Постанова

від 12.11.2019 по справі 240/5902/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5902/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

12 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Традиція" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 02.04.2018 року № 396,

В С Т А Н О В И В :

у квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Традиція (ТОВ Традиція ) звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення №396 від 02.04.2018 року про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача, як платника єдиного податку третьої групи з 01.04.2018 року.

19 липня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ТОВ Традиція подано до контролюючого органу податкову декларацію №9011709884 від 08.02.2016 у графі 2: тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості зазначено код "3" (інший об`єкт житлової нерухомості), загальна площа об`єкта - 1814,5, ставка податку 10,34, річна сума податку на нерухоме майно, яке підлягає сплаті за даними платника - 18762,93грн, І квартал - 4690,48 грн, ІІ квартал - 4690,48 грн, ІІІ квартал - 4690,48 грн, ІV квартал - квартал - 4690,49 грн.

Проте, бухгалтером Товариства помилково в графі 2 декларації було вказано тип об`єкту нерухомості - 3 (житлова нерухомість) замість 5 (нежитлова нерухомість).

У подальшому, посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Традиція" щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт №817/06-30-12-04-15 від 02.04.2018 року.

За результатами перевірки виявлено порушення платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України та п. 299.10 ст. 299 ПК України в сумі 18763,93 грн - податку на нерухоме майно.

За таких обставин, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення №396 від 02.04.2018 року про виключення позивача з реєстру платників податку. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є несплата протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому цим Кодексом, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України та абзацу третього п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з абз. 2 п. 294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (п. 294.2 ст. 294 ПК України).

Згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів (пп. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України).

Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу.

Так, п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Із аналізу наведених норм слідує, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, несплата узгодженої суми грошового зобов`язання встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС Податковий блок в інтегрованій картці платника (камеральна перевірка) без витребування у позивача відповідних документів у підтвердження чи у спростування наявності заборгованості, оскільки позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься свідоцтво про право власності від 02.12.2011 та копія витягу про державну реєстрацію, які підтверджують право приватної власності ТОВ "Традиція " на майновий комплекс офісно-торгівельної будівлі зі складом, площею 1814,50 кв.м. Тобто, позивач є власником нежитлової нерухомості площею 1814,50 кв.м. Іншого нерухомого майна позивач на праві власності не має та не мав протягом 2016 - 2018 років.

Також, у матеріалах справи містяться виписки по рахунку ТОВ "Традиція" з яких вбачається, що у квітні 2016 року позивачем сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за І квартал у сумі 4690,48 грн (а.с. 97); у липні 2016 року - за ІІ квартал 2016 року у сумі 4690,48 (а.с. 98), у жовтні 2016 року - за ІІІ квартал 2016 року у сумі 4690, 48 грн (а.с. 99), а 13.01.2017 за ІV квартал - квартал - 4690,49 грн (а.с. 100).

При цьому, у березні 2019 року позивачем було подано декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за типом - уточнююча за 2017 рік, де було відкореговано здійснений позивачем платіж в сумі 18761,93 грн. з житлової нерухомості на нежитлову нерухомість, оскільки подати уточнюючу декларацію за звітний 2016 рік було неможливим у зв`язку із закінченням строку для такого уточнення, тому уточнення було подано за 2017 рік.

Вказані обставини, підтверджують факт допущення позивачем у графі 2 декларації (тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості ) описки.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що допущені позивачем помилки при оформленні декларації та в результаті здійснення відповідних платежів має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року справа №813/1465/17, від 24 січня 2019 року справа №813/1346/18.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приприйнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.