Постанова від 11.11.2019 по справі 923/262/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 923/262/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон - Кулініч В.О. за довіреністю від 02.01.2019 року № 3;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон

на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року, м. Херсон, суддя Гридасов Ю.В., повний текст рішення складено 12.08.2019 року

у справі № 923/262/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м.Херсон

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон

про внесення змін до договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон, в якій, з посиланням на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, просило суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон щодо надання відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон в застосуванні по договорам оренди державного нерухомого майна від 07.08.2017 року №1448-17-065, від 30.10.2017 року № 1457-17-065 та від 03.08.2018 року № 873 орендної ставки з коефіцієнтом 0,7; зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон застосувати по договорам оренди державного нерухомого майна від 07.08.2017 року № 1448-17-065, від 30.10.2017 року № 1457-17-065 та від 03.08.2018 року № 873 орендну ставку з коефіцієнтом 0,7.

16.04.2019 року, до відкриття провадження у справі, позивачем до Господарського суду Херсонської області було надано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив суд врегулювати розбіжності по п. 3.1 Договорів оренди від 03.08.2018 року № б/н, від 30.10.2017 року № 1457-17-065, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон та Регіональним відділенням Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м.Севастополі, м. Херсон, а саме: викласти п.п. 3.1 вказаних Договорів в редакції позивача: п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору .

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є суб`єктом малого підприємництва, а відповідно до «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» , затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 - розмір річної орендної плати окремого індивідуально визначеного майна, встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 відсотків вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб`єкт малого підприємництва, - не менш як 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з пропозицією застосувати по укладеним між сторонами договорам оренди державного майна від 07.08.2017 року № 1448-17-065, від 30.10.2017 року № 1457-17-065 та від 03.08.2018 року № 873 орендну ставку з коефіцієнтом 0,7, яка відповідачем була відхилена, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі №923/262/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон про внесення змін до договорів оренди (з урахуванням заяви про уточнення позову) задоволено у повному обсязі; врегульовано розбіжності по п. 3.1 Договорів оренди від 03.08.2018 року № б/н, від 30.10.2017 року № 1457-17-065, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м.Херсон та Регіональним відділенням Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м.Севастополі, м. Херсон, а саме: викладено п.п. 3.1 вказаних Договорів в редакції позивача: "п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору"; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" 1921 грн. витрат по сплаті судового збору; повернуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" 1921 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням від 09.04.2019 року № 221, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, після звернення позивача з відповідним клопотанням.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач є суб`єктом малого підприємництва та укладеними між сторонами договорами оренди йому передано нерухоме державне майно, а саме: гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми з метою риборозведення та рибовідтворення та провадження рибогосподарської діяльності, при цьому, відповідно до Примітки до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786: «Орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7.» , тому умовами укладених між сторонами договорів оренди від 07.08.2017 року № 1448-17-065, від 30.10.2017 року № 1457-17-065 та від 03.08.2018 року № 873 Орендарю має бути встановлено орендну ставку у розмірі 10 % від вартості орендованого майна та застосовано коефіцієнт 0,7, що призводить до зменшення орендної ставки до 7 %.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі № 923/262/19 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон відмовити повністю, а також відшкодувати скаржнику за рахунок позивача судовий збір за апеляційний перегляд рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що при укладанні договорів оренди від 03.08.2018 року, від 30.10.2017 року № 1457-17-065, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та визначенні розміру орендної ставки 15 % - інше використання нерухомого майна, Регіональне відділення керувалось Додатком 2 Орендні ставки за використання державного нерухомого майна до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, з урахуванням виду та складу нерухомого державного майна, яке передається в оренду.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково застосував розмір орендної ставки у розмірі 10 % (п. 14 Додатка 2 до Методики), за розміщення рибних господарств, оскільки, із посиланням на умови укладених між сторонами договорів, а саме пункту 1.2., приписи Закону України Про аквакультуру , Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , об`єкти окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що розташовані по вул. Шмідта, 77 у селі Софіївка Білозерського району Херсонської області та обліковуються на балансі Державного підприємства Укрриба , передані в оренду з метою риборозведення та рибовідтворення, в зв`язку з чим скаржник вважає, що Регіональне відділення не надавало Позивачу в оренду єдиний майновий комплекс, який би давав йому право вести в комплексі рибне господарство, як одне із видів рибогосподарської діяльності, що в свою чергу надає право застосовувати до орендних відносин розмір орендної ставки 10 %.

Також, на думку скаржника, позивачем не здійснюється виробнича діяльність безпосередньо на орендованих площах, а тому останній не має права на застосування орендної ставки з коефіцієнтом 0,7 для вказаних договорів оренди державного майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі № 915/238/19 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав свої доводи та заперечення, викладені письмово в апеляційній скарзі. Представник позивача в судове засідання, яке неодноразово відкладалось в зв`язку з його неявкою, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, копії ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи не отримував без поважних причин, копії ухвал направлялись скаржнику за його юридичною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстрів поштових відправлень Південно-західного апеляційного господарського суду, з роздруківок з сайту Укрпошти вбачається, що направлені судом ухвали протягом тривалого часу зберігаються у точці видачі та повертаються до Південно-західного апеляційного господарського суду неврученими за закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції.

Згідно з п . 4 ч. 6 ст . 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч . 3 та 7 ст . 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатами, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою учасників справи щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

При цьому, матеріали справи не містять ані будь-якої іншої, окрім офіційної, юридичної адреси позивача, ані контактних телефонів, що унеможливлює інформування позивача про дату та час розгляду справи шляхом передачі телефонограми.

З огляду на зазначене, з метою належного повідомлення позивача, на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі Судова влада додатково було розміщено інформацію щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 923/262/19.

Відповідно до положень п . 1 ст . 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України Про доступ до судових рішень , у відповідності до ст. 2, 4 якого позивач, проявивши належну обачність, оскільки є учасником даної справи, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, учасником яуої він є. Окрім того згідно з п. 5 ч. 4 ст. 9, ч. 1,2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та п. 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України процесуальні документи (а саме: ухвали суду про призначення, відкладення розгляду даної справи) надсилались на адресу скаржника згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже позивач неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, але не скористався належним чином своїми процесуальними правами та не отримував вищезазначених процесуальних документів за своєю юридичною адресою, що свідчить про недобросовісне відношення останнього до своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов`язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, дії позивача свідчать про його небажання отримувати поштову кореспонденцію, направлену судом належним чином за його зареєстрованою юридичною адресою, строк розгляду справи закінчився і можливості ще раз відкласти розгляд справи немає, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, який не скористався своїми процесуальними правами та зловживає своїми процесуальними обов`язками .

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 08.09.2019 у справі № 923/262/19 частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

07.08.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон (орендар), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № НОМЕР_1 , відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, а саме: канал підходящий, будівлю насосної станції з трубопроводом, шлюз регулятора, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 77 в с АДРЕСА_2 Софіївка Білозерського АДРЕСА_3 та яке обліковується на балансі Державного підприємства Укрриба , з метою провадження рибогосподарської діяльності (п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року - 6195 грн. 26 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. Договору).

Згідно Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору (а.с. 16) ставка орендної плати складає 10 % вартості майна.

07.08.2017 року обумовлене вищезазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

03.10.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон (орендар), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № НОМЕР_2 , відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - електромережу рибницьких ставів, що розташована біля с. Софіївка, Білозерського району, Херсонської області та яке обліковується на балансі Державного підприємства Укрриба , з метою риборозведення та рибовідтворення (п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року - 536 грн. 08 коп.

Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. Договору).

Згідно Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору (а.с. 20) ставка орендної плати складає 15 % вартості майна.

30.10.2017 року обумовлене вищезазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

03.08.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон (орендар), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голованим О.В., відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, що розташовані за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Шмідта, 77 та перебувають на балансі Державного підприємства Укрриба , а саме: водовипуск ставка нагульного № 1; водовипуск ставка нагульного № 2; водовипуск ставка нагульного № 3; донний водовипуск ставка нагульного № 1; донний водовипуск ставка нагульного № 2; донний водовипуск ставка нагульного № 3; контурну дамбу ставка нагульного № 1; контурну дамбу ставка нагульного № 2; контурну дамбу ставка нагульного № 3; перепуск ставка нагульного № 2; роздільну дамбу ставка нагульного № 1; роздільну дамбу ставка нагульного № 2; роздільну дамбу ставка нагульного № 3, з метою ведення рибогосподарської діяльності (п. 1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за червень 2018 року - 12 700 грн. 98 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 3.5. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. Договору).

Згідно Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору (а.с. 25) ставка орендної плати складає 10 % вартості майна.

03.08.2017 року обумовлене вищезазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

В січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон звернулось до відповідача з листом, відповідно до якого просило застосувати по вищезазначеним договорам оренди державного майна орендну ставку з коефіцієнтом 0,7 на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 р. № 786, відповідно до якої розмір річної орендної плати окремого індивідуально визначеного майна, встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 відсотків вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб`єкт малого підприємництва, - не менш як 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.

Листом від 25.01.2019 року № 11-03-00284 Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон відмовило позивачу в застосуванні орендної ставки з коефіцієнтом 0,7, в зв`язку з тим, що вказаний коефіцієнт 0,7 застосовується лише для суб`єктів малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів).

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон від 08.04.2019 року, чисельність працівників у 2018 році складала 10 осіб.

Згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 01.01.2019 року, баланс на кінець звітного періоду Товариства з обмеженою відповідальністю Рибоводна Ферма - ЮВеНТ , м. Херсон становить 1 926 тис. грн.

В матеріалах справи є копія листа від 16.04.2019 року, тобто датованого вже після звернення позивача з відповідним позовом до суду, на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, м. Херсон № 71/2-14 (а.с. 39) з проханням розглянути питання щодо внесення змін до договорів оренди від 03.08.2018 року № 873, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та від 30.10.2017 року № 1457-17-065 шляхом укладання додаткових угод, копії яких також додані до зазначеного листа, відповідно до яких позивач просив викласти п. 3.1. вищезазначених договорів у наступній редакції: п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору .

Доказів поштового направлення цього листа та додаткових угод на адресу відповідача і розгляду вищезазначеного листа відповідачем та його відмови укласти дані додаткові угоди матеріали справи не містять. На листі мається позначка про його отримання цієї ж дати невідомою особою без наявності будь-якого штампу або печатки або іншого доказу отримання саме додаткових угод відповідачем.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 1, 3, 5, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Майнові відносини між орендодавцем та орендарем щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, зокрема, регулює Закон України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

За приписом п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Як визначено у ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, одними з істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.

За змістом ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна у чинній редакції).

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 284 Господарського кодексу України, об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Тобто, орендна плата встановлюється сторонами в договорі, а її зміна відбувається за згодою сторін. Водночас сторони не позбавлені права передбачити в договорі оренди можливість перегляду, зміни (індексації) розміру орендної плати за користування майном на вимогу однієї із сторін, зокрема з підстав зміни тарифів, ставок орендної плати органами місцевого самоврядування.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Частинами 2 та 3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

За положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем по справі в січні 2019 року шляхом направлення листа відповідачу було запропоновано внести зміни в укладені між ними договори оренди, а саме: застосувати по вищезазначеним договорам оренди державного майна орендну ставку з коефіцієнтом 0,7 на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786. При цьому відповідач від зазначеної пропозиції відмовився (лист від 25.01.2019 року № 11-03-00284).

Як вже зазначалося вище, в якості доказу по справі позивач надав копію листа від 16.04.2019 року, тобто вже після звернення до суду з відповідним позовом, в день отримання судом заяви про зміну предмету позову, яким позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічною пропозицією та просив підписати додаткові угоди, при цьому належних доказів отримання відповідачем саме додаткових угод до договорів та розгляду ним такого звернення до моменту звернення позивача до суду в порядку досудового врегулювання переддоговірного спору, матеріали справи не містять.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо того, що позивачем дотримано обов`язкову досудову процедуру вирішення такої категорії спорів та прийняв в якості належного доказу по справі вищевказаний лист без будь-яких інших належних та допустимих доказів належного звернення та відмови відповідача від укладання саме запропонованих позивачем додаткових угод до договорів оренди нерухомого майна від 03.08.2018 року № 873, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та від 30.10.2017 року № 1457-17-065.

Таким чином, судова колегія встановила, що позивачем при зверненні до суду з позовом такої категорії спорів не дотримано норм ст. 188 Господарського кодексу України, тому суд першої інстанції в цій частині припустився порушень норм процесуального права в частині прийняття в якості належних доказів вищевказаного листа з додатковими угодами, наданого позивачем.

Щодо розгляду справи по суті, судова колегія зазначає наступне.

Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 с. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а тільки у випадках, передбачених законом або договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Також, в укладених між сторонами договорах оренди нерухомого майна від 03.08.2018 року № 873, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та від 30.10.2017 року № 1457-17-065, а саме п. 10.3 вказаних Договорів, сторони самостійно погодили, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін, а п. 3.5. Договору визначили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Тобто, в даному випадку, внести зміни в укладені між сторонами договори нерухомого майна від 03.08.2018 року № 873, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та від 30.10.2017 року № І457-17-065 за рішенням суду можливо у наступних випадках:

- у виняткових випадках у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, при цьому: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона

- у разі зміни Методики розрахунку орендної плати;

- у разі істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин.

Матеріалами справи не підтверджено наявність будь-якої з вищезазначених підстав, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що змінились будь-які обставини, якими добровільно керувались сторони при укладанні вищезазначених договорів, що були підписані позивачем без заперечень та зауважень в цій частині, як і доказів на підтвердження істотної зміни стану об`єктів оренди, що сторонами по справі фактично не заперечується.

Так, умовами укладених між сторонами договорів оренди від 03.08.2018 року № 873, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 та від 30.10.2017 року № 1457-17-065, а саме п. 3.1. вказаних договорів, внести зміни у які просить позивач, передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку певну конкретно визначену суму.

З додатків до вищезазначених договорів, а саме, з Розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна ставка орендної плати по двом договорам складає 10 % вартості майна, а по третьому - 15 %.

При цьому, позивач просить суд викласти зазначений пункт договорів у наступній редакції: п.3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору .

Тобто, фактично позивач просить суд внести зміни в укладені між сторонами договори оренди щодо розміру ставки орендної плати.

При цьому п. 14 Додатку № 2 Орендні ставки за використання нерухомого державного майна до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 та примітка до цього додатку, на підставі яких позивач просить внести відповідні зміни в укладені між сторонами договори, також з часу укладання договорів не змінились.

Таким чином, будь-які підстави для внесення змін до укладених між сторонами договорів оренди нерухомого майна з мотивів, наведених у позовній заяві, відсутні, адже сторони договору не досягли добровільної згоди щодо цих умов, а позивач не навів будь-яких виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

При цьому, посилання позивача на те, що він є суб`єктом малого підприємництва, не приймається в даному випадку судовою колегією до уваги, оскільки позивачем по справі не доведено факту того, що на момент укладання договору позивач не був суб`єктом малого підприємництва, а став ним вже після укладання відповідних договорів, що також свідчить про відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

За таких обставин, за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 914/2649/17.

Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що відповідно до п. 14 Додатку № 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу за використання нерухомого державного майна для розміщення рибних господарств встановлюється орендна ставка 10 %, а відповідно до примітки до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб`єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7, що в свою чергу свідчить про те, що при укладенні вищевказаних договорів оренди, повинна була застосуватись орендна ставка в розмірі 7% від вартості орендованого майна, в зв`язку з чим суд першої інстанції задовольнив позов, судова колегія, з огляду на вищевикладене вважає необґрунтованим та таким, що суперечить принципу свободи господарського договору. В мотивувальній частині суд послався на неможливість застосування пунктів Методики, але застосував примітку до неї, яка може розповсюджувати свою дію на правовідносини сторін тільки у випадку, коли застосовується вищевказаний пункт цієї Методики.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині того, чи здійснює позивач рибогосподарську діяльність в цілому або використовує окремо визначене індивідуальне майно за іншим призначенням, тому що обставини мети використання об`єктів оренди, як і обставини здійснення виробничої діяльності позивача безпосередньо на орендованих площах, в даному випадку вирішального значення не мають, оскільки зазначені обставини мають значення для визначення сторонами ставки орендної плати при укладанні договорів, а не при вирішенні питання про внесення змін щодо розміру орендної плати за рішенням суду в подальшому за нормами чинного законодавства України. У випадку невідповідності укладених в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, без доказів вирішення будь-якого переддоговірного спору в цій частині між сторонами в судовому порядку, на думку позивача та помилкової його згоди на встановлення саме такої орендної плати, останній має право звернутися до суду з позовними вимогами про визнання договорів в цій частині недійсними при наявності для цього підстав, встановлених законом.

Відтак, враховуючи, що судом попередньої інстанції було помилково встановлено правові підстави для внесення змін до Договорів оренди у судовому порядку та зважаючи на приписи наведених норм, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим задоволення господарським судом Херсонської області даного позову.

Окрім вищезазначеного, судова колегія вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, а саме: судом першої інстанції не було надано належної оцінки заяві позивача, поданої 16.04.2019 року, до відкриття провадження у справі, про зміну предмету позову, оскільки зазначеною заявою позивач фактично змінив як предмет позову, так і його підстави.

Так, звертаючись до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, позивач, з посиланням на приписи Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача та зобов`язати його вчинити певні дії. Зазначені вимоги були подані позивачем з урахуванням приписів Кодексу адміністративного судочинства України та обґрунтовані відмовою відповідача у застосуванні до розміру орендної плати за укладеними між сторонами договорами оренди коефіцієнту 0,7.

При цьому, звертаючись із заявою про зміну предмету позову, позивач вже просив суд врегулювати розбіжності по п. 3.1 Договорів оренди шляхом викладення зазначеного пункту в редакції позивача. До зазначеної заяви про зміну предмету позову, позивачем було додано проекти додаткових угод, які були складені та направлені відповідачу вже після звернення до суду. Тобто, змінивши предмет позову, позивач фактично змінив і його підстави, оскільки нові позовні вимоги ґрунтуються вже не на відмові відповідача застосувати до розміру орендної плати за укладеними між сторонами договорами оренди коефіцієнту 0,7, а на відмові відповідача укласти додаткові угоди.

Частиною 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому, за змістом ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом.

Отже, положеннями процесуального законодавства не передбачено право на одночасну зміну предмета і підстав позову.

Проте зазначене залишено судом першої інстанції поза увагою.

До того ж, судом першої інстанції в даному випадку порушено норми процесуального законодавства в частині прийняття "заяви про зміну предмету позову" до моменту вирішення питання взагалі про відкриття провадження у справі, тоді як суд повинен був повернути позивачу помилково поданий до суду господасрької юрисдикції адміністративний позов з наданням йому права звернутись з новим позовом про внесення змін до договорів оренди з належним обгрунтуванням обставин справи.

Крім того, судом першої інстанції фактично розглядався спір про внесення змін до договорів оренди шляхом врегулювання розбіжностей при наявності між сторонами вже укладених договорів без належних доказів у справі щодо наявності таких розбіжностей.

Також суд першої інстанції самостійно визначився з правовими підставами врегулювання розбіжностей в договорах оренди в даній справі, оскільки ані в позовній заяві, ані в заяві про зміну предмету позову, позивач не визначався, на підставі яких саме фактичних обставин, які мали б своїм наслідком можливість застосування судом або норм ст. 651 Цивільного кодексу України, або норм ст. 652 Цивільного кодексу України, суд в даному випадку дійшов висновку для фактичного внесення змін до спірних договорів на підставі норм ст. 651 Цивільного кодексу України.

Всі ці порушення норм процесуального права також призвели до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2019 року у справі № 923/262/19 підлягає задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог - скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м.Херсон до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон про врегулювання розбіжностей по п. 3.1 Договорів оренди від 03.08.2018 року № 873, від 30.10.2017 року № 1457-17-065, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон та Регіональним відділенням Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, м. Херсон, а саме: викласти п.п. 3.1 вказаних Договорів в редакції позивача: п.3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору .

Рішення Господарського суду Херсонської області в частині повернення з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" 1921 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням від 09.04.2019 року № 221, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, після звернення позивача з відповідним клопотанням, фактично скаржником не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається, в зв`язку з чим підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі № 923/262/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі №923/262/19 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон про врегулювання розбіжностей по п. 3.1 Договорів оренди від 03.08.2018 року № 873, від 30.10.2017 року № 1457-17-065, від 07.08.2017 року № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м. Херсон та Регіональним відділенням Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м.Севастополі, м.Херсон, а саме: викласти п.п. 3.1 вказаних Договорів в редакції позивача: п.3.1. Орендна плата визначається на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу» затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору .

В частині повернення з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" 1921 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням від 09.04.2019 року № 221, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, після звернення позивача з відповідним клопотанням, рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі №923/262/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ", м.Херсон (73039, м. Херсон, вул. Сенявіна, буд. 26, кв. 28 код ЄДРПОУ 38697935) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, м. Херсон (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 47, код ЄДРПОУ 21295778) 2881 грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.11.2019 року.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош