Постанова

від 12.11.2019 по справі 361/2149/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №361/2149/18 головуючий у І інстанції: Петришин Н.М.

провадження №22-ц/824/12542/2019 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Гуля В.В., Сушко Л.П.

за участю секретаря: Пітенко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , про поділ спільного майна подружжя.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась із вище вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 04 червня 2004 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 .

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано майно: автомобіль SKODA OCTAVIA A5, 2006 року випуску, та квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2014 року шлюб між сторонами розірваний, проте згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто.

Крім того, відповідач без згоди позивача у березні 2017 року продав автомобіль та розпорядився коштами на власний розсуд.

Позивач вважає, що при поділі майна подружжя, суд має взяти до уваги інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка залишилась проживати із матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Відповідач добровільно аліментів не сплачував, проте має таку можливість, має у власності 1/3 частку трьохкімнатної квартири, де мешкає зі своєю матір`ю.

Просила відступити від рівності часток подружжя та поділити спільне майно подружжя, виділивши позивачу 2\3 частки спільної квартири, та стягнути з відповідача компенсацію Ѕ частини вартості спірного автомобіля.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 та залишено у власності ОСОБА_1 Ѕ частку квартири.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію Ѕ частини вартості автомобіля у розмірі 128 672 грн. 75 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з`ясував обставини справи та допустився порушення норм процесуального права.

Вказує, що місцевий суд не звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про що заявлялось відповідачем, а тому вважає, що зазначене є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, зауважує, що спірне майно купувалось ним за власні заощадження.

ОСОБА_2 у відзиві заперечує проти тверджень апеляційної скарги, вважає, що строк позовної давності нею не пропущено.

Зазначає, що звернулась із позовом, коли дізналась, що відповідач відчужив автомобіль та перестав сплачувати кредит за квартиру, що могло привести до її реалізації на торгах.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - адвокат Ходаківський С.І. підтримали свої позиції, інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позов частково місцевий суд виходив з того, що позивач на момент звернення до суду не втратила права сумісної власності на спірне майно та не пропустила строків позовної давності, оскільки до моменту відчуження автомобіля вказане право не порушувалось.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

Місцевим судом встановлено, що 04 червня 2004 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження. (а.с. 5)

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6)

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2014 року шлюб між сторонами розірваний, рішення набрало законної сили. (а.с. 7)

Із листів Територіального сервісного центру №3242 від 16.02.2018 року №225 та від 02.10.2018 року №1568, встановлено, що транспортний засіб SKODA OCTAVIA A5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , 30.05.2006 року був зареєстрований за ОСОБА_1 та 30.03.2017 року знятий з обліку для реалізації (а.с. 8)

Під час перебування у шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу від 20.06.2012 року, ОСОБА_1 придбана двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 11-13)

Для придбання житла на вторинному ринку 20.06.2012 року між ПАТ Укрсоцбанк та ОСОБА_1 укладений договір кредиту №410МІ11120620001, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 228 00 грн.

07 травня 2018 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором у розмірі 187 304,34 грн. (а.с. 56-58)

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2018 року із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , у розмірі ј частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

На виконання ухвали суду від 14 листопада 2018 року про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, до суду надійшов висновок судового експерта ОСОБА_4 за результатами проведення. (а.с. 122-131)

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №425/18 від 02 січня 2019 року середня ринкова вартість автомобіля SKODA OCTAVIA A5, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , станом на 30.03.2017 року, згідно відомостей, що містяться в матеріалах справи, склала 257 345, 50 грн.

Відповідно до ч.1 ст 367 ЦПК Укарїин суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, щодо купівлі спірного майна відповідачем за власні заощадження колегією суддів відхиляються, оскільки місцевий суд вірно вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на зазначене.

Твердження відповідача, щодо пропуску строків позовної давності позивачем також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК).

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (частина перша статті 66 СК України).

Виходячи зі змісту зазначеної статті домовленість про порядок користування спільним майном подружжя може бути досягнута в усній, простій письмовій або письмовій нотаріальній формах.

Положенням статті 69 СК України закріплено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15 та Постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 466/9338/16-ц.

Наведеним спростовуються аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку для звернення до суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: