Ухвала

від 31.10.2019 по справі 757/31639/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_1.,

суддів - ОСОБА_2., ОСОБА_3.,

секретаря - ОСОБА_4.,

за участю:

адвоката, яка діє

в інтересах заявників

ТОВ «Сідак Транс»,

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ

ХІМТРАНС»,

ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, який діє в інтересах заявників ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» - ОСОБА_5., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року, якою накладено арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

19 червня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6. про накладення арешту на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ряду підприємств, в тому числі по ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП», із забороною службовим особам вказаних підприємств або їхнім представникам використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що суми ПДВ, розміщені в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) на рахунках підприємств, відповідають критеріям ст.98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, визнані речовим доказом у кримінальному провадженні та метою накладення арешту на майно є забезпечення зберігання речових доказів.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, який діє в інтересах заявників ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки ліміти ПДВ в системі електронного адміністрування є елементом податкових правовідносин, вони не є грошовими коштами і в цілому не є майном підприємств та не можуть бути доказом, відповідно до ст.98 КПК України. Вважає, що накладенням арешту не може бути досягнута жодна мета такого арешту, оскільки суми ліміту ПДВ взагалі не являють собою майно в розумінні ч.10 ст.170 КПК України, на яке можливо накласти арешт. Також вказує, що вказані підприємства не мають ніякого відношення до суб'єктів господарювання, про яких зазначено в ухвалі про арешт майна, про тому, що будь-якій посадовій особі ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» не повідомлено про підозру в рамках даного кримінального провадження. Тому, просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ)ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на кошти-суми ПДВ.

Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, пославшись на те, що ухвалу постановлено без повідомлення представників вказаних підприємств а про накладення арешту на майно стало відомо 24.09.2019 року після виявлення вказаного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- адвоката ОСОБА_5., який просив задовольнити апеляційну скаргу;

- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Разом з цим встановлено, що ухвалу постановлено без виклику представників ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП», а про накладення арешту стало відомо 24.09.2019 року після отримання копій ухвали. З апеляційною скаргою представник заявників звернувся до суду 27.09.2019 року, що підтверджується відміткою штампу на апеляційній скарзі.

Тобто апеляційну скаргу подано в межах визначеного законом п'ятиденного строку, і таким чином строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим він поновленню не підлягає.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки представником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» в частині накладення арешту на майно цих підприємств, то колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги зазначених осіб, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на це майно колегією суддів не вирішується.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченихч.ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року накладено арешт на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) належні ТОВ «ВКП «БУДЕКСПРО 12» (ЄДРПОУ 38340129), ТОВ «РЕМ-БУД-ДИЗАЙН-2014» (ЄДРПОУ 39566141), ТОВ «АГРО-КРОП» (ЄДРПОУ 41181575), ТОВ «ТЕРИТОРІЯ БІЗНЕС ПЛЮС» (ЄДРПОУ 41394840), ТОВ «ЕТАЛОН+» (ЄДРПОУ 39605803), ТОВ «ГОЛТЕСК» (ЄДРПОУ 39589609), ПП «БЕЗПЕКА-ГРАД-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 34863932), ТОВ «МІРАКЛ КОМПАННІ» (ЄДРПОУ 42688853), ТОВ «ПРАЙЗ КОМПАННІ» (ЄДРПОУ 42685150), ТОВ «НАФТОТРЕЙДИНГІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 40985657), ТОВ «ДОНАТС КОМПАННІ» (ЄДРПОУ 42661229), ТОВ «МІРОР КОМПАННІ» (ЄДРПОУ 42685077), ТОВ «НОРДІНГ КОМПАННІ» (ЄДРПОУ 42687760), ТОВ «АЛЬФА:КОН» (ЄДРПОУ 39408554), ТОВ «ГРУПА ПОЛІМЕР» (ЄДРПОУ 31844896), ПП «КОМПАНІЯ «БАРЕЛЬ» (ЄДРПОУ 36654030), ПП «АЛГЕС-3313» (ЄДРПОУ 36200103), ТОВ «КІРОВОГРАДСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 35958836), ТОВ «ВПК «СВЕТОЛ» (ЄДРПОУ 13771360), ПП «АЙРА-К» (ЄДРПОУ 37405787), ТОВ «ЕКО ФАЛЬКОН ПІВДЕНЬ» (ЄДРПОУ 40096936), ПП «ГРАНДСТРОЙ» (ЄДРПОУ 36390430), ТОВ «ЄДИНА СИСТЕМА» (ЄДРПОУ 24711556), ТОВ «УНІВЕРСАЛ-КРОП» (ЄДРПОУ 41180765), ТОВ «УКРХІМЕКС-Т» (ЄДРПОУ 37867710), ПП «ЕКСІМНАФТА» (ЄДРПОУ 36514059), ПП «ОЛІВДЕ» (ЄДРПОУ 36654219), ТОВ «ФІШ РІТЕЙЛ» (ЄДРПОУ 41458489), ТОВ «ПОЛІМЕКСГРУП 11» (ЄДРПОУ 37867788), ТОВ «СІДАК-ТРАНС» (ЄДРПОУ 40190149) ТОВ «ЗЛАТОФАРБА» (ЄДРПОУ 40375098) ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС» (ЄДРПОУ 40876237) ПП «БК МАСТЕР СТРОЙ» (ЄДРПОУ 40224979) ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУПП» (ЄДРПОУ 37471116) ТОВ «АПК-МОЯ РОДИНА» (ЄДРПОУ 41820300) ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КЗК» (ЄДРПОУ 38858444) ТОВ «ЛІДЕРРЕСУРС» (ЄДРПОУ 35958809) ПП «ТОРЕНД» (ЄДРПОУ 32967848) ТОВ «ХХІ-ВІК» (ЄДРПОУ 32967649) ТОВ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ НІКА» (ЄДРПОУ 13761835) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Разом з тим, постановляючи ухвалу, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Так, ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об'єкти.

Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: 1) суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; 2) суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; 3) суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 4) суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; 5) інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Таким чином, арешт накладається виключно на майно (матеріальні об'єкти) у передбачених випадках, а ліміт ПДВ не може бути речовим доказом, відповідно до положень ст.98 КПК України, його неможливо конфіскувати, здійснити його відчуження, та спрямувати на погашення цивільного позову, оскільки підприємство не має права власності на ліміт ПДВ.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що надані матеріали провадження містять постанову органу досудового розслідування від 13.05.2019 року про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №42017111200000142, проте апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах заявників ТОВ «Сідак Транс», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС», ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» - ОСОБА_5., задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року, якою накладено арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6. про накладення арешту на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) по ТОВ «Сідак Транс» (ЄДРПОУ 40190149), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ХІМТРАНС» (ЄДРПОУ 40876237), ТОВ «УКРВТОРМЕТГРУП» (ЄДРПОУ 37471116), в рамках кримінального провадження №42017111200000142 від 17.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.205, ч.2 ст.209, ч.3 ст.212, ч.2 ст.222-1, ч.2 ст.364 КК України, відмовити.

В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3