Постанова

від 13.11.2019 по справі 560/1049/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1049/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

13 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника позивача: Загуровського О.К.,

представника відповідача: Місяця К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо нарахування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УКРАЇНА" пені в сумі 245 287,06 грн. відповідно до податкової вимоги форми "Ю" №28782-51 від 12 березня 2019 року; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми "Ю" №28782-51 від 12 березня 2019 року в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі 245 287, 06 грн.; стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УКРАЇНА" судові витрати на сплату судового збору в сумі 3680 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведено планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 07.11.2018 р. № 16188/22-01-14-011/03786314.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до державного бюджету, на підставі чого 29.11.2018 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0012001411, яким збільшено суму грошового зобов`язання по ПДВ в розмірі 401238,75 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - в сумі 320991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 80247,75 грн.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Україна" виконано вимоги податкового повідомлення-рішення у десятиденний строк з дати отримання рішення, про що свідчить платіжне доручення від 11.12.2018 № 882 на суму 401238,75 грн., яким кошти зараховано до бюджету.

У подальшому відповідачем в АІС "Податковий блок" сформовано податкову вимогу від 12.03.2019 року № 28782-51, якою у тому числі визначено борг позивача зі сплати пені в сумі 245 287, 06 грн. по податку на додану вартість.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу пені по ПДВ у розмірі, вказаному у податковій вимозі та відповідно до наданого розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У той же час пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2018 року позивачем добровільно виконане 11 грудня 2018 року, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, шляхом перерахування до бюджету усієї суми донарахованого грошового зобов`язання та штрафних санкцій в розмірі 401238,75 що підтверджується платіжним дорученням № 882. (а.с. 9)

Факт надходження оплати відповідачем не оспорюється.

У той же час, дослідивши розрахунок пені (а.с.17), обчисленої фіскальним органом на сплачену позивачем суму грошового зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

З вказаного розрахунку встановлено, що датою закінчення нарахування пені вказано 20 лютого 2019 року.

При цьому, сплата 11.12.2018 року позивачем визначеної ППР суми зобов`язання обліковувалась в його інтегрованій картці як переплата, а не як сплата грошового зобов`язання згідно з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Відтак, пеня була нарахована не лише за весь період, починаючи з граничного дня сплати грошових зобов`язань за деклараціями 2015 та 2016 років, але і за увесь час подальшого адміністративного оскарження та протягом 10 днів після отримання платником рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги.

Відповідно, це вплинуло на порядок та тривалість нарахування пені, а отже і на її розмір, оскільки фактично після сплати боргу платнику більше двох місяців додатково нараховувалась пеня.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що такий спосіб нарахування пені є протиправним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що платник звернувся зі скаргою до фіскального органу лише 19 грудня 2018 року, тобто вже після сплати ним суми податкового боргу.

Отже, станом на момент сплати позивачем боргу ще не існувало ніякого адміністративного оскарження, а отже і підстав для неврахування цих коштів в рахунок погашення його зобов`язань, як і підстав для продовження нарахування пені у відповідача не було.

Крім того, рішення про результати розгляду скарги було прийняте фіскальним органом 07 лютого 2019 року, у той час як пеня продовжувала нараховуватись аж до 20 лютого 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу пені по ПДВ у розмірі, вказаному у податковій вимозі та відповідно до наданого розрахунку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 листопада 2019 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.