Рішення

від 13.11.2019 по справі 358/809/19

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/809/19 Провадження № 2/358/599/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кіхтенка С.О.,

за участю секретаря с/з Симоненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі без фіксації судового засідання технічними засобами згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Шелнет про стягнення заборгованості за договором позики,

суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області із даною заявою до ТОВ Шелнет в особі директора Мисинчука Юрія Юрійовича про стягнення боргу за договором позики.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.08.2017 року між ним та відповідачем був укладений договір позики б/н від 07.08.2017 року, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність, а позичальник прийняв 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США із зобов`язанням повернути таку ж саму не пізніше 07.06.2018 року.

Так, відповідно по п. 4.1 Договору позики, Позичальник зобов`язаний повернути гроші в строк до 07.06.2018 року.

Відповідно до пунктів 3.2 вищезазначеного договору, грошова сума, вказана в п.2.1 договору, отримана Позичальником.

Позичальник свідчить, що він отримав суму в якості позики у розмірі 180 000доларів США.

Позивач взяті на себе зобов`язання за Договором позики виконав, надав відповідачу грошову суму в розмірі 180 000 доларів США (сто вісімдесят тисяч), що підтверджується боржником.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором позики не виконав. Станом на час подачі позовної заяви, належна сума позики в розмірі 180 000 доларів США - позивачу не повернута.

Умовами договору, а саме п. 5.2, був обумовлений штраф за невиконання своїх зобов`язань у розмірі 50 % від суми позики.

Таким чином, загальна сума заборгованості за Договором позики від 07.08.2017 р на час звернення до суду становить 270 000 доларів США (двісті сімдесят тисяч).

Тому на підставі вищевказаного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики.

У судове засідання позивач не з`явився, до суду направив заяву про слухання справи у його відсутності, у якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву про слухання справи у його відсутності, в якій позовні вимоги визнав, просив задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

07.08.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Шелнет в особі керівника Мисинчука Юрія Юрійовича було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 (позикодавець) передав ТОВ Шелнет в особі керівника Мисинчука Ю.Ю . (позичальник) у власність грошові кошти у сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з умовами договору позики від 07.08.2017 року позичальник зобов`язалася повернути позику у термін до 07.06.2018 року (п. 4.1 договору), проте належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернувши її.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У строк, передбачений договором позики від 07.08.2017 року, відповідач кошти, отримані в борг, не повернув, безпідставно ухилившись від взятого на себе зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2 договору при порушенні позичальником строку повернення позики, позичальник повинен сплатити штраф у розмірі 50 % від суми позики.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість позики, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики у сумі 270 000 (двісті сімдесят тисяч) доларів США. (180 000 + 50 % 90 000 = 270 000), про що в свою чергу позивач не заперечував, що підтверджується повторною заявою від 03.09.2019 року, тому позовна заява підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до курсу НБУ станом на час подачі позовної заяви в перерахунку на національну валюту України (26,68) до стягнення підлягає 7 203 600 грн, про що і зазначив позивач в позовній заяві та в свою чергу визнав відповідач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь держави Україна судовий збір в розмірі 9605,00 грн..

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 525, 526, 599, 611, 625, 1047-1050 Цивільного кодексу України. ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

суд,

ВИРІШИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до ТОВ Шелнет про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з відповідача ТОВ Шелнет (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 15-Е, ЄДРПОУ 41367454) в особі Мисинчука Юрія Юрійовича , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 26.11.1997 року Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду невідомі, на користь позивача ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , інші дані суду невідомі, заборгованість за договором позики від 07.08.2017 року в розмірі 7 203 600 грн. (сім мільйонів двісті три тисячі шістсот гривень) 00 коп..

Стягнути з відповідача ТОВ Шелнет (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 15-Е, ЄДРПОУ 41367454) в особі Мисинчука Юрія Юрійовича , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 26.11.1997 року Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , інші дані суду невідомі, на користь держави Україна судовий збір в розмірі 9605,00 грн. 00 коп. ( дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень) 00 коп..

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко