Ухвала

від 12.11.2019 по справі 0808/6926/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 4-с/331/39/2019

Справа № 0808/6926/2012

УХВАЛА

12 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Скользнєва Н.Г.,розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення скарги,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просить суд :

?визнати дії головного державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Куліченко О.М. ( далв- державний виконавець Куліченко О.М.) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 11 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні ВП № 54762020 незаконними ;

? скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 11.10.2019 року у виконавчому провадженні ВП № 54762020 ;

?визнати дії головного державного виконавця Куліченко О.М. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в рамках ВП № 60365053 з примусового виконання постанови № 54762020, виданої 11.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 248 514, 73 грн. незаконними ;

?скасувати по станову про відкриття виконавчого провадження в рамках ВП № 60365053 з примусового виконання постанови № 54762020, виданої 11.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 248 514, 73 грн.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до розгляду по суті.

12 листопада 2019 року від заявника ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документи - постанови про стягнення виконавчого збору № 54762020 від 11.10.2019 року виданої Олександрівським ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 248 353, 83 грн., до розгляду по суті Жовтневим районним судом м. Запоріжжя скарги ОСОБА_1 і набрання рішенням законної сили.

Клопотання обґрунтовано, тим, що наразі заявник вимушена звернутися до суду зі скаргою на незаконні, як на її думку, дії та рішення державного виконавця Олександрівського ВДВС ГТУЮ в Запорізькій області Куліченко О.М. Оскарження відбувається нею з тих підстав, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП № 54762020 прийнято два рішення про стягнення виконавчого збору : - 22.09.2017 року стягнуто виконавчий збір разом із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження в розмірі 248 514,73 грн. ; - 11.10.2019 року винесена нова (додаткова) постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 248 514,73 грн.

Вказані дві постанови про стягнення виконавчого збору винесені в рамках одного виконавчого провадження з виконання одного виконавчого документа, що, як на думку заявника, суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того,у відповідності до вимог статті 27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір може бути стягнуто лише в розмірі 10% від фактично стягнутої державним виконавцем суми. Проте, в межах виконавчого провадження жодних сум із ОСОБА_1 , як боржника, державним виконавцем стягнуто не було, що є, як на думку заявника, безумовною підставою для скасування в рамках виконавчого провадження ВП № 54762020 постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2019 року.

На теперішній час державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 54762020 проводяться виконавчі дії.

Вважає, що у разі, якщо постанова про стягнення виконавчого збору № 54762020 від 11.10.2019 року буде виконана та з неї стягнута сума виконавчого збору, то державним виконавцем стягнутий виконавчий збір повинен бути перерахований до Державного бюджету України протягом 3-х робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, і відповідно державний виконавець не матиме змоги повернути їй стягнену суму виконавчого збору. Надалі, для неї виникнуть складнощі у поверненні стягнутої суми і вона вимушена буде задля поновлення свого порушеного права звертатися до суду з відповідним позовом. Також вважає, що в разі задоволення її скарги, в подальшому можуть бути підстави для оскарження інших дій і рішень державного виконавця, що в свою чергу може привести до зменшення ефективності виконавчого провадження.

Забезпечення скарги у запропонований нею спосіб зможе запобігти вчиненню таких дій, які б можливо було оскаржувати в подальшому, що відповідає положенням Закону України Про виконавче провадження , засадам законності, диспозитивності та забезпечення права на оскарження дій і рішень державного виконавця.

Суд, ознайомившись з доводами заявника, перевіривши їх матеріалами справи, приходить до такого.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності / відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову, а в даному конкретному випадку скарги, є вжиття судом, у провадження кого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача ( заявника) щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини в основоположних свобод від 04.11.1950 року №ETS №005(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснюють свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі у справі Дорни проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, які здійснюється, зокрема, і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржуєтьсчя боржником у судовому порядку, може застосовуватися судом, як захід забезпечення позову.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, за наявності підстав, суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, до розгляду такої скарги по суті.

Отже, клопотання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документу вирішується судом у порядку забезпечення позову (скарги), яким боржник оскаржує виконавчий документ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України Про виконавче провадження , підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. За змістом статті 5 вказаного Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби.

Згідно частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі : зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Вирішуючи питання щодо забезпечення скарги у запропонований заявником спосіб суд враховує таке.

По-перше, предмет скарги, яким є , в тому числі оскарження та скасування постанов державного виконавця : - про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 11.10.2019 року у виконавчому провадженні № 54762020; - про відкриття виконавчого провадження, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 60365053 з примусового виконання постанови № 54762020, виданої 11.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору

По-друге, можливі наслідки невжиття запропонованого заявником способу забезпечення скарги.

Так, суд погоджується з обґрунтуванням заявника в частині того, що у разі, якщо оскаржувана заявником постанова про стягнення виконавчого збору № 54762020 від 11.10.2019 року буде виконана до прийняття рішення судом у цій справі, та з ОСОБА_1 буде стягнута сума виконавчого збору, то державним виконавцем стягнутий виконавчий збір повинен бути перерахований до Державного бюджету України протягом 3-х робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, і відповідно державний виконавець не матиме змоги повернути їй стягнену суму виконавчого збору. Надалі, для заявниці виникнуть складнощі у поверненні стягнутої суми і вона вимушена буде задля поновлення свого порушеного права звертатися до суду з відповідним позовом.

Стягнення з заявника суми виконавчого збору в процесі розгляду цієї справи, в разі задоволення вимог, викладених в скарзі, може істотно ускладнити виконання рішення суду, або ефективний захист прав боржника у виконавчому провадженні, та потягнути за собою довготривале поновлення заявником своїх прав.

По-третє, суд вважає, що забезпечення скарги у запропонований заявником спосіб, є законним, оскільки базується на вищевикладених нормах як Закону України Про виконавче провадження , так і нормах цивільного процесуального законодавства, та є адекватним заявленим вимогам.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення скарги підлягає задоволенню.

Керуючись ч.1,ч.2 ст. 149, п.6 ч.1 ст. 150, ч.1 ст. 151 ЦПК України, ст.ст. 34,37 Закону України Про виконавче провадження , суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 16.12.1999 р. ) задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови головного державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко Олени Миколаївни ( місцезнаходження виконавчої служби : м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9-а) № 54762020 від 11.10.2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі : 248353,83 грн. ; Стягувач Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ЄДРПОУ 35037521,р/р 37310000000440в Державна казначейська служба, м. Київ, МФО 820172, 69002, Запорізька обл., вул. Залізнична,9-а, до набрання законної сили рішення по справі № 0808/6926/2012 ( провадження № 4-с/331/39/2019) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - головний державний виконавець Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Куліченко Олена Миколаївна , на дії та рішення державного виконавця.

Виконання ухвали доручити Олександрівському відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ( місцезнаходження : м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9-а)

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений 12 листопада 2019 року.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання один рік з дня її винесення.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

12.11.2019