Постанова

від 11.11.2019 по справі 521/1423/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 521/1423/17

провадження № 61-32789св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. П., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК Іпотека та інвестиції , Товариство з обмеженою відповідальністю Стройтехснаб ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року у складі судді Поліщук І. О. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФК Іпотека та інвестиції (далі - ТОВ ФК Іпотека та інвестиції ), Товариства з обмеженою відповідальністю Стройтехснаб (далі - ТОВ Стройтехснаб ) про визнання недійсними пунктів додаткових угод до договору позики.

Позов мотивовано тим, що 15 липня 2008 року між нею та ТОВ ФК Іпотека та інвестиції , яке діяло від імені ТОВ Стройтехснаб , був укладений договір позики № 42/07 ФК.

У якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року, позичальник уклав договір іпотеки.

09 грудня 2008 року між ТОВ ФК Іпотека та Інвестиції , яке діяло від імені ТОВ Стройтехснаб укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 42/07 ФК від 15 липня 2008 року, відповідно до п.п. 1., 2., 3 якої, сторони погодились, що позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України.

01 липня 2009 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору позики №42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року, згідно з пунктами 1., 3., 4 якої, сторони погодились, що позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення (додаток №1 до договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому продавцем, на дату оплати.

19 серпня 2009 року була укладена додаткова угода № 3, згідно якої, ТОВ Стройтехснаб передало, а ТОВ ФК Іпотека та інвестиції прийняло усі права та обов`язки за договором позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року.

01 серпня 2010 року укладено додаткову угоду № 4 до договору позики №42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року, відповідно до п.п. 1., 3., 4 якої, сторони підтвердили, позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення (додаток №1 до договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому продавцем, на дату оплати.

На виконання своїх зобов`язань, ОСОБА_1 щомісяця вносила грошові кошти на рахунок позикодавця, з моменту укладання договору перерахувала відповідачу суму у розмірі 392000 грн. 34 коп., а тому вважає, що свої зобов`язання по договору позики виконала достроково.

При укладанні додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року ОСОБА_1 було допущено помилку стосовно істотних умов договору позики №42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року, оскільки вона не розуміла, що внаслідок укладення вищезазначених додаткових угод до договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року збільшиться її обсяг зобов`язань за договором.

Просила визнати недійсним пункти: 1, 2, 3 Додаткової угоди №1;

пункти: 1, 3, 4 Додаткової угоди № 2;

пункт 2 Додаткової угоди № 3;

пункти: 1, 3, 4 Додаткової угоди № 4.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що зміст та форма оспорюваного правочину не суперечить закону, вчинюючи зазначені правочини позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлено угодою.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні додаткових угод № 1, 2, 3, 4 до Договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року ОСОБА_1 було допущено помилку стосовно істотних умов додаткових угод до Договору позики, оскільки вона не розуміла, що внаслідок укладення вищезазначених угод збільшиться її обсяг зобов`язань за договором, дана обставина має істотне значення. Вона вважала, що сума кредиту та його валюта не змінювалися. Умова додаткових угод щодо визначення суми, яка підлягає сплаті згідно графіку погашення заборгованості за грошовим еквівалентом у доларах США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем, є несправедливою та такою, що ставить позичальника у невигідне становище, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника. Відповідачі не мали статусу фінансової установи на дату укладення додаткових угод до Договору позики, у зв`язку з цим, до правовідносин, які виникли із Договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року не можуть застосовуватися одночасно засоби забезпечення виконання зобов`язань (укладений Договір іпотеки) та еквівалентність грошового зобов`язання до іноземної грошової валюти.

Позиція інших учасників справи

У січня 2018 року ТОВ ФК Іпотека та інвестиції подали заперечення на касаційну скаргу, у якому просять касаційну скаргу відхилити. Оскаржені судові рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року цивільна справа № 521/1423/17 надійшла до Верховного Суду.

12 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами встановлено, що 15 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ ФК Іпотека та інвестиції , яке діяло від імені ТОВ Стройтехснаб , був укладений договір позики № 42/07 ФК (с). Згідно до умов договору позики, позикодавець надав позичальнику позику у сумі 258871,08 грн строком на 240 місяців з 15 липня 2008 року по 15 липня 2028 року. За договором позика надається позичальнику для інвестування об`єкту житлового будівництва, згідно угоди про участь у Фонді фінансування будівництва № 61/06 БО від 20 червня 2008 року, який укладений позичальником з ВАТ ФК СТС-Інвест . Позичальник за користування позикою зобов`язується сплатити позикодавцю проценти у розмірі 14 відсотків річних та 0,25% - щомісячну оплату за супроводження позики від суми заборгованості на початок місяця (в т.ч. ПДВ). Нарахування відсотків починається з дня набрання чинності цим договором.

В забезпечення договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець), та ТОВ Стройтехснаб (іпотекодержатель1) та ТОВ Фінансова компанія Іпотека та інвестиції (іпотекодавець 2) укладено договір іпотеки предметом якого виступає двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 60,2 кв.м.

09 грудня 2008 року між ТОВ Фінансова компанія Іпотека та Інвестиції , яка діє від імені Стройтехснаб , з одного боку і громадянка ОСОБА_1 в подальшому позичальник , з іншого боку, укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року. Відповідно до п.п. 1., 2., 3 додаткової угоди № 1 від 08.12.2008 року до договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року, сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 09 грудня 2008 року складає 252 399,36 грн., шо еквівалентно 49 980,07 дол. США за комерційним курсом, встановленим позикодавцем, на дату укладання договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року; сторони погодились викласти додаток № 1 до договору Графік погашення позики згідно договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року в новій редакції, яка є невід`ємною частиною договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року та цієї додаткової угоди; позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення (Додаток №1 до Договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому продавцем, на дату оплат

01 липня 2009 року між ТОВ Фінансова компанія Іпотека та Інвестиції , яка діє від імені Стройтехснаб , з одного боку і громадянка ОСОБА_1 в подальшому позичальник , з іншого боку, укладено додаткову угоду № 2 до договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року. Відповідно до п.п. 1., 3., 4. додаткової угоди № 2 від 01 липня 2009 року до договору позики №42/07 ФК (С) від 15.07.2008 року, сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 01 липня 2009 року складає гривневий еквівалент 48 698,53 дол. США, за комерційним курсом, встановленим позикодавцем, на дату здійснення платежів, нарахування та сплату відсотків за користування позикою; сторони погодились викласти додаток № 1 до договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року Графік погашення позики згідно договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року в новій редакції, з датою складання 01 липня 2009 року яка є невід`ємною частиною договору позики №42/07 ФК (С) від 15.07.2008 року та цієї додаткової угоди; позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення позики згідно договору позики №42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року в новій редакції, з датою складання 01.07.2009 року (Додаток №1 до Договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому продавцем, на дату оплати.

19 серпня 2009 року між ТОВ Фінансова компанія Іпотека та Інвестиції , з одного боку, громадянкою ОСОБА_1 , в подальшому позичальник , ТОВ Стройтехснаб уклали додаткову угоду № 3 до Договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року. Згідно з пунктом 1 якої, відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства № 4/09 від 19 серпня 2009 року позикодавець передав, а ТОВ ФК Іпотека та інвестиції прийняло усі права та обов`язки позикодавця за договором позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року. Відповідно до пункту 2 цієї угоди сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 19 серпня 2009 року складає 240 783,53 грн., шо еквівалентно 48 651,82 дол. США. Сторони погодилися, що поверненню підлягає 48 651, 82 доларів США за грошовим еквівалентом у національній валюті відповідно до комерційного курсу, встановленого позикодавцем на дату оплати. Сторони погодили, що позичальник здійснює сплату повернення позики та відсотків за користування нею в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті визначається згідно графіку погашення від 01 липня 2008 року (Додаток № 1 до Договору), за грошовим еквівалентом у доларах США по комерційному курсу, встановленому позикодавцем на дату оплати.

01 серпня 2010 року між ТОВ Фінансова компанія Іпотека та Інвестиції , з одного боку, і ОСОБА_1 в подальшому Позичальник , з іншого боку, укладено Додаткову угоду № 4 до договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року.

Відповідно до пунктів 1., 3., 4. додаткової угоди № 4 від 01 серпня 2010 року до договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року, сторони підтвердили, що заборгованість позичальника перед позикодавцем станом на 01 серпня 2010 року складає гривневий еквівалент 47 935 доларів США 39 центів за комерційним курсом, встановленим на дату сплати платежів по договору позики № 42/07 ФК (с) від 15 липня 2008 року, гривневий еквівалент на дату підписання цієї додаткової угоди становить 366705,71 гривень; сторони погодились викласти додаток № 1 до договору Графік погашення позики згідно договору позики №42/07 ФК (С) від 15 липня 2008 року в нової редакції, з датою складання 01 серпня 2010 року, яка є невід`ємною частиною вказаного договору позики та цієї додаткової угоди; позичальник здійснює оплату платежів в національній валюті України, при цьому сума, що підлягає сплаті згідно графіку погашення (Додаток №1 до Договору) визначається за грошовим еквівалентом у доларах США за комерційним курсом, встановленому продавцем, на дату оплати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ТОВ Фінансова компанія Іпотека та інвестиції та ТОВ Стройтехснаб про визнання договору позики виконаним та визнання іпотечного договору припиненим відмовлено. Зустрічний позов ТОВ Фінансова компанія Іпотека та інвестиції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Іпотека та інвестиції суму заборгованості за договором позики у розмірі 894908 грн. 03 коп., яка складається з заборгованості за позикою - 824512 грн. 67 коп.; заборгованості за відсотками - 70395 грн. 36 коп. а також судовий збір в сумі 3654 грн.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.05.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2016 року залишено без змін.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат