Постанова

від 06.11.2019 по справі 640/3726/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Харків

Справа № 640/3726/19

Провадження № 22-ц/818/4902/19

№ 22-ц/818/4903/19

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Маміної О.В., Кругової С.С.

за участю секретаря - Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна

представник позивача: Вельковський Станіслав Володимирович

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 про стягнення суми , з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , в особі представника Вельковського Станіслава Володимировича, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року та на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 31 липня 2019 року , постановлені в складі судді Поліщук Т.В., в залі суду в місті Харкові,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми.

Обгрунтовуючи свою позовну заяву посилалось на те, що 02.07.2008 між ПАТ ОТП Банк , який є правонаступником ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-703/190/2008, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 92767,90 доларів США строком до 02 липня 2013, зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором 02.07.2008 між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-703/190/2008, за умовами якого для забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором, у повному обсязі. Згідно п. 1.1 кредитного договору, відповідач зобов`язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в кредитному договорі. В порушення умов договору відповідач не здійснює сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених Кредитним договором. На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 Банк відступив ТОВ ОТП Факторинг Україна право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 85 037,26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2019 становить 2 290 121,44 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідачів три відсотки річних за 1097 днів у розмірі 206 487,39 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року позовну заяву ТОВ ОТП Факторинг Україна в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних залишити без розгляду за заявою позивача . Стягнуто з ТОВ ОТП Факторинг на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3842 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна .

В апеляційній скарзі представник ТОВ ОТП Факторинг Україна просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 3% річних у сумі 212 748,71 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Вважає, що у справі, що розглядається, є дані про суму боргу та розрахунок 3% річних, в свою чергу незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у позові. Вважає, що оскільки позивач надав виписки з особового рахунку відповідача, позивач довів належними та допустимими доказами отримання ОСОБА_1 коштів за кредитом та наявність у нього заборгованості.

Крім того, в апеляційній скарзі представник ТОВ ОТП Факторинг Україна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині витрат на правничу допомогу скасувати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про компенсацію витрат на правову допомогу, здійснених ОСОБА_2 , лише за те, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , в особі представника Вельковського Станіслава Володимировича не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що 02.07.2008 між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-703/190/2008 від 02.07.2008, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 92767,96 доларів США строком по 02.07.2013 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,99% (фіксована процентна ставка) + FIDR (а.с.5-8).

02.07.2008 між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_2 укладений договір поруки № SR-703/190/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № ML-703/190/2008 від 02.07.2008 у повному обсязі, та поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники (а.с.9).

12.11.2010 року між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ПАТ ОТП Банк укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ ОТП Факторинг Україна перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № ML-703/190/2008 від 02.07.2008, боржник - ОСОБА_1 , поручитель - ОСОБА_2 (а.с.11-18).

Як вбачається з позовної заяви представник ТОВ ОТП Факторинг Україна просив стягнути з ОСОБА_1 3% річних у розмірі 289570,30 грн.

У відповідності до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною 2 цієї ж статті передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту статті 625 ЦК України , її положення поширюються на правовідносини між боржником та кредитором.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані до суду: копія кредитного договору № ML-703/190/2008 від 02.07.2008, копія договору поруки № SR-703/190/2008 від 02.07.2008, копія договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010, виписку по особовому рахунку.

Розрахунок заборгованості, якій був наданий суду першої інстанції (а.с. 10) не має жодного відношення до справи, та був наданий щодо іншого кредитного договору, а саме кредитного договору № СL 507-703/173/2007 від 01.10.2007 року.

Тому суд першої інстанції зазначений розрахунок обґрунтовано не взяв до уваги.

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-703/190/2008 від 02.07.2008 року позивач не заявляє та не заявляв раніше, строк дії вказаного договору сплив у 2013 році.

Представник відповідача в суді першої інстанції заявляв про застосування позовної давності до вказаних правовідносин.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами, у розумінні ст.. 266 ЦК України, тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 року у справі № 3-1522гс16).

Між тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Строк давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і закінченість, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийнятті судами рішень щодо подій, які мали місце у далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми (рішення Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ( Stubbings and Others v. the United Kingdom ).

Представник позивача категорично заперечує проти того, що відповідач має непогашену заборгованість за кредитом, вказує, що заборгованість була погашена, між тим докази цього ним були втрачені через сплив часу.

З огляду на наведену вище правову позицію Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає доводи представника відповідача обґрунтованими, оскільки прийняття судом рішення на підставі висновків про наявність та розмір заборгованості згідно доказів, які стали неповними через сплив строку позовної давності за основним зобов`язанням призвело б до порушення прав відповідача та принципу юридичної визначеності.

За таких обставин вірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність розміру заборгованості за кредитом, а отже і розміру 3% річних.

Колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять, а позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних та допустимих доказів про наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-703/190/2008 від 02.07.2008 року , то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних.

Стосовно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 31. 07.2019 року, яка оскаржена апелянтом в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

08.07.2019 до суду надійшла заява ТОВ ОТП Факторинг Україна про залишення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 трьох відсотків річних без розгляду.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами . Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до вимог ч.1 п 5 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як встановлено, ТОВ ОТП Факторинг Україна скористався своїм правом і до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідач ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Мухітдінова Р.Д. подала до суду клопотання, в якому просить стягнути з позивача понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 3842,00 грн. за договором про надання професійної правничої допомоги від 11.06.2019 року.

Відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України , у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України , за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Мухітдіновим Р.Д., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1970 від 10.02.2016 року, була укладена угода про надання правової допомоги № 000086 від 11.06.2019 року (а.с. 72, 74-78).

Також представником відповідача надано акт про виконану правову допомогу, який містить опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом із зазначенням часу виконання та розмір гонорару за кожну з них (а.с. 85).

Таким чином, всього адвокатом Мухітдіновим Р.Д. на надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_2 було витрачено 7 годин, загальний розмір гонорару становить 3842 грн.

Визначений загальний розмір гонорару був сплачений відповідачем ОСОБА_2 на користь адвоката ОСОБА_3 повному обсязі, що підтверджується рахунком на оплату № 7 від 12.06.2019 року та копією квитанції.

Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Колегія суддів вважає, що позивач пред`явив до ОСОБА_2 необґрунтований позов, оскільки за умовами договору поруки № SR-703/190/2008 ОСОБА_2 не несе відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України за порушення ОСОБА_1 грошового зобов`язання, отже дії позивача є необґрунтованими та призвели до витрат ОСОБА_2 на правову допомогу.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Мухітдінова Р.Д. про компенсацію понесених витрат на правничу допомогу та необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційних скарг суттєвими не є і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , в особі представника Вельковського Станіслава Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - С.С. Кругова

О.В. Маміна