Постанова

від 11.11.2019 по справі 922/840/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа № 922/840/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): Стойка О.В.

судді: Істоміна О.А., Попков Д.О.

при секретарі судового засідання: Склярук С.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Зелінський П.Л. за довіреністю (адвокат);

від відповідача : Сенкевич Є.Г. - директор;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелодія» м.Харків

на рішення

господарського суду Харківської області

від 24.07.2019 року

у справі №922/840/19 (суддя Калантай М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелодія»

м.Харків

до Приватного підприємства «Сіріус-Арт» м.Харків

про визнання договору припиненим, виселення та стягнення 95 128, 36 грн.

В С Т А Н ОВ И В:

У березні 2019 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелодія" (далі -Позивач) до Приватного підприємства "Сіріус-Арт" (далі - Відповідач ) про визнання Договору оренди нежитлового приміщення №19/04/17 від 19.04.2017 припиненим з 15.10.2018; примусове виселення Відповідача із займаних нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м.Харків, майдан Павлівський, будинок 10, літ "Б-3" підвал №№1 частково, 2, 3, 4; стягнення з Відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в 45316,00грн. та неустойки в сумі 13233,67грн., з яких 5271,30грн. штраф, 7962,37грн. пеня, а всього 58549,67грн.; стягнення з Відповідача заборгованості з обов`язкових до відшкодування витрат 27531,30грн. та неустойки в сумі 9047,39грн., з яких 3199,09грн. штраф, 5848,30грн. пеня, а всього 36578,69грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2019р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 45316,00грн. заборгованості з орендної плати, 5271,30грн. - штрафу та 7962,37грн. - пені за Договором оренди нежитлового приміщення №19/04/17 від 19.04.2017, а також 1182,34грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким провадження у справі щодо визнання Договору оренди нежитлового приміщення №19/04/17 від 19.04.2017 припиненим з 15.10.2018 - закрити та скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнивши їх у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, зазначав, що:

- суд першої інстанції помилково з`ясовував підстави для розірвання Договору, оскільки неможливо розірвати Договір, який вже розірвано і сторонами даний факт не заперечується, а відтак суд повинен був закрити провадження у справі, а не відмовляти у позові;

- Відповідач безпідставно користується орендованим приміщенням, а тому наявні підстави для примусового виселення;

- передача рахунків актів на сплату заборгованості з комунальних послуг здійснювалось працівникам Відповідача, які не підписували ці рахунки, однак користувались цими послугами, які є оплатними, а тому у Відповідача наявний обов`язок їх оплатити;

- наявні в матеріалах справи акти звіряння є документами, які підтверджують наявність заборгованості у вказаному Позивачем розмірі, однак суд не дослідив їх належним чином;

- суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду подані Позивачем додаткові докази.

Від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти вимог апеляційної скарги, зазначивши, що відсутність комунальних послуг фактично унеможливила користування орендованих приміщенням, а тому доводи Позивача про користування послугами та необхідність їх відшкодування Відповідачем є безпідставним.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.11.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Також у судовому засіданні представником Відповідача підтримано раніше подане клопотання про залучення додаткових доказів, яке він просив задовольнити.

Однак, колегія суддів за результатами розгляду залишила подане клопотання без розгляду з мотивів подання після закінчення процесуальних строків відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

- укладення 19.04.2017р. між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення №19/04/17 за умовами якого Позивач зобов`язався передати Відповідачу у користування на встановлений Договором строк нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м.Харків майдан Павлівський, 10 літ."Б-3" підвал №№1 частково, 2, 3, 4 (надалі - об`єкт оренди або приміщення), а Відповідач зобов`язався прийняти приміщення та здійснювати оплату за їх користування відповідно до умов цього договору;

- передання Позивачем Відповідачу у користування приміщення за Договором №19/04/17, що підтверджується актом прийому- передачі від 21.04.2017р.;

- визнання представником Відповідача у суді першої інстанції факту внесення орендної плати за період з 24.04.2017 по 28.02.2019 у загальному розмірі 43 815,00грн. за Договором оренди №19/04/17;

- укладення 19.04.2017 між сторонами Договору № 19/04 про відшкодування витрат з утримання орендованої будівлі, за умовами якого Позивач, як виконавець зобов`язався організувати для Відповідача як замовника забезпечення приміщення, розташованого за адресою м.Харків майдан Павлівський, 10 літ."Б-3" приміщення підвалу площею 25кв.м., холодною водою, водовідведенням, електропостачанням, опаленням, вивозом побутових відходів, прибиранням прилеглої до приміщення території та іншими послугами, необхідними для утримання орендованого приміщення, а Відповідач зобов`язався сплатити Позивачу компенсацію понесених витрат, за спожиті комунальні, експлуатаційні послуги та витрати з утримання орендованого приміщення;

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди, у зв`язку з чим Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 45316,00грн., а також 5271,30грн. штрафу та 7962,37грн. пені та вимоги про визнання припиненим Договору оренди №19/04/17 з 15.10.2018р., виселення Відповідача з орендованих приміщень.

Також, Позивач у позові посилався на те, що Відповідач належним чином не виконував умови Договору №19/04 щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у нього станом на 25.03.2019 існує заборгованість із обов`язкових до відшкодування витрат у розмірі 27531,30грн. у зв`язку з чим Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості з обов`язкових до відшкодування витрат у розмірі 27531,30грн., а також 3199,09грн. штрафу та 5848,30грн. пені.

Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву, однак у судових засіданнях першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що Позивачем не було забезпечено належних умов оренди, оскільки було припинено надання комунальних послуг.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати у розмірі 45 316,00грн. та нарахованих на неї суми штрафу у розмірі 5271,30грн. та суми пені у розмірі 7962,37грн. Вимоги про стягнення заборгованості з обов`язкових до відшкодування витрат у розмірі 27531,25грн. за Договором №19/04 та нарахованих на неї сум штрафу та пені, суд залишив без задоволення через відсутність доказів фактичного понесення Позивачем витрат на оплату комунальних послуг, які повинні бути компенсовані Відповідачем.

Також, суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги про визнання Договору оренди №19/04/17 припиненим та, як наслідок, вважав відсутніми підстави для виселення Відповідача з орендованих приміщень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Однією з підстав для скасування рішення суду, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково з`ясовував підстави для розірвання Договору, оскільки неможливо розірвати Договір, який вже розірвано і сторонами даний факт не заперечується, а відтак суд повинен був закрити провадження у справі, а не відмовляти у позові.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями Позивача з огляду на наступне.

Зважаючи на статус орендованого згідно оспорюваного Договору майна, спірні правовідносини сторін регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та умовами договору.

З тексту позовної заяви вбачається, що Позивачем заявлено вимогу про визнання Договору оренди №19/04/17 припиненим з 15.10.2018р., яка мотивована фактом відмови від нього відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України у зв`язку з порушення Відповідачем своїх договірних зобов`язань

Однак, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим. Передбачений вказаною нормою спосіб захисту порушеного права -припинення правовідношення застосовується, як правило, у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов`язань або зловживання цивільним правом. Зокрема, це можуть бути позови про розірвання договору, що в спірному випадку відсутнє.

За змістом ст.12 Господарського процесуального кодексу України, встановлення юридичних фактів не відноситься до компетенції господарського суду, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненим з 15.10.2018р. Договору оренди.

Судова колегія вважає, що Позивачем в порушення ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 781 Цивільного кодексу України не наведено та належним чином не доведено обставин, які відповідно до закону можуть бути підставою для визнання припиненим Договору оренди.

Твердження скаржника щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, не ґрунтується на приписах діючого законодавства, оскільки неналежне виконання орендарем своїх зобов`язань може бути підставою для розірвання Договору оренди, у тому числі й в судовому порядку, однак Позивачем заявлено вимоги про припинення Договору оренди, а не про його розірвання.

Відповідачем факт припинення дії Договору заперечується, він наполягає на неможливості користування спірним приміщенням через незабезпечення Позивачем постачання комунальних послуг.

Дійсно, п. 6.2. Договору передбачена можливість орендодавця відмовитись від Договору, зокрема, у разі неналежного виконання або невиконання умов цього Договору.

У якості доказу вчинення такої відмови, Позивач посилається на лист від 12.10.18р. №39 (а.с. 25), який отриманий Відповідачем та містить прохання останнього продовжити дію Договору до 15.10.18р.

Проте, зміст листа не містить посилання на відмову Позивача від Договору. Так, в останньому абзаці листа зазначено про розірвання Договору оренди, що є наслідком, а не самим актом відмови, адже з послідуючого листування між сторонами, зокрема, листа від 22.10.2018р. за №43 (а.с. 28) вбачається, що дію Договору не було припинено, цей лист містить намір розірвання Договору в іншу дату у разі не приведення діяльності Відповідача у відповідність з діючим законодавством та умовами Договору.

Отже твердження Позивача про припинення дії Договору внаслідок відмови в порядку п. 6.2. Договору, не знайшли підтвердження матеріалами справи, а доводи щодо визнання позову Відповідачем, останній також заперечив.

Відтак, жодних підстав для закриття провадження у справі колегія суддів не вбачає та вважає, що вимоги Позивача в цій частині правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для виселення Відповідача з орендованих приміщень, суперечать приписам ст. 785 Цивільного кодексу України, в якій обов`язковою умовою для повернення орендованого майна є наявність факту припинення договору.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що оскільки спірний Договір оренди не є розірваним або припиненим, а є діючим до 24.03.2020р., підстави до виселення Відповідача з орендованого приміщення під час дії спірного Договору оренди - відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з обов`язкових до відшкодування витрат у розмірі 27531,25грн. за Договором №19/04 та нарахованих на суму боргу штрафу у розмірі 2562,94грн. та пені у розмірі 5847,69грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, Позивач стверджує, що у Відповідача наявний обов`язок здійснювати компенсацію комунальних послуг за Договором №19/04.

Дійсно, умовами пункту 4.1. Договору 19/04 на Відповідача покладено обов`язок здійснення компенсації комунальних послуг, проте обов`язку з оплати передує факт визначення їх розміру на підставі даних приладів обліку електроенергії, холодної та гарячої води, а також згідно фактичного понесення витрат на вивіз сміття, надання телекомунікаційних послуг тощо.

Однак, при заявленні позовних вимог ці складові не були розраховані Позивачем у відповідності до умов Договору.

Позивачем у справі не доведено факту споживання та не підтверджено документально факту користування Відповідачем комунальними послугами за заявлений період, оскільки жодних доказів на підтвердження наведеного Позивачем не надано.

Крім того, доказів наявності встановлених лічильників електричної енергії та води в орендованому приміщенні, матеріали справи не містять.

В акті приймання -передачі майна від 21.04.2017р. (а.с.18 зворот) про наявність таких приладів також не зазначено.

Інших доказів, які б підтверджували факт споживання та кількість спожитих комунальних послуг в орендованому Відповідачем приміщенні- Позивачем не надано.

Твердження Позивача про те, що передача рахунків актів на сплату заборгованості з комунальних послуг здійснювалась працівникам Відповідача, які їх не підписували, однак користувались цими послугами, які є оплатними не підтверджені жодним чином.

Наданий Позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , тому його дані не можуть бути самостійною підставою для підтвердження надання послуг, проте можуть враховуватися з іншими доказами у їх сукупності.

Однак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів фактичного понесення Позивачем витрат на оплату комунальних послуг, даний акт не може бути підтвердженням наявності заборгованості у Відповідача.

Крім того, судом першої інстанції також було правомірно залишено без розгляду заяву Позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки зазначені докази в порушення ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України не були подані останнім разом з позовною заявою, а підстав для несвоєчасного їх подання (об`єктивної неможливість їх подання разом з позовною заявою) заява Позивача не містила.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 45316,00грн. заборгованості з орендної плати, 5271,30грн. - штрафу та 7962,37грн. - пені за Договором оренди нежитлового приміщення №19/04/17 від 19.04.2017 та відмови у решті позовних вимог.

Доводи Відповідача щодо незгоди з прийнятим рішенням в частині стягнення суми орендної плати судова колегія не приймає до уваги, оскільки він нескористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду, а межі апеляційної скарги Позивача перегляд рішення в цій частині не охоплюють.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги Позивача щодо порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено. Наведені вимоги за апеляційною скаргою підлягають залишенню без задоволення, у зв`язку з їх безпідставністю.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/840/19 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелодія» м.Харків -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2019 у справі № 922/840/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелодія» м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 15.11.2019.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков