Постанова

від 14.11.2019 по справі 804/8283/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №804/8283/14

адміністративне провадження №К/9901/9167/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 76 Прогресс на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у складі колегії суддів Богданенка І.Ю., Уханенка С.А., Дадим Ю.М. у справі № 804/8283/14 за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 76 Прогресс до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року Житлово-будівельний кооператив № 76 Прогресс (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровськ Державної податкової служби України (після реорганізації Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) (далі - податковий орган, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення якими збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за платежем податок на прибуток приватних підприємств та застосовано суму штрафних санкцій з мотивів безпідставності їх прийняття.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2014 року позов задовольнив. Скасував податкові повідомлення-рішення № 0001922202 від 26 травня 2014 року, № 0001912205 від 26 травня 2014 року, № 0003361703 від 27 травня 2014 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що суми витрат позивача, які не визнаються податковим органом, частково підтверджені первинними документами, а саме: актами виконаних робіт, як наслідок, контролюючим органом невірно обраховано суми: штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2014 року №0001912205; податку на прибуток та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2014 року №0001922205. Також, судом встановлено, що податковим органом не враховано суму сплаченого податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік, внаслідок чого, в податковому повідомленні-рішенні від 27 травня 2014 року №0003361703 неправильно проведено розрахунок сум податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом доведено правомірність прийнятих рішень, з огляду на ненадання позивачем документів на підтвердження понесених витрат.

У червня 2015 року позивач подав касаційну скаргу, в якої посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган заперечує проти викладених у касаційній скарзі вимог, стверджує, що висновки за результатами перевірки є правомірними та обґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 квітня 2014 року №912/2205/23066160.

Висновками акта встановлено порушення пунктів 2.11, 3.1, 3.4, 3.12, 4.6, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, пункту 176.2 статті 176 з урахуванням підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 157.14 статті 157 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 26 травня 2014 року №0001922202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 907,11 гривень, в тому числі 2 724,11 гривень за основним платежем та 183 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 26 травня 2014 року №0001912205, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 8 879,25 гривень;

- від 27 травня 2014 року №0003361703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 119,38 гривень, у тому числі 1 843,65 гривень за основним платежем та 1 275,73 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який вдана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктами 3.1, 3.12 вказаного Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис Оплачено із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Відповідно до пункту 4.6 Положення, старший касир перед початком робочого дня (за наявності в підприємства кількох касирів) видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей (додаток 6), яку веде старший касир. Касири в кінці робочого дня зобов`язані скласти звіт про одержану і видану готівку за відповідними касовими документами і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей. Книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей застосовується також для обліку готівки, виданої з каси підприємства довіреній особі, яка виплачує заробітну плату протягом встановленого строку, та повернення нею наявної готівки і касових документів.

Пунктами 7.39, 7.41 Положення встановлено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження. Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звіти про використання готівкових коштів працівникам позивача на господарські потреби по видатковим касовим ордерам за період з 11 січня 2011 року по 2 жовтня 2013 року на загальну суму 4 549 гривень, так і про використання грошових коштів виданих на відрядження або під звіт на загальну суму 7 742 гривень під час перевірки у позивача відсутні.

В касаційній скарзі позивач стверджує, що оригінали первинних документів вилучені слідчим, тому він був позбавлений можливості надати їх суду.

Суд не погоджується з таким доводом позивача, оскільки певні документи передано слідчому СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 24 грудня 2014 року (арк. с. 148). В переліку документів відсутні звіти про використані кошти.

Крім того, перевірка податковим органом проведена з 16 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року, до суду позивач звернувся 12 червня 2014 року, проте жодних пояснень щодо відсутності зазначених звітів як на момент перевірки так і під час звернення до суду позивачем не надано. В запереченні на апеляційну скаргу відсутні жодні посилання на такі звіти, також їх не надано і до касаційної скарги.

Абзацами 5, 6 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (який був чинний на момент перевірки) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом, правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8879,25 гривень, яка складається з сум виданих готівкових коштів по видатковим касовим ордерам в розмірі 1137,25 гривень (4549,00 х 25%) та по коштам, виданих на відрядження або під звіт в розмірі 7742 гривень.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 157.14 статті 157 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, встановлює порядок обліку і подання податкової звітності про використання коштів неприбуткових організацій (визначених у підпункті є пункту 157.1 цієї статті в частині обліку і подання звітності за доходами, що підлягають оподаткуванню) та вирішує питання про виключення організацій із Реєстру неприбуткових організацій та установ і оподаткування їх доходів у разі порушення ними положень цього Кодексу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації. До порушень також належить використання звільнених від оподаткування коштів на цілі, не передбачені статутом, зокрема, для провадження господарської діяльності. Кошти та майно, використані не за цільовим призначенням, вважаються доходом і підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції встановив, що витрати позивача по ремонту системи центрального водопостачання, каналізації та системи опалення, чищення димоходів, тощо становлять 17031,38 гривень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані роботи проводилась на виконання усних договорів, на підтвердження чого складено акти виконаних робіт. Інші первинні документи на підтвердження витрат відсутні.

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, та підтвердив позивач у касаційній скарзі, ним визнано той факт, що сума коштів у розмірі 3 249 грн, видана на заготівлю необхідного інвентарю, не підтверджена первинними документами.

Податковий орган в ході перевірки встановив, що вищезазначені витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (арк. с. 17).

В свою чергу, позивач в касаційній скарзі стверджує, що витрати були підтверджені первинними документами та актами виконаних робіт, підписані членами кооперативу та затверджені головою правління (арк. с. 173) проте, протягом всього розгляду позивачем не надано жодного первинного документа, який би підтверджував вказане твердження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані позивачем протокол засідання членів правління та довідка про рух коштів, яка складена позивачем, не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16 липня 1999 року.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року №0001922205.

Також перевіркою встановлено, що підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 1 843,65 гривень з виплаченого доходу фізичним особам у сумі 12 291 гривень, а саме, з виданих готівкових коштів по видатковим касовим ордерам за період 11 січня 2011 року по 2 жовтня 2013 року в розмірі 4 549 гривень та готівкових коштів по звітам про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт без документу, який підтверджує факт витрат готівкових коштів в розмірі 7 742 гривень.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що розрахунок проведено невірно, оскільки ПДФО частково сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 470 від 27 лютого 2012 року на суму 952,50 грн.

Суд апеляційної інстанцій встановив, що даним платіжним дорученням № 470 від 27 лютого 2012 року позивачем сплачений прибутковий податок (по договору за виконану роботу) у сумі 952,50 гривень (арк. с. 68).

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом правомірно прийнято рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши рішення суду апеляційної інстанції в межах вимог касаційної скарги, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 76 Прогресс залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 804/8283/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду