Ухвала

від 15.11.2019 по справі 914/2313/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.11.2019 р. Справа №914/2313/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши заяву: Львівської міської ради

про: забезпечення позову

у справі №914/2313/19 за позовом: Львівської міської ради

відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Автотранс

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Вві Ріелті

відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Юріс

про: скасування державних реєстрацій права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання недійсним договорів,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Автотранс , Товариства з обмеженою відповідальністю Вві Ріелті , Товариства з обмеженою відповідальністю Юріс про скасування державних реєстрацій права власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та визнання недійсними договорів.

Разом з позовною заявою Львівською міською радою подано заяву про забезпечення позову №2901-вих-938 від 28.10.2019р. (вх.№3081/19 від 13.11.2019р.), відповідно до якої, остання просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на приміщення кіоску літ. Б-1 , загальною площею 20,4 кв. м на пл. Двірцевій, 2 (РНОНМ 1312722646101).

Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову №2901-вих-938 від 28.10.2019р. (вх.№3081/19 від 13.11.2019р.), суд зазначає наступне:

в обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що він подає позов про скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Вві Ріелті на кіоск літ. Б-1 загальною площею 20,4 кв. м на пл. Двірцевій, 2 у м. Львові (надалі по тексту - Кіоск ), який, зокрема, обґрунтовується тим, що реєстрація права власності проведена з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень так, як об`єкт є тимчасовою, а не капітальною спорудою, а згідно із Законом не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди.

Позивач вважає, що в результаті реєстрації права власності на Кіоск Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на пл. Двірцевій, 2, на якій знаходиться Кіоск.

При цьому, позивач зазначає, що забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення уникнення недобросовісним контрагентом цивільної відповідальності, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення. У даному випадку є всі підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ніщо не перешкоджає відповідачу 1, який є четвертим власником Кіоску, за яким зареєстроване право власності, в будь-який момент відчужити приміщення на пл. Двірцевій, 1, що унеможливить виконання рішення суду, оскільки реєстрація права власності за відповідачем вже буде неактуальна і Кіоск буде зареєстрований за іншим власником. В такому випадку, для відновлення своїх прав, Львівська міська рада буде змушена звертатися із ще одним позовом до особи, за якою буде зареєстровано право власності. Для уникнення цього, за твердженням позивача, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт на пл. Двірцевій, 2.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник внаслідок державної реєстрації права приватної власності на Кіоск . Водночас, суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Натомість, на час вирішення заяви про забезпечення позву важливим є з`ясування необхідності запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Згідно зі ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном , а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019р. у справі №927/432/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154492 ).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю до вимог, для забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 05.09.2019р. у справі №911/527/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84039612 ).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019р. у справі №927/432/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154492 ).

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 09.10.2019р. у справі №910/1986/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84847706 ).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано.

Обґрунтовуючи реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду у цій справі та необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту на Кіоск , позивач наводить припущення про можливість зміни власника відповідного майна, внаслідок чого реєстрація права власності за відповідачем вже не буде актуальна. Однак, жодних доказів щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження відповідного об`єкта, позивачем не надано. Тобто, припущення позивача щодо можливої зміни власника Кіоску не обґрунтовані.

Водночас, суд враховує, що накладення арешту на майно є складною дією, яка може включати і заборону права розпорядження, і заборону права використання майна, і передачу об`єкта на відповідальне збереження. Тобто обраний захід забезпечення позову може мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання. Тому, суд не вважає виправданим накладення арешту на Кіоск у цьому спорі за обставин відсутності будь-яких обґрунтованих припущень про намір відповідача відчужити відповідне майно.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 15.01.2019р. у справі №915/870/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що, оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими вимогами, судове рішення, у разі задоволення яких, не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги ст.136 ГПК України, то в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд звертає увагу, що позивачем обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів - скасування записів та рішень про реєстрацію права власності на Кісок та визнання недійсними договорів купівлі-продажу Кіоску . Співставляючи предмет спору із обраним позивачем заходом забезпечення позову накладення арешту на майна, суд не вбачає взаємозв`язку, співмірності та адекватності обраного заходу до забезпечення позову. Суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності зв`язку між обраним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог.

Також, суд зазначає, що саме обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Як зазначено вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов`язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами, з метою захисту яких такий позов подано. Однак, жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище та визнаних судом необґрунтованими, позивачем не наведено. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження наявного у нього майна, позивачем не надано. Наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу забезпечення позову, не підтверджено жодними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено, що невжиття обраного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст.ст. 136, 140, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Львівської міської ради №2901-вих-938 від 28.10.2019р. (вх.№3081/19 від 13.11.2019р.) про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Суддя Король М.Р.