Рішення

від 12.11.2019 по справі 903/608/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2019 р. Справа № 903/608/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна"

про стягнення неустойки в сумі 432000,00 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Маляренко Д. С., ордер серія МК № 121350 від 07.08.2019;

від відповідача: Коберський А. П ОСОБА_1 , ордер серія ХМ № 024111 від 09.09.2019.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Встановив:

Позивач звернувся з позовом, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.10.2019, в якому просить стягнути з відповідача 432000,00 грн неустойки, що становить подвійну орендну плату за користування об`єктом оренди за час прострочення його повернення з січня по вересень 2019.

При обґрунтуванні позову посилається на умови договору оренди від 01.09.2017 № 01/09/17-ВН, відповідно до п.1.1 позивач (Орендодавець) надав в користування відповідача (Орендаря) обладнання згідно зі специфікаціями в додатках, а саме - вилковий автонавантажувач Komatsu FG25HT-14, з місячною орендною платою 24000,00 грн, строк оренди з 01.09.2017 по 31.12.2018; вимоги про повернення обладнання відповідачем не виконані, орендна плата за період з січня по вересень не сплачена; в позовній заяві ставилась вимога стягнути з відповідача неустойку в розмірі 288000,00 грн по п. 2 ст. 785 ЦК України, 3 % річних в сумі 2142,25 грн, інфляційні в сумі 5250,23 грн та заборгованість в сумі 144000,00 грн з січня по червень 2019 року; заявою від 21.10.2019 позивач уточнив позовну вимогу, а саме відмовився від стягнення інфляційних, 3 % річних, заборгованості та збільшив розмір неустойки до 432000,00 грн за період з січня по вересень 2019.

Відповідач 10.09.2019 подав відзив на позов , в якому не погоджується з вимогами позивача вказуючи, що рішенням господарського суду від 31.10.2018 було стягнуто з відповідача заборгованість за оренду обладнання в сумі 184000,00 грн, яке виконано та 14.05.2019 виконавчою службою закрито виконавче провадження; вважає непідтвердженими доводи позивача щодо використання орендованого обладнання; вказує, що договір оренди закінчив свою дію 31.12.2018 і жодна із сторін не пропонувала його пролонгацію; згідно наказу № 25-1 від 02.03.2018 орендне обладнання виведено з виробничого процесу та законсервовано в зв`язку з необхідністю заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів, про що повідомлявся позивач листами № 1/55-1 від 22.03.2018 та № 1/214-1 від 10.07.2018.

В поясненні № 1/547-1 від 07.10.2019 вказує, що по п. 2.2 договору оренди обладнання повертається протягом 5 робочих днів від дати закінчення терміну оренди, а п. 8.3 сторони погодили, що у разі неповернення предмету оренди (після закінчення договору) Орендарем й відсутності письмово узгодження між Орендарем та Орендодавцем іншого терміну повернення, Орендодавець має нараховувати штрафні санкції у розмірі 500,00 грн, отже вимогу про нарахування та сплату неустойки плати за ч. 2 ст. 785 ЦК України вважає безпідставною.

В поясненні № 1/540 від 04.10.2019 підтримує викладене у відзиві на позов та додатково зазначає, що не отримував рахунку на оплату оренди за січень-червень 2019, вважає, що вини відповідача у неповерненні автонавантажувача не має, оскільки з його сторони вжито усіх заходів щодо виконання умов договору оренди; позивач звернувся з позовною заявою по вимозі строк виконання якої не настав, а відтак вважає неправомірним нарахування неустойки.

В судовому засіданні 06.11.2019 оголошено перерву до 12.11.2019 для надання позивачем оригіналу вимоги № 3 від 10.01.2019 та доказів направлення відповідачу. Дані оригінали оглянуто судом та представником відповідача в судовому засіданні 12.11.2019.

В судовому засіданні 12.11.2019 представник позивача підтримав позовну вимогу, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.10.2019 та просить стягнути неустойку в розмірі 432000,00 грн нараховану на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України за період з січня по вересень 2019, а також 10000,00 грн витрат на правову допомогу, представник відповідача підтримав зазначене у відзиві на позов та додаткових поясненнях та просить в позові відмовити.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

01.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" (Орендар) було укладено договір оренди № 01/09/17-ВН (а.с.12-14).

Згідно п. 1.1 Орендодавець надає, а Орендар приймає у платне строкове користування обладнання згідно зі специфікаціями в додатках, котрі є невід`ємною частиною даного договору.

Додатком № 2 до договору (специфікація) в оренду передано вилковий автонавантажувач Komatsu FG25HT-14, орендна плата 24000,00 грн за місяць, строк оренди: початок з 01.09.2017, закінчення 31.12.2018 або за домовленістю сторін, що також зазначено в п. 10.3.

По п. 3.1 договору датою початку оренди обладнання вважається дата підписання відповідного акту прийому-передачі.

Додатком № 3 до договору сторони оформили акт приймання-передачі орендованого майна.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За ч.6 даної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За ч.2 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається, договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Згідно ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що договір оренди від 01.09.2017 сторонами продовжувався, отже дія договору закінчилась 31.12.2018.

Згідно п. 2.2 договору повернення обладнання після закінчення терміну оренди повинно відбутися протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати закінчення терміну оренди. Орендар зобов`язаний повернути обладнання орендодавцеві в стані, в якому він був отриманий (з урахуванням нормального зносу).

Про відсутність наміру продовжити договір оренди зі сторони Орендодавця свідчить вимога № 3 від 10.01.2019, в якій позивач просив повернути орендований автонавантажувач в стані, в якому він був отриманий (з врахуванням нормального зносу) (а.с.94-98).

Предметом спору по даній справі, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.10.2019, є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування автонавантажувачем за період з січня по вересень 2019, що становить 432000,00 грн (а.с.90-93).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 2 статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

На час вирішення спору в суді матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна відповідачем позивачу.

Згідно п. 8.3 договору оренди N 01/09/17-ВН від 01.09.2017, у разі невиконання п. 2.2 договору й відсутності письмового узгодження між орендарем та орендодавцем іншого терміну (дати) повернення обладнання, орендодавець має право нарахувати штрафні санкції у розмірі 500,00 (п`ятсот) гривень (з ПДВ).

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються діючим законодавством України.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 785 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 432000,00 грн неустойки за період з січня по вересень 2019 включно.

Разом з тим, вимогами ч. 1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи матеріали справи, суд, дійшов висновку, що оскільки відповідачем орендоване майно за актом приймання-передачі не було повернуто, наявні матеріали справи, наведені відповідачем доводи не засвідчують вжиття всіх залежних від боржника заходів щодо належного виконання зобов`язання стосовно повернення орендованого майна (враховуючи при цьому встановлені під час розгляду справи N 903/483/18 обставини, що зумовлюють наявність правових підстав для нарахування відповідачу заборгованості за оренду майна), правомірним є нарахування позивачем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення (за період з 01.01.2019 по 31.09.2019).

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у неповерненні автонавантажувача в зв`язку з його невикористанням з 02.03.2018 із-за необхідності заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів, не беруться судом до уваги, оскільки розділом 4 договору врегульовано вирішення питань при виникненні несправності обладнання, однак таких доказів, крім листів-повідомлень, відповідачем не надано.

Твердження відповідача в частині того, що умовами договору, а саме п. 8.3, за неповернення обладнання передбачено штраф у розмірі 500,00 грн, тому нарахування неустойки згідно ч.2 ст. 785 ЦК України є неправомірним, суд вважає помилковим, оскільки дана неустойка не є штрафною санкцією в розумінні ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, а в п. 8.5 договору сторони визначили застосування діючого законодавства України у всьому, що не передбачено договором.

Виходячи з вищезазначеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення неустойки в розмірі 432000,00 грн ґрунтується на чинному законодавстві, а тому позов підлягає задоволенню.

При вирішенні даного спору врахована правова позиція Верховного Суду у справі № 924/80/19 від 30.10.2019.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 6480,00 грн в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" (вул.Карбишева,3 м.Луцьк, Волинська область, 43023, код ЄДРПОУ 41085075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (вул.Корольова,132, кв.2700, м.Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 40926339) 432000,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення з січня по вересень 2019 року та 6480,00 грн витрат по судовому збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

15.11.2019.

Суддя С. В. Костюк