Рішення

від 14.11.2019 по справі 640/3989/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2019 року № 640/3989/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Старий Київ

до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру

у м. Києві Берус Т.М.,

Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Старий Київ (далі-позивач/ОСББ Старий Київ ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Берус Т.М.(далі-відповідач 1), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі-відповідач 2) в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 07.02.2019 р. №РВ-8000182842019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 21-Б у Печерському районі, площею 0,1332 га, відведену ОСББ Старий Київ для експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та прилеглої території.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувшись до відповідача з відповідними заявами за встановленою формою про державну реєстрацію земельної ділянки та надав повний перелік документів, що необхідні для державної реєстрації таких змін, передбачений п. 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051). При цьому, позивач наголошує, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано відмовлено йому в реєстрації зазначеної земельної ділянки, оскільки останній формально послався на невідповідність поданих документів вимогам, встановлених Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядок № 1051. В той же час, позивач зазначає, що Порядком № 1051 не передбачено вчинення державним реєстратором дій по перевірці поданих заявником документів з питання правильності затвердження проектів землеустрою чи внесення в ці проекти даних. Крім того, на вимогу відповідача позивачем було надано пояснення з приводу обґрунтування меж земельної ділянки.

Таким чином, позивач звертає увагу суду на те, що подана ним документація для проведення державної реєстрації земельної ділянки відповідає вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядоку № 1051, а державний реєстратор приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами своєї компетенції, у зв`язку з чим, на думку позивача, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі проти задоволення адміністративного позову заперечили, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву. Зазначають, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у проведенні державної реєстрації діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу на вул. Басейна 21-Б між КП УЖГ Хрещатик та ОСББ Старий Київ від 22.11.2013 року балансоотримувачем будинку (активів житлового комплексу) та підпірної стінки є ОСББ Старий Київ . Загальна площа будинку згідно технічного паспорту 642,3 кв.м, згідно розподільчого балансу 632,4 кв.м., з них загальна площа квартир, які знаходяться у приватній власності членів ОСББ Старий Київ - 480,7 кв.м. (5 квартир). Також у будинку знаходяться нежитлові приміщення, площею 99,7 кв. м. та допоміжні приміщення, площею 52,0 кв. м., які також є у приватній власності членів ОСББ Старий Київ . Житловий будинок за адресою вул. Басейна 21-Б знаходиться на балансі ОСББ Старий Київ .

25.01.2019 ОСББ Старий Київ звернулося до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявою (реєстраційний № ЗВ-8001030922019) про державну реєстрацією земельної ділянки разом з відповідною документацією із землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Басейна, 21 Б у Печерському районі м. Києва.

07.02.2019 року Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Берус Т.М. прийнято рішення № РВ-8000182842019 про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою для відмови зазначено: Рекомендую: врахувати зауваження зазначені в рішенні РВ-8000176242018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру 28.12.2018 р. та звернутися повторно .

Позивач вважає прийняте рішення таким, що порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 123 Земельного Кодексу України визначення, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Як встановлено судом, позивачем було розроблено та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та прилеглої території за адересою: вул. Басейна 21-Б у Печерському районі м. Києва, який було погоджено Висновком Департаменту містобудування та архітектури №6206/0/012/09-18 від 01.08.2018 року.

Також позивачем у встановленому законом порядку було отримано відповідні погодження, що підтверджується висновком Департаменту культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.07.2018 року №060-6179; висновком Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 27.09.2018 року №9288/82-18; висновком Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

З метою визначення меж та площі земельної ділянки також виконано польові геодезично-вишукувальні та камеральні роботи по встановленню меж земельної ділянки в натурі. Межа земельної ділянки була визначена на підставі майнових документів та за фактичним її використанням.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 21, ч. 2 ст. 24, ч. 4 ст. 26 Закону України Про Державний земельний кадастр від 07.07.2011 № 3613-VI, (далі - Закон № 3613-VI), до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення Поземельної книги:

- заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- оригінали документації із землеустрою, технічної документації з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки);

- документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком № 1051.

Так, відповідно до п.п. 66, 67, 111, 121 та 122 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21 - 25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр .

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються:

1) заява за формою згідно з додатком 12;

2) оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії);

3) електронний документ (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:

1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) звернення із заявою неналежної особи;

3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку;

4) наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивачем для проведення державної реєстрації земельної ділянки, до вказаних вище заяв від 19.12.2017 реєстраційний № 13880 та реєстраційний № 13882 надано передбачена Законом № 3613-VI та Порядком № 1051, документація, необхідна для державної реєстрації земельної ділянки.

Крім того, згідно з п. 111 Порядку № 1051, за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

1) здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

2) приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Таким чином, процедура державної реєстрації змін відомостей про земельну ділянку здійснюється на підставі заяви, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення чи затвердження документації із землеустрою. До вказаної заяви додається землевпорядна документація.

При цьому, суд наголошує, що Законом № 3613-VI та Порядком № 1051 встановлений вичерпний перелік підстав відмови у державній реєстрації змін відомостей про земельну ділянку. Так, зокрема, однією із таких підстав є невідповідність поданих заявником документів вимогам чинного законодавства.

Як вже зазначалось вище, з оскаржуваного рішення видно, що воно прийнято відповідачем у зв`язку з невідповідністю, на його думку, поданих документів вимогам, установленим Законом № 3613-VI і Порядком № 1051. Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначено конкретних підстав для відмови у вказаній реєстрації, а зазначено лише посилання на рішення №РВ-8000176242018 від 28.12.2018 року , яке було прийнято раніше та запропоновано врахувати його зауваження.

Рішенням №РВ-8000176242018 від 28.12.2018 року позивачу було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з аналогічних підстав, а саме: обґрунтувати межу земельної ділянки з врахуванням матеріалів справи.

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 9, ст. 22 Закону № 3613-VI, державний кадастровий реєстратор, зокрема, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача відносно того, що Порядком № 1051 не передбачено вчинення Державним кадастровим реєстратором дій по перевірці поданих заявником документів з питання правильності затвердження проектів землеустрою чи внесених в ці проекти даних, в тому числі й щодо меж земельних ділянок.

Тобто, повноваження державного кадастрового реєстратора мають обмеження, які зводяться до того, що під час проведення державної реєстрації змін відомостей про земельну ділянку державні кадастрові реєстратори перевіряють відповідність повного пакету документів, що необхідні для реєстрації Закону № 3613-VI та Порядку № 1051.

Отже, враховуючи те, що подана позивачем документація для проведення державної реєстрації змін відомостей про земельну ділянку відповідає вимогам Закону № 3613-VI та Порядку № 1051, а державний реєстратор приймаючи оскаржувані рішення, діяв всупереч вищезазначеним вимогам законодавства, які у цьому випадку регулюють порядок його дій, суд дійшов висновку про протиправність вказаних рішень та необхідність їх скасування.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача на підставі поданих заяв, внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації змін відомостей про цільове призначення спірних земельних ділянок суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, а інших підстав для таких відмов чинним законодавством не передбачено та відповідачем під час розгляду справи не доведено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття рішення від 07.02.2018 № РВ-8000182842019.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Що стосується судового збору, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень , що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до положень ч. ч. 5 - 7 ст. 9 Закону України Про Державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор є процесуально незалежною особою. У той же час, відповідно до ч. 6 ст. 9 цього Закону державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, який, у даному випадку, здійснює свою діяльність у складі юридичної особи публічного права - ГУ Держгеокадастру у м. Києві. За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ Держгеокадастру у м. Києві, оскільки відповідачем у справі виступав державний кадастровий реєстратор цієї юридичної особи публічного права.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції №ПН780428 від 28.02.2019 року позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 3 842,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Старий Київ (01004, м. Київ, вул. Басейна 21-Б, код ЄДРПОУ 38239169) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 07.02.2019 р. №РВ-8000182842019 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру;

Зобов`язати Державного кадастрового реєстратора Берус Т.М. Головного управління Держгеокадастру у м. Києві внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, вул . Басейна, 21-Б у Печерському районі, площею 0,1332 га, відведену ОСББ Старий Київ для експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та прилеглої території.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Старий Київ (01004, м. Київ, вул. Басейна 21-Б, код ЄДРПОУ 38239169) судові витрати в сумі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69, код ЄДРПОУ 39802366).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко