Постанова

від 11.11.2019 по справі 917/361/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа № 917/361/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя (доповідач): судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача : від відповідача: Стойка О.В. Істоміна О.А., Попков Д.О. Склярук С.І. Григораш Р.В. - за ордером (адвокат); Не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях м.Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 року у справі№917/361/19 (суддя Безрук Т.М.) за позовом до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоінвест» м.Кременчук, Полтавська область Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях м.Полтава визнання додаткової угоди укладеною В С Т А Н ОВ И В:

У лютому 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоінвест" (далі - Позивач) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях м.Полтава (далі - Відповідач) про визнання укладеною Додаткової угоди № 3 про продовження строків будівництва об`єкту до 06.03.2024 року до Договору № 5 від 06.03.2007 року купівлі-продажу державного майна - об`єкту незавершеного будівництва - дитячого садку-ясла № 29, що знаходиться на балансі КВП «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва» і розташований за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. 50-річчя Жовтня, буд. 72-Б, приватизованого шляхом продажу на аукціоні на умовах закінчення будівництва.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Cкаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності позовних вимог. Зокрема, вважав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки необхідності дотримання Позивачем двадцятиденного строку, передбаченого ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України в частині надсилання повідомлення про необхідність розробки графіку будівельних робіт та начебто погодження Позивачем умов Додаткової угоди № 3 через проведення засідання комісії з розгляду цього питання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти апеляційної скарги. Зокрема, вважав її доводи необґрунтованими, оскільки жодних протоколів розбіжностей після надісланої Позивачем пропозиції у визначений строк, від Відповідача не надходило і Відповідач фактично своїми діями погодив продовження строку будівництва.

У судовому засіданні 11.11.2019 Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Відповідача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 06 березня 2007 року між сторонами Договору № 5 купівлі - продажу державного майна - об`єкта незавершеного будівництва - дитячого садку-ясла №29, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, м-н 288, за умовами п.1.1 якого Відповідач як продавець зобов`язався передати у власність Позивачу (покупцю) об`єкт незавершеного будівництва на умовах закінчення будівництвом - дитячого садку-ясла №29, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, м-н 288, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт і сплатити за нього визначену ціну;

- підписання сторонами Додаткових угод №1 та № 2 про внесення змін до п.5.4. Договору в частині збільшення термінів виконання зобов`язання;

- належного виконання Позивачем умов Договору з посиланням на зміст наявних в матеріалах справи актів від 21.03.2014, від 23.12.2015, від 26.09.2016 від 23.03.2017, від 07.02.2018 перевірок виконання договірних умов;

- направлення Позивачем Відповідачу звернення № 01-16/8 про внесення змін до спірного Договору щодо продовження строків будівництва об`єкту шляхом укладення Додаткової угоди № 3 на строк 5 років - до 06.03.2024;

- проведення Відповідачем 25.01.2019р. засідання Комісії з питань внесення змін до Договору купівлі - продажу державного майна, якою прийнято рішення про продовження строків будівництва об`єкта за спірним Договором до 06 березня 2024 року та внесення змін до Договору купівлі-продажу № 5 від 06 березня 2007 року шляхом укладення додаткової угоди № 3 із викладенням п. 5.4. Договору в наступній редакції:« 5.4. Завершити будівництво Об`єкту зі зміною профілю під багатоповерхове житло до 06.03.2024.» ;

- видання керівником Відповідача наказу № 46 «Про укладення додаткової угоди № 3 до Договору купівлі-продажу від 06.03.2007 року № 5» від 25 січня 2019 року про внесення змін до Договору купівлі-продажу від 06.03.2007 року № 5 об`єкта незавершеного будівництва - дитячого садку-ясла № 29, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Лесі Українки, 72-Б, укладеного між Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській області, та ТОВ «Житлоінвест» , шляхом укладення додаткової угоди № 3;

- не з`явлення представника Відповідача до узгодженої сторонами нотаріальної контори для засвідчення спірної додаткової угоди;

- проведення Відповідачем 05 лютого 2019 року засідання комісії з питань внесення зміни до Договорів купівлі-продажу державного майна, на якому було вирішено за доцільне змінити п. 5.4. Договору на інших умовах, а саме викласти його в наступній редакції: «п. 5.4 . Завершити будівництво Об`єкта зі зміною профілю під багатоповерхове житло до 06.03.2024 року відповідно до графіку будівництва, який є невід`ємною частиною договору» ;

- звернення Відповідача до Позивача листом від 06.02.2019 № 11-105-0432 про розробку графіку будівельних робіт та надання на розгляд регіонального відділення з метою досягнення згоди щодо неврегульованих сторонами розбіжностей та укладання додаткової угоди щодо продовження договірних зобов`язань;

- відмова Позивача з приводу надання додаткових документів.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

В обґрунтування позову Позивач посилався на те, що Відповідач всупереч вимогам, діючого законодавства відмовився від укладення додаткової угоди та витребовує додаткові документи, чим порушує його права.

У відзиві на позов Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог зазначаючи про те, що право витребувати додаткові документи у Позивача прямо передбачено Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018р. № 1328 також такі дії викликані неодноразовим продовженням строків виконання будівництва. Відповідач вважав, що Позивачем при наявності бажання на укладення додаткової угоди не дотримано порядок, визначений ст. 188 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем, як державним органом, вчинені всі дії в межах своїх дискреційних повноважень, які направлені на погодження умов Додаткової угоди щодо продовження строку завершення будівництва до Договору купівлі-продажу № 5 від 06 березня 2007 року, зокрема, шляхом прийняття рішення комісії та наказу, які на даний час не скасовані та не визнані недійсними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Підставами до скасування рішення суду Відповідач вважає, зокрема, ненадання оцінки судом першої інстанції обставинам необхідності дотримання Позивачем двадцятиденного строку, передбаченого ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України в частині надсилання повідомлення про необхідність розробки графіку будівельних робіт та погодження Позивачем умов Додаткової угоди № 3 з огляду на проведення засідання комісії з розгляду цього питання.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України). Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

При цьому колегія суддів враховує, що Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" є спеціальним законом, що регулює правовідносини сторін у процесі приватизації, зокрема, порядок укладання, зміни та виконання відповідних договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України.

Процедуру внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, укладених органами приватизації, визначає Порядок внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018р. № 1328 (далі - Порядок №1328).

Відповідно до п. 2 Порядку №1328 внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна (далі - договір купівлі-продажу) здійснюється шляхом укладання між органом приватизації та власником об`єкта приватизації (далі - власник) договору про внесення змін до договору купівлі-продажу державного (комунального) майна (далі - договір про внесення змін). Якщо об`єкт приватизації був відчужений власником державного (комунального) майна під час дії зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу цього майна, зміни до договору купівлі-продажу вносяться шляхом укладання договору про внесення змін до нього між органом приватизації та власником об`єкта приватизації, до якого відповідно до законодавства перейшли зобов`язання, визначені для власника державного (комунального) майна договором купівлі-продажу.

При цьому сам алгоритм підготовки проекту договору про внесення змін, визначений у главі IV Порядку №1328, за змістом якого якщо ініціатором внесення змін до договору купівлі-продажу виступає власник, то пропозиції щодо внесення зазначених змін подаються ним у листі, що направляється органу приватизації, з яким укладався договір купівлі-продажу, за його місцезнаходженням. Орган приватизації в двотижневий строк з моменту надходження пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу у разі відсутності всіх необхідних документів для прийняття остаточного рішення визначає перелік таких документів і повідомляє про це заявника листом.

Відповідно до п.п. 5,6 зазначеного Порядку у двадцятиденний строк після одержання від власника всіх потрібних документів їх розглядає орган приватизації. Якщо зауваження відсутні, то договір про внесення змін підписується органом приватизації. За наявності зауважень щодо поданих документів або обґрунтованої незгоди з поданою пропозицією про внесення змін до договору купівлі-продажу орган приватизації у двотижневий строк готує і направляє заявнику протокол розбіжностей. Повторний розгляд доопрацьованих документів здійснюється відповідно до вимог Порядку №1328.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач звертався до Відповідача з пропозицією продовжити термін завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію (вих. №01-16/8 від 16.01.2018р.). Проте, відповіді на пропозицію Позивач не отримував як і не отримував від Відповідача протокол розбіжностей.

Разом з тим, пропозиція Позивача була розглянута Відповідачем по суті на засіданнях комісії, яке відбулось 25.01.2019р., тобто у визначений Порядком 1328 двадцятиденний строк.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119) (п.70).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Крім того, доводи Відповідача щодо вирішення ним за доцільне в подальшому, шляхом ініціювання нового засідання комісії з приводу звернення Позивача - витребувати додаткові документи від останнього, відтермінувавши до їх отримання підписання спірної угоди - не базуються на вимогах вищевказаного Порядку.

Щодо доводів про врахування комісією при новому розгляді фактичної тривалості проведення будівельних робіт та наявності повноважень щодо витребування інших додаткових документів, то їх обґрунтування спростовується вищенаведеною правовою позицією Європейського суду з прав людини, зміст якої зводиться до того, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, якщо такі мали місце, а державні органи не можуть вимагати повернення до попереднього стану, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

До того ж самим Відповідачем не скасовано та не визнано недійсним попередні акти власного волевиявлення у вигляді рішення та наказу щодо укладення спірної додаткової угоди.

Таким чином, цілком обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що Відповідач своїми діями погодив внесення змін до Договору, шляхом укладення Додаткової угоди про продовження строку будівництва, у згаданих документах Відповідача відсутні будь-які висновки щодо незгоди з пропозицією Позивача, чи з поданими ним документами, а також відомості щодо складання протоколу розбіжностей до додаткової угоди № 3 або витребування додаткових документів.

Твердження Відповідача про те, що саме на засіданні комісії з`ясовано необхідність розробки графіку будівельних робіт є безпідставними, оскільки Відповідач при проведенні засідання від 25.01.19р. в межах встановленого строку не скористався правом на висловлення незгоди/заперечень з цього приводу, а навпаки прийняв пропозицію Позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується, що встановлені судом обставини є достатніми підставами вважати укладеною додаткову угоду до Договору купівлі-продажу № 5 від 06 березня 2007 року об`єкта незавершеного будівництва державної власності, з огляду на те що Відповідач у встановленому законодавством порядку вчинив необхідні та достатні дії в межах дискреційних повноважень державного органу щодо погодження укладення спірної додаткової угоди, а відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правомірним.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності дотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки спірні правовідносини сторін регулюються спеціальними законодавчими актами - Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" та Порядком внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 18.10.2018р. № 1328, а тому визначальним у даному випадку для оцінки правової поведінки сторін є дотримання ними положень цих актів.

Будь- яких інших доводів щодо незгоди із рішенням суду, апелянтом не наведено.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 у справі № 917/361/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях м.Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.07.2019 у справі № 917/361/19- залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях м.Полтава.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2019

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков