з наданих позивачем в якості первинних документів актів виконаних робіт, податкових накладних та додатку №1 до договору не можливо встановити час виконання робіт.

Також, пунктом 1.4 договору визначено, що підрядник підтверджує, що він має відповідний дозвіл та/або ліцензію, що вимагаються нормами чинного законодавства, для виконання цього виду робіт.

Суд зазначає, що предметом договору є виконання електромонтажних робіт, що вбачається з актів виконаних робіт та додатку №1 до договору підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року.

Виконання монтажних робіт, в тому числі й електромонтажних, являється в розумінні цивільного законодавства України предметом договору підряду (статті 837 Цивільного кодексу України).

Цією нормою, як і положеннями Цивільного кодексу України щодо регулювання правовідносин з надання послуг, передбачено наявність у виконавця спеціального дозволу на виконання окремих робіт (послуг).

Монтажні роботи, які є предметом укладеного позивачем із контрагентом договору, вимагають наявності у виконавця спеціальних дозволів (атестації працівників) та ліцензій на їх виконання - відповідно до чинної на час виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року №451 Про перелік окремих проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва, надання інжинірингових та інших послуг, які потребують відповідної атестації виконавця , статті 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , постанови Кабінету Міністрів України Про ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури від 05 грудня 2007 року №1396.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження наявності у ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ відповідного дозволу та/або ліцензії, що вимагаються нормами чинного законодавства, для виконання електромонтажних робіт.

Крім того, з Акта перевірки встановлено, що з податкової інформації по контрагенту - постачальнику ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ (код 41387455) вбачається, що останнє перебуває на обліку в ГУ ДФС у Луганській області (м. Сєвєродонецьк). Основним видом діяльності Товариства, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90). Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів) за липень 2017 року - 1 особа (жінка). Згідно з довідкою від 20 червня 2018 року №489/12-32-21-05 про встановлення місцезнаходження за податковою адресою оперативним управлінням ГУ ДФС у Луганській області місцезнаходження платника податків не встановлено. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктиів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки №140245138 від 04 жовтня 2018 року) відомості про права на нерухоме майно підприємства відсутні.

Суд зазначає, що у відповідності до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України Про інформацію .

Статтею 16 Закону України Про інформацію визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Згідно зі статтею 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

За приписами підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Таким чином, з отриманої відповідачем податкової інформації, вбачається, що у контрагента позивача - ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ під час здійснення спірних господарських операцій були відстуні атестовані працівники, здатні виконувати електромонтажні роботи, а також відстуні матеріальні ресурси для здійснення обумовлених договором підряду робіт. Крім того, місцезнаходженням ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ є Луганська область, що викликає сумнів у реальності здійснення робіт даним підприємством у м. Тернопіль.

Також, суд звертає увагу на те, що на виконання умов договору підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року, укладеного між ТОВ БОНОКС ГРУП та ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ складено акти приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-1 та №1-2 (без дати) (примірна форма КБ-2в).

10 липня 2017 року ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ виписано податкові накладні №18 на суму 169 800, 00 грн., у тому числі ПДВ - 28 300, 00 грн. та №20 на суму 122 580, 00 грн., у тому числі ПДВ - 20 430, 00 грн.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отримання платником податку послуг підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-1 та №1-2 (примірна форма КБ-2в) та вказана подія відбулась раніше, ніж оплата товару.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податкові накладні від 10 липня 2019 року №18 та №20 складені ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ за другою подією, тобто на дату отримання платником податку послуг, обумовлених договором підряду.

Таким чином, за відсутності в актах приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року №1-1 та №1-2 (примірна форма КБ-2в) дати, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони були складені 10 липня 2017 року.

У той же час, матеріалами справи встановлено, що електромонтажні роботи за договором підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року, укладеного між ТОВ БОНОКС ГРУП та ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ здійснювались на виконання умов договору підряду №Т.01/02/2017 від 01 лютого 2017 року, укладеного між ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН та ТОВ БОНОКС ГРУП .

Таким чином, ТОВ БОНОКС ГРУП після приймання електромонтажних робіт за договором підряду №21.06/17.02 від 21 червня 2017 року повинно було скласти та підписати такі акти з ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН за договором підряду №Т.01/02/2017 від 01 лютого 2017 року, на виконання умов якого і здійснювались електромонтажні роботи.

Разом з тим, акти приймання виконаних робіт за договором підряду №Т.01/02/2017 від 01 лютого 2017 року, укладеним між ТОВ САВ ДІСТРІБЬЮШН та ТОВ БОНОКС ГРУП були підписані 06 липня 2017 року, тобто на 4 дні раніше ніж такі послуги були надані позивачу ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ .

З огляду на викладене, суд зазначає, що у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року висновки, ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ робіт, визначених договором, що є підставою для висновку, що позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Аналізуючи вище викладене, суд дійшов висновку про доведення відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ БОНОКС ГРУП є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, що і здійснено відповідачем.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання є правомірним.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, в обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом відповідач посилається на те, що відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 квітня 2018 року у справі №751/1506/18 в рамках кримінального провадження №32017270000000059 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ … (код ЄДРПОУ…), за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, та за фактом здійснення невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України встановлено, що для здійснення протиправної діяльності від імені підприємств з ознаками фіктивності, що входять до складу конвертаційного центру , невстановленими слідством особами було відкрито розрахункові рахунки в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 305299), а саме (витяг): ТОВ ТРАНСРЕМОНТБУТ (код ЄДРПОУ 41387455) № НОМЕР_1 , які використовувались організаторами конвертаційного центру для здійснення розрахункових операцій із грошовими коштами, які надходили від підприємств реального сектору економіки, подальшої їх конвертації з безготівкового вигляду у готівковий та видачі клієнтам - замовникам таких послуг… .

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Крім того, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагента позивача відсутня, як не було і надано відповідачем жодних судових рішень, на які він посилався в Акті перевірки та відзиві на позовну заяву.

Факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю БОНОКС ГРУП відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко