Постанова від 06.02.2020 по справі 923/262/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 923/262/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О..,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 (судді: Діброва Г. І., Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ"

до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області

про внесення змін до договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16.04.2019, просить: врегулювати розбіжності до п. 3.1 Договорів оренди № б/н від 03.08.2018, № 1457-17-065 від 30.10.2017, № 1448-17-065 від 07.08.2017 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" та Регіональним відділенням Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а саме: викласти п.п. 3.1 вказаних Договорів в редакції позивача: "п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу" затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ 7% від оціночної вартості майна, що є предметом договору".

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач - Регіональне відділення Фонду Державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі безпідставно відмовив позивачеві у застосуванні до укладених між сторонами договорів оренди державного майна від 07.08.2017 № 1448-17-065, від 30.10.2017 № 1457-17-065 та від 03.08.2018 № 873 ставки орендної плати з коефіцієнтом 0,7 (7 % вартості орендованого майна за результатами такої оцінки), що передбачена Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 для орендарів, які є суб`єктами малого підприємництва.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 (суддя Гридасов Ю. В.) позов ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі задоволено повністю. Врегульовано розбіжності по п. 3.1 договорів оренди від 03.08.2018 № 873, від 30.10.2017 № 1457-17-065, від 07.08.2017 № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а саме, викладено п.п. 3.1 вказаних договорів в редакції позивача: "п.3.1. Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ 7% від оціночної вартості майна, що є предметом договору".

2.2. Рішення суду мотивовано тим, що за умовами укладених сторонами договорів оренди від 07.08.2017 № 1448-17-065, від 30.10.2017 № 1457-17-065, від 03.08.2018 № 873 орендарю має бути встановлено орендну ставку у розмірі 10% від вартості орендованого майна та застосовано коефіцієнт 0,7, що призводить до зменшення орендної ставки до 7%, оскільки позивач є суб`єктом малого підприємництва, який провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах. Посилаючись на статті 626, 627, 651 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновків, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, були порушені відповідачем, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі задоволено. Рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 скасовано частково. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" до Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області АРК та м. Севастополі про врегулювання розбіжностей до п. 3.1 договорів оренди від 03.08.2018 № 873, від 30.10.2017 № 1457-17-065, від 07.08.2017 № 1448-17-065 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладених між ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" та Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а саме: викласти п.п. 3.1 вказаних договорів в редакції позивача: "п.3.1. Орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу", затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ 7% від оціночної вартості майна, що є предметом договору".

В частині повернення з державного бюджету на користь ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" 1921 грн судового збору, сплаченого при поданні позову платіжним дорученням від 09.04.2019 року № 221, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, після звернення позивача з відповідним клопотанням, рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 року у справі №923/262/19 залишено без змін.

2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не було дотримано обов`язкову досудову процедуру щодо звернення до відповідача з пропозицією укладення запропонованих додаткових угод до договорів оренди нерухомого майна, встановлену статтею 188 Господарського кодексу України. Посилаючись на статті 651, 652 Цивільного кодексу України та умови договорів оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність визначених законом фактичних підстав для внесення змін до договорів оренди. Зважаючи на відсутність відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та відсутність згоди іншої сторони, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, рішення Господарського суду Херсонської області від 08.08.2019 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги, скаржник посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 188 Господарського кодексу України та неврахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 (щодо наслідків недотримання стороною обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору). Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції невірно витлумачив пункти 3.5 та 10.3 договорів оренди, а тому помилково дійшов висновків про те, що внесення змін до договорів оренди за рішенням суду можливе у випадках, передбачених статтею 652 Цивільного кодексу України, у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та у разі істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АРК та м. Севастополі просить касаційну скаргу ТОВ "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 - залишити без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (орендодавець) та ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮвеНТ" (орендар) 07.08.2017 укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1448-17-065, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, а саме: канал підходящий, будівлю насосної станції з трубопроводом, шлюз регулятора, що розташовані за адресою: вул. Шмідта, 77 в с. Софіївка Білозерського району Херсонської області та яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба", з метою провадження рибогосподарської діяльності (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору оренди сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 6 195,26 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10.2. Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 Договору).

Згідно з Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору ставка орендної плати складає 10 % вартості майна.

07.08.2017 року обумовлене зазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

4.2. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, (орендодавець) та ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮвеНТ" (орендар) 03.10.2017 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1457-17-065, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - електромережу рибницьких ставів, що розташована біля с. Софіївка, Білозерського району, Херсонської області та яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба", з метою риборозведення та рибовідтворення (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 року 536,08 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5. Договору визначено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3. Договору).

Згідно з Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору ставка орендної плати складає 15 % вартості майна.

30.10.2017 року обумовлене зазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

4.3. Між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, (орендодавець), та ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮвеНТ", (орендар) 03.08.2018 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 873, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Голованим О.В., відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, що розташовані за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Софіївка, вул. Шмідта, 77 та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба", а саме: водовипуск ставка нагульного № 1; водовипуск ставка нагульного № 2; водовипуск ставка нагульного № 3; донний водовипуск ставка нагульного № 1; донний водовипуск ставка нагульного № 2; донний водовипуск ставка нагульного № 3; контурну дамбу ставка нагульного № 1; контурну дамбу ставка нагульного № 2; контурну дамбу ставка нагульного № 3; перепуск ставка нагульного № 2; роздільну дамбу ставка нагульного № 1; роздільну дамбу ставка нагульного № 2; роздільну дамбу ставка нагульного № 3, з метою ведення рибогосподарської діяльності (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за червень 2018 року 12 700,98 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.5 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10.2 Договору умови цього Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавцем установлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань.

Зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3 Договору).

Згідно з Розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди нерухомого майна до цього договору ставка орендної плати складає 10 % вартості майна.

03.08.2017 року обумовлене зазначеним Договором майно було передано позивачу за актом приймання-передачі державного майна.

4.4. Відповідно до довідки ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮВеНТ" від 08.04.2019 чисельність працівників у 2018 році складала 10 осіб.

Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва станом на 01.01.2019, баланс на кінець звітного періоду ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮВеНТ" становить 1 926 тис. грн.

4.5. Судами встановлено, що у січні 2019 року ТОВ "Рибоводна Ферма - ЮВеНТ" звернулося до відповідача з листом, відповідно до якого просило застосувати за зазначеними договорами оренди державного майна ставку орендної плати з коефіцієнтом 0,7 на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу" затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 № 786, відповідно до якої розмір річної орендної плати окремого індивідуально визначеного майна встановлюється за згодою сторін, але не менш як 10 відсотків вартості орендованого майна за результатами незалежної оцінки, а у разі, коли орендарем є суб`єкт малого підприємництва, - не менш як 7 відсотків вартості орендованого майна за результатами такої оцінки.

4.5. Листом від 25.01.2019 № 11-03-00284 Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відмовило позивачу в застосуванні орендної ставки з коефіцієнтом 0,7, у зв`язку з тим, що вказаний коефіцієнт 0,7 застосовується лише для суб`єктів малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів).

4.6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у матеріалах справи є копія листа від 16.04.2019 № 71/2-14, адресована Регіональному відділенню Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, з проханням розглянути питання щодо внесення змін до договорів оренди від 03.08.2018 № 873, від 07.08.2017 № 1448-17-065 та від 30.10.2017 № 1457-17-065 шляхом укладання додаткових угод, відповідно до яких позивач просив викласти пункти 3.1. зазначених договорів у наступній редакції: "п. 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить без ПДВ 7 % від оціночної вартості майна, що є предметом договору". Натомість, доказів поштового направлення на адресу відповідача цього листа, додаткових угод, а також відмови відповідача укласти додаткові угоди, позивачем не надано.

4.8. Спір у цій справі виник у зв`язку із наявністю/відсутністю підстав для внесення змін до договорів оренди.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

5.2. Предметом спору у цій справі з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позовних вимог є вимоги позивача про врегулювання розбіжностей шляхом внесення змін до пунктів 3.1 договорів оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, якими визначається розмір орендної плати. Підставою позову зазначено відмову відповідача в застосуванні ставки орендної плати з коефіцієнтом 0,7.

5.3. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивач є суб`єктом малого підприємництва. Посилаючись на Примітку до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, суд дійшов висновків, що умовами укладених договорів оренди орендарю має бути встановлено орендну ставку у розмірі 10% від вартості орендованого майна та застосовано коефіцієнт 0,7, що призводить до зменшення орендної ставки до 7%. При цьому судом зазначено, що надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є виключно правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду із позовом про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

5.4. Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції не дотримано норм статті 188 Господарського кодексу України, оскільки позивачем при зверненні до суду з позовом такої категорії не дотримано обов`язкову досудову процедуру врегулювання спірних правовідносин і позов подано передчасно, за відсутності доказів звернення до відповідача з пропозицією про внесення змін до договорів оренди. Посилаючись на статті 651, 652 Цивільного кодексу України, та з урахуванням умов договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що у даному випадку відсутні правові підстави для внесення змін до укладених договори оренди щодо розміру ставки орендної плати, адже сторони не досягли добровільної згоди щодо цих умов, Методика розрахунку орендної плати не змінилася, позивач не довів, що він не був суб`єктом малого підприємництва при укладанні договорів, а позивач не навів будь-яких виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії договору на змінених умовах. Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивач у заяві від 16.04.2019 змінив і предмет, і підстави позову, що з огляду на статтю 162 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

5.5. Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як вірно встановив суд апеляційної інстанції, звертаючись до Господарського суду з позовною заявою, позивач, посилаючись на положення Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача та зобов`язати його вчинити певні дії. Позовні вимоги були обґрунтовані відмовою відповідача у застосуванні до розміру орендної плати за укладеними між сторонами договорами оренди коефіцієнту 0,7. Звертаючись із заявою про зміну предмету позову, позивач вже просив врегулювати розбіжності щодо п.3.1 договорів оренди шляхом викладення цих пунктів у редакції позивача. До цієї заяви додано проекти додаткових угод. Фактично позивачем змінено і підстави позову, оскільки нові позовні вимоги вже ґрунтуються на відмові відповідача укласти додаткові угоди, а не на відмові застосувати до розміру орендної плати коефіцієнт 0,7.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі N 924/1473/15 (провадження N 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.102019 у справі N 761/6144/15-ц (провадження N 61-18064св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначає, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Враховуючи, що судом першої інстанції розглядався спір про внесення змін до укладених договорів оренди, суд апеляційної інстанції надав вірну кваліфікацію спірним правовідносинам та правильно застосував до спірних правовідносин норми статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

5.7. Відносно суті позовних вимог колегія суддів зазначає, що за положеннями статті 654 Цивільного кодексу України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається.

За змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, на підставі статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору за рішенням суду можлива у разі істотного порушення договору однією із сторін, або в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом статті 652 Цивільного кодексу України, якою врегульовано порядок зміни або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, договір може бути розірваний, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в укладених між сторонами договорах оренди нерухомого майна вміщено, зокрема, пункт 10.3, яким сторони самостійно погодили, що зміни до умов договору допускаються за взаємною згодою сторін, а пунктом 3.5 договорів визначили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Методика розрахунку орендної плати за державне майно, якою сторони керувалися при укладанні договорів, та примітки до цієї Методики не змінилися.

Судом апеляційної інстанції наголошено, що матеріалами справи не підтверджено ні виняткових випадків у разі зміни істотної обставини, ні зміни Методики розрахунків орендної плати, ні істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

5.8. Водночас, колегія суддів вважає, що доводи скаржника про невірне застосування судом апеляційної інстанції статті 188 Господарського кодексу України є обґрунтованими. З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору є правом, а не обов`язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду із позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору. Таким чином, невірним є висновок суду апеляційної інстанції про обов`язковість дотримання позивачем при зверненні до суду з позовом процедури, встановленої статтею 188 Господарського кодексу України.

5.9. Виходячи із фактичних обставин справи, судом апеляційної інстанції зроблено правильні висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а невірне тлумачення змісту статті 188 Господарського кодексу України не призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

5.10. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6 Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскарженої постанови не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоводна ферма - ЮВеНТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 923/262/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв