Рішення

від 14.11.2019 по справі 910/11268/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2019Справа № 910/11268/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11268/19

Позовну заяву Приватного підприємства "Лоція - 91" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Бригадна, буд. 2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Універс ДС Групз" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків , буд. 35)

Про стягнення 53 333, 86 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Лоція - 91" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універс ДС Групз" (далі - відповідач) про стягнення 53 333, 86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 0205/18 поставки товару щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача, перед позивачем, утворилась заборгованість у розмірі 52 720, 00 грн основного боргу по поверненню передплати за непоставлений товар, 505, 53 грн пені, 108, 33 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 залишено позовну заяву Приватного підприємства "Лоція - 91" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

09.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява з додатками про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2019, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/11268/19 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 18.10.2019.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків , буд. 35.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до поштового повернення № 0103051532469, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/11268/19 не було вручене під час доставки, про що вказано: "за письмовою відмовою одержувача".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 у справі № 910/11268/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 02.05.2018 між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Первомайська трикотажна фабрика (код ЄДРПОУ 37327380), яке в подальшому було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Універс ДС Групз , як постачальником, був укладений договір № 0205/18 поставки товару (далі за текстом - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник передає у власність, а покупець приймає і оплачує трикотажні вироби (далі товар) в асортименті і за кількістю, зазначеною в накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Сума цього договору визначає сумарну вартість товару виписану за видатковими накладними (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на складі постачальника або перевізником.

Згідно з п. 3.2. договору на кожну партію товару покупець направляє постачальнику окреме замовлення, що включає асортимент і кількість замовленого товару, за яким протягом 30 календарних днів після отримання замовлення постачальник зобов`язується поставити покупцю належним чином оформлений товар.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати.

Пунктом 6.3. договору, сторони визначили, що у разі прострочення поставки або недопоставки товару постачальником останній сплачує покупець пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої і діючої в період прострочення поставки за кожний день прострочення від суми недопоставленого товару або поставки товару, який не відповідає якості і параметрам, погодженим покупцем, постачальник здійснює заміну такого товару на потрібний.

У п. 7.1., 7.3. договору його сторони погодили, що останній набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2018, але в будь - якому випадку до повних взаєморозрахунків. Якщо жодна із сторін за один місяць до дати закінчення строку дії договору письмово не повідомить про припинення договору, він вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

02.05.2018 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 335 рукавичок трикотажних робочих, арт.10К110 без ПВХ в кількості 89 000 пар на загальну суму із ПДВ 356 000, 00 грн.

Вказаний рахунок був оплачений позивачем відповідно до платіжних доручень № 395 від 02.05.2018 на суму 160 000, 00 грн, № 396 від 03.05.2019 на суму 50 000, 00 грн та № 420 від 10.05.2018 на суму 146 000, 00 грн, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу, а останній прийняв товар за видатковими накладними № 637 від 25.06.2018 на суму 264 000, 00 грн та № 741 від 10.08.2018 на суму 39 280, 00 грн, що підтверджується копіями наявними в матеріалах справи. Загалом відповідача поставив позивачу товар на загальну суму 303 280, 00 грн.

Таким чином, відповідачем не було поставлено позивачу продукції, обумовленої сторонами та попередньо оплаченої позивачем, на суму 52 720, 00 грн.

Листом від 21.01.2019 вих. № 12/01-1 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив терміново передати залишок непоставленого товару, зазначеного в рахунку від 02.05.2018 № 335, у кількості 13 180 трикотажних робочих рукавичок на загальну суму 52 720, 00 грн. Вказаний лист був направлений відповідачу електронною поштою.

16.05.2019 позивач направив відповідачу, на виконання п. 3.2. договору, окреме замовлення № 05, в якому просив останнього поставити попередньо оплачений позивачем товар - трикотажні робочі рукавички у кількості 13 180 штук на суму 52 720, 00 грн. Замовлення було направлено відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку на всі відомі позивачу адреси. Вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв`язку без вручення адресату.

З огляду на прострочення відповідачем його обов`язку по поставці товару, позивач у відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України, направив відповідачу претензію від 01.07.2019 вих. № 01/07-1, в якій просив повернути попередню оплату в розмірі 52 720, 00 грн за договором. Відповідне відправлення не було вручене відповідачу, а підприємством зв`язку були надані довідка про неможливість його вручення.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 52 720, 00 грн основного боргу по поверненню передплати за непоставлений товар, 505, 53 грн пені за період прострочення з 21.06.2019 по 30.06.2019 та 108, 33 грн 3 % річних за період прострочення з 18.07.2019 по 11.08.2019.

Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, ст. 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зміст договору, укладеного між сторонами не дає змоги визначити строк у який відповідач був зобов`язаний поставити позивачу товар, відповідно в силу положень ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач мав право вимагати його виконання у будь-який час, а відповідач повинен був виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідач на вимогу позивача не поставив у строк, визначений договором, товар, визначений договором, і доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач скористався наданим йому правом, і направив позивачу вимогу відповідачу про повернення суми передплати строком, яку позивач з врахуванням строків доставки поштових відправлень по Україні мав би отримати до 10.07.2019.

Отже, з огляду на приписи ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів виникло зобов`язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Тобто, відповідач був зобов`язаний повернути позивачу кошти передплати за договором у строк до 18.07.2019 , але відповідний обов`язок виконаний відповідачем не був. Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов`язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем по поставці продукції, залишок коштів отриманих ним, як передплата за продукцію, в розмірі 52 720, 00 грн підлягають поверненню.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 52 720, 00 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню передплати за договором в сумі 52 720, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов`язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 52 720, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 6.3. договору сторони визначили, що у разі прострочення поставки або недопоставки товару постачальником останній сплачує покупець пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої і діючої в період прострочення поставки за кожний день прострочення від суми недопоставленого товару.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну поставку товару за загальний період з 21.06.2019 по 30.06.2019 та визнано арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних визнається судом арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню за загальний період з 18.07.2019 по 11.08.2019 3 % річних в сумі 108, 33 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Лоція - 91"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універс ДС Групз" про стягнення 53 333, 86 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універс ДС Групз" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків , буд. 35; ідентифікаційний код 37327380) на користь Приватного підприємства "Лоція - 91" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Бригадна, буд. 2; ідентифікаційний код 13983719) 52 720 (п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп. основної заборгованості, 505 (п`ятсот п`ять) грн 53 коп. пені, 108 (сто вісім) грн 33 коп. 3 % річних та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.11.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко