Рішення

від 14.11.2019 по справі 910/8922/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2019р. Справа №910/8922/19

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 , м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства Київенерго , Донецька область, Мар`їнський район,

м.Курахове

про стягнення 57616,36 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Щербань Л.А.

В засіданні суду брали участь:

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства Київенерго 57616,36 грн., з яких: 48921,02 грн. неповернутої попередньої оплати за договором, 6966,35 грн. інфляційних збитків та 1728,99 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 переплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №153-3120 від 01.11.2003р., номер договору якого було змінено додатковою угодою від 01.01.2014р. до договору від 01.11.2003р. з №1533120 на №7533120, яку відповідач зобов`язаний повернути позивачу у зв`язку із тим, що АТ Київенерго позбавлене права надавати послуги із постачання теплової енергії.

2. Стислий зміст заперечень відповідача:

Відповідач 01.10.2019р. надав відзив на позовну заяву від 26.09.2019р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- позивач не надав доказів звернення до відповідача із письмовою заявою про відмову від його пролонгацію у визначеному п.8.4 договору порядку, як і не міститься доказів наявності настання обставин, з якими умови п. 8.2 договору пов`язуються припинення договору, а тому договір станом на дату розгляду справи є таким, що пролонгований;

- позивачем не надано доказів, що підстави набуття коштів за договором відпали, зокрема, доказів розірвання договору у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором;

- акт звірки не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов`язань за господарським договором, оскільки не відповідає вимогам до первинних документів, акт звірки є другорядним документом, а викладені в ньому факти потребують документального підтвердження;

- вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних не можуть розцінюватися як грошове зобов`язання в розуміння статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми гарантійного платежу є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

3. Стислий зміст відповіді позивача на заперечення відповідача:

Позивач 03.10.2019р. надав відповідь на відзив від 01.10.2019р., в якій заперечує проти викладеного у відповіді на позовну заяву повністю посилаючись на наступне:

- відповідач свідомо ігнорує положення ст.607 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

- авансовий платіж, сплачений позивачем відповідачу відповідно до умов договору, однак, протягом період з 01.05.2018р. по дату подання даної відповіді на відзив - відповідач зобов`язання за договором не виконує, та в подальшому виконувати і не зможе, водночас, відмовляється повертати суму авансового платежу;

- зобов`язання припинено неможливістю його виконання, враховуючи, що строк користування ПАТ Київенерго майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ КИЇВЕНЕРГО , крім майна ТЕЦ №5 та ТЕЦ №6, і електроенергетичного майна, необхідного для передачі та постачання електричної енергії, майна сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія ) тривав до 30 квітня 2018 року включно, та не продовжується;

- позивачем надано одночасно і акт звірки з підписами та печаткою сторін, і відповідні платіжні доручення з відмітками банку, що у комплексі підтверджує факт наявності заборгованості відповідача;

- ст.625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі грошові зобов`язання, а тому нарахування 3% річних від простроченої суми є правомірним, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2016р. по справі №910/22034/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. по справі №910/10156/17;

- початковим періодом прострочення є 01.05.2018р., у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем зобов`язань за договором;

- факт направлення та вручення відповідачу претензії підтверджується накладною №0103324237198 від 26.02.2019р. з відміткою квитанцією, описом вкладення та відміткою на поштовому повідомленні про вручення.

4. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2019р. по справі №910/8922/19 було встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем знаходження Акціонерного товариства «Київенерго» є: 85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, у зв`язку з чим, у зв`язку з чим, вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2019р. по справі №910/8922/19 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.10.2019 року об 11:00 год.

01.10.2019р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду від 06.09.2019р.

01.10.2019р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.10.2019р. підготовче засідання відкладено на 30.10.2019р. об 11:20 год.

28.10.2019р. від позивача надійшло клопотання про надання документів від 21.10.2019р. та клопотання про долучення документів від 21.10.2019р.

У підготовче судове засідання 30.10.2019р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 30.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 14.11.2019 року о 15:30 год.

12.11.2019р. на електрону адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.11.2019р. на електрону адресу суду від позивача надішли клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.11.2019р. відповідачем підтримано надані заперечення, позивач в засідання суду не з`явився.

5. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:

01.11.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (відповідач, енергопостачальна організація) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 (позивач, абонент) було підписано договір №153-3120 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

При цьому, судом встановлено на момент розгляду справи згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду, відповідач (ЄДРПОУ 00131305) змінив своє найменування та наразі є Акціонерним товариством К.ЕНЕРГО (ЄДРПОУ 00131305).

Отже, станом на час розгляду справи найменуванням відповідача є Акціонерне товариство К.ЕНЕРГО , що враховується судом при вирішенні спору.

Згідно розділу 2.2 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору (п.2.2.1 договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додатком №2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору (п.2.2.2 договору); при зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента у п`ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м.Києва про їх змінення (п.2.2.3 договору); своєчасно письмово сповіщати абонента про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (п.2.2.4 договору).

Згідно з п.п.2.3.1, 2.3.2 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2003 року (п.8.1 договору).

Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено, що договір припиняє дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п.6.4.1 договору; ліквідації сторін.

У п.8.4 договору сторонами встановлено, що договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком №4 до договору №153-3120 від 01.11.2003р. сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію, яким передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України Про заставу , як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4); абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) (п.5 додатку №4).

Додатковою угодою від 01.01.2014р. до договору від 01.11.2003р. №1533120 на постачання теплової енергії у гарячій воді сторонами змінено номер договору з №1533120 на №7533120

Позивачем до матеріалів справи долучено акти звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №7533120 від 01.11.2003р. між сторонами станом на 01.12.2017р., 01.05.2019р., 01.05.2018р.

Так, відповідно до акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2017р. за договором №7533120 від 01.11.2003р. сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ в грн. на 01.12.2017р. становило за даними ПАТ Київенерго : дебет - 0,00 грн., кредит - 79504,85 грн.

Вказаний акт звірки підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, відповідачем, відомості, зазначені у акті не заперечуються та не спростовані.

Отже, станом на 01.12.2017р. у позивача була переплата за договором №7533120 від 01.11.2003р. в сумі 79504,85 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, з метою отримання теплової енергії було перераховано на рахунок відповідача передплату в розмірі 221500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №100 від 28.12.2017р. на суму 32500,00 грн., №115 від 31.01.2018 на суму 41000,00 грн., №133 від 28.02.2018р. на суму 61000,00 грн., №149 від 30.03.2018р. на суму 65000,00 грн., №164 від 27.04.2018р. на суму 22000,00 грн.

На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2018р. по квітень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передання товарної продукції: №12/2017-7533120 від 31.12.2017р. за грудень 2017р. на суму 53103,41 грн., №1/2018-7533120 від 31.01.2018р. за січень 2018р. на суму 56549,16 грн., №2/2018-7533120 від 28.02.2018р. за лютий 2018р. на суму 60814,26 грн., №3/2018-7533120 від 31.03.2018р. за березень 2018р. на суму 59270,05 грн., №4/2018-7533120 від 30.04.2018р. за квітень 2018р. на суму 22043,95 грн., №5/2018-7533120 від 31.05.2018р. за травень 2018р. на суму 303,00 грн., всього на суму 252083,83 грн.

Як зазначає позивач, у зв`язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ Київенерго відповідно до рішення Київської міської ради від 24 квітня 2018 року №517/4581, ПАТ Київенерго з 01.05.2018р. позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, а тому у відповідача відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги за договором.

Разом з тим, як вбачається з відомостей зазначеного в акті звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р. по договору від 01.11.2003р. №7533120 у відповідача перед позивачем станом на 01.05.2018р. існує переплата позивача на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ в сумі 49224,02 грн.

Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2018р. по договору від 01.11.2003р. №7533120 у відповідача перед позивачем станом на 01.01.2019р. існує переплата позивача на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ в сумі 48921,02 грн.

25.07.2018р. та 31.08.2018р. позивач звертався до відповідача з листами з вимогою повернути надмірно перераховані грошові кошти в сумі 49224,02 грн.

25.02.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією №4 з вимогою повернути надмірно сплачені позивачем відповідачу кошти в сумі 48921,02 грн.

В підтвердження направленої вимоги позивачем до матеріалів справи долучено поштову накладну №0103324237198 від 26.02.2019р., фіскальний чек поштової установи від 26.02.2019р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому міститься відмітка про отримання вказаного відправлення представником відповідача.

Однак, відповідач на момент звернення позивача з даним позовом вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 48921,02 грн. неповернутої попередньої оплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №153-3120 від 01.11.2003р., номер договору якого було змінено додатковою угодою від 01.01.2014р. до договору від 01.11.2003р. з №1533120 на №7533120, яку відповідач зобов`язаний повернути позивачу у зв`язку із тим, що АТ Київенерго позбавлене права надавати послуги із постачання теплової енергії.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6966,35 грн. інфляційних збитків та 1728,99 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Дослідивши зміст укладеного договору №153-3120 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р., номер договору якого було змінено додатковою угодою від 01.01.2014р. до договору від 01.11.2003р. з №1533120 на №7533120., суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що станом на 01.12.2017р. у позивача була переплата за договором №7533120 від 01.11.2003р. в сумі 79504,85 грн. При цьому, з наявних у матеріалах справи первісних документів вбачається, що загальна сума яка була перерахована позивачем в якості оплати теплової енергії за договором №7533120 від 01.11.2003р. згідно платіжних доручень за період з 28.12.2017р. по 27.04.2018р. становить 221500,00 грн., а відповідачем було поставлено теплову енергію на загальну суму 252083,83 грн.

Отже, сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором №7533120 від 01.11.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді становить 48921,02 грн.

Як було зазначено вище, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017р. № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ КИЇВЕНЕРГО після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго .

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 №131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , до 31 липня 2018 року включно (п.1.1 угоди);

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2 угоди).

На офіційному сайті відповідача було розміщено повідомлення, згідно із яким з 01.05.2018р. відповідач припиняє діяльність у сфері теплопостачання та повідомляє про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків м.Києва відносно укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що з 01.05.2018р. АТ Київенерго позбавлене права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам м.Києва та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов`язки згідно договору №7533120 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р.

Сума невиконаного зобов`язання також підтверджена відповідачем у акті звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2018р.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом» .

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2018р., підписано та скріплено сторонами, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 48921,02 грн.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Закон не визначає поняття неможливість виконання зобов`язання . Під цим слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов`язанням дії, спрямовані на його виконання. Розрізняють випадкову і винну неможливість виконання. За випадковою неможливістю виконання зобов`язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання. Вже здійснене виконання у взаємному зобов`язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

За винною неможливістю виконання зобов`язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов`язок виконання трансформується в обов`язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку тощо. Неможливість виконання може поширюватися на все зобов`язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. За постійної неможливості виконання зобов`язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. Неможливість виконання зумовлена певними об`єктивними обставинами, через які боржник не може здійснити виконання. Але у всіх випадках неможливість виконання зобов`язання може бути підставою його припинення.

Як вбачається, відповідач був обізнаний з рішеннями Київської міської ради про строк дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001р. до 26.04.2018р., її припинення з 27.04.2018р., наявності права користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , до 30 квітня 2018 року включно та неможливість виконання своїх обов`язків перед позивачем з цього строку, а тому, діючи добросовісно, повинен був повідомити позивача про неможливість виконання свого зобов`язання за договором та повернути зайво отримані від позивача кошти в сумі 48921,02 грн.

Вказане свідчить про винну неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним договором, що має наслідком трансформацію зобов`язання відповідача за вказаним договором, а саме припинення зобов`язання з поставки теплової енергії та виникнення зобов`язання з повернення виконаного позивачем зобов`язанням зі сплати коштів в сумі 48921,02 грн.

За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв`язку з тим, що відповідач з 01.05.2018р. втратив підстави виступати стороною в договорі №7533120 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003р., а відтак, посилання відповідача на те, що договір станом на дату розгляду справи є таким, що пролонгований судом відхиляється.

З урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання, в тому числі зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі, суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 48921,02 грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 48921,02 грн., які набули ознак таких, що перевищують суму грошових коштів за отримані послуги за договором (переплата), підлягає задоволенню, враховуючи те, що сплата даних коштів є виконанням позивачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором, надавати послуги за яким відповідача позбавлено права з 01.05.2018р., відтак підстава, на якій вказані кошти були набуті відповідачем згодом відпала, як наслідок вказана сума підлягає поверненню позивачеві.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 01.05.2018р. по 04.07.2019р. в сумі 1728,99 грн. та інфляцію в сумі 6966,35 грн. за період з квітня 2018р. по травень 2019р.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

З урахуванням викладено твердження відповідача, стосовного того, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних не можуть розцінюватися як грошове зобов`язання в розуміння статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми гарантійного платежу є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України до уваги суду не приймаються.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача і щодо незрозумілості останньому визначення позивачем строку для повернення коштів - 01.05.2018р., оскільки відповідачу достеменно було відомо, що з 01.05.2018р., у зв`язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001р. останній позбавлений права надати послуги, внаслідок чого спірні кошти мають бути повернуті позивачу до 01.05.2018р.

Розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Щодо вимог про стягнення інфляції судом враховано наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Як внаслідок, враховуючи встановлений судом строк повернення попередньої оплати в строк до 01.05.2018р. нарахування позивачем інфляції за квітень 2018р. є невірним.

Водночас, судом встановлено, що позивачем під час здійснення розрахунку інфляції не враховано індекс інфляції за липень 2018р., де мала місце дефляція (згідно відомостей Державної служби статистики України індекс інфляції за липень 2018р. складав - 99,7%). Разом з тим, позивачем в розрахунку здійснено помилки у визначені відповідних індексів інфляції за відповідні місяці та в деяких випадках неправомірно зазначено повторно індекс інфляції попереднього місяця.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції за період з травня 2018р. по травень 2019р. (включно) стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 4679,35 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 2287,00 грн. є неправомірною.

Судом прийнято до уваги те, що відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Як наслідок, решту аргументів відповідача суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивачем у позовній заяві від 08.07.2019р. також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2019р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом Касьяненком Артемом Миколайовичем був укладений договір №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на умовах оплатності надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Послугами є представництво інтересів клієнта в органах судової влади (судах на території України) незалежно від територіальної та предметної юрисдикції та в органах Державної виконавчої служби України, перед фізичними та юридичними особами - з усіх питань, пов`язаних із стягнення з ПАТ Київенерго суми надмірно сплачених клієнтом коштів.

Згідно п.4.1 договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р. розрахунки за послуги здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката або шляхом готівкового розрахунку з адвокатом.

Відповідно до договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р. вартість послуг визначається в додатку 1 до даного договору.

У п.4.6 договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р. сторонами встановлено, що за результатами надання послуг складається акт надання послуг (далі-акт), що підписується сторонами. Адвокат надає клієнту підписаний з свого боку акт на всі супутні матеріали, що стосується наданих послуг протягом періоду надання послуг, щодо якого складений акт. Клієнт протягом 5 календарних днів з дня отримання акту надсилає адвокату підписаний акт або обґрунтовану відмову від прийняття наданих послуги. У випадку, якщо протягом 7 календарних днів від дати направлення акту виконавцем замовнику, підписаний сторонами примірник акту відсутній у виконавця, та відсутня обґрунтована письмова відмова замовника від прийняття наданих послуг за таким актом, такий акт вважається підписаний сторонами без зауваження. Послуги вважаються прийнятими в повному обсязі, в тому числі, за якістю.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2019р. та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.7.1 договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р.).

Додатком №1 до договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р. вартість послуг становить 2000,00 грн. (п.1), вартість послуг підлягає оплаті наступним чином (п.2): 100% від вартості послуг підлягає оплаті до 15.04.2019р. (п.2.1).

Додатковою угодою №1 від 25.04.2019р. договору №120419-01 про надання правової допомоги (про надання послуг) від 12.04.2019р. сторонами внесено зміни до п.1 додатку №1 до договору та викладено його в наступній редакції: вартість послуг становить 12000,00 грн. (без ПДВ) .

16.10.2019р. між позивачем та адвокатом Касьяненком Артемом Миколайовичем підписано акт наданих послуг №1 до договору №120419-01 від 12.04.2019р. про надання правової допомоги (про надання послуг адвоката), згідно п.2 якого вартість наданих послуг становить 12000,00 грн. (без ПДВ), зокрема:

- 1500,00 грн. - попередній аналіз перспектив судового врегулювання спору;

- 6000,00 грн. - підготовка та подання позовної заяви з додатками до неї;

- 4500,00 грн. - представництво інтересів клієнта як позивача шляхом участі в судових засідання в господарському суді Донецької області (м. Харків, просп. Науки, 5).

За умовами п.3 вказаного акту розрахунки за договором про надання правової допомоги (про надання послуг) №120419-01 від 12.04.2019р. на дату підписання даного акту здійснені клієнтом в повному обсязі.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем в підтвердження сплати за надану правову допомогу адвокату Касьяненком Артемом Миколайовичем за договором №120419-01 від 12.04.2019р. надано довідку №161019-02 від 16.10.2019р. про оплату послуг за підписом адвоката Касьяненко А.М., якою останнім засвідчено факт повної оплати за договором №120419-01 від 12.04.2019р. у розмірі 12000,00 грн.

При цьому, судом було перевірено та встановлено наявність ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі адвокатів України, розміщеному на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Судом встановлено, відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу та відповідно не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо часткової правомірності позовних вимог, вартість витрат на правничу допомогу на підставі п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України також підлягає пропорційному розподілу між сторонами, зокрема, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11523,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 , м. Київ до Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО , Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове про стягнення заборгованості в сумі 57616,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 48921,02 грн., інфляція в сумі 6966,35 грн., три проценти річних в сумі 1728,99 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Дім-2 (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-б, р/р IBAN UA02 3808 0500 0000 0026 0064 9638 2 UAH 15.09.2015р. в АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ , МФО 380805, ЄДРПОУ 26314670) основний борг в сумі 48921,02 грн., інфляцію в сумі 4679,35 грн., три проценти річних в сумі 1728,99 грн., всього заборгованість в сумі 55329,36 грн., судовий збір в сумі 1844,75 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11523,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 14.11.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина