Постанова

від 11.11.2019 по справі 913/633/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 913/633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянувши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019

та рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2019

у справі №913/633/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області

до Військової частини НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Станично-Луганський районний центр зайнятості Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальна установа "Станично-Луганський територіальний центр соціального обслуговування"

про зобов`язання звільнити та повернути державне майно

Учасники справи:

представник позивача Бабій А.Б.;

представник відповідача Клубань Д.А.;

представник 3-ї особи позивача - не з`явився;

представник 3-ї особи відповідача - не з`явився;

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1 14.12.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (далі РВ ФДМУ по Луганській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про зобов`язання звільнити державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: адміністративну будівлю-будинок, площею 263,4 м2 (інв.№10310001), що знаходиться за адресою: Луганська область, смт.Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35 та повернути вказане майно його балансоутримувачу - Станично-Луганському районному центру зайнятості Луганської області.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.12.2015 №004338/09 закінчився 01.03.2018, але об`єкт оренди відповідач не звільнив та не повернув балансоутримувачу.

2.Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1 22.04.2019 Господарським судом Луганської області ухвалено рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019, яким позов задоволено.

2.2Судові рішення мотивовані тим, що договір оренди між сторонами припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено; власник нерухомого майна та орендодавець у строк, визначений ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", повідомили відповідача про намір використовувати орендоване нерухоме майно для власних потреб, а відтак відповідач був зобов`язаний повернути об`єкт оренди балансоутримувачу в порядку і строки, обумовлені у договорі, чого зроблено не було.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини

3.1 10.12.2015 між РВ ФДМУ по Луганській області (орендодавець) та Прикордонною службою України Східне регіональне управління Луганський прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №004338/09 від 10.12.2015 (далі Договір оренди), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - адміністративну будівлю-будинок, площею 263,4 м2 (інв.№10310001), що знаходиться за адресою: Луганська область, смт.Станиця Луганська, вул. Карла Маркса, 35 та обліковується на балансі Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області. Майно передається в оренду з метою розміщення персоналу відділу прикордонної служби "Станично-Луганськ" ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина 9938).

Рішенням Станично-Луганської селищної ради від 26.06.2016 №43/3 вулиця Карла Маркса перейменована на вулицю Дубравна.

3.2Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, з 01.01.2015 до 31.07.2016, згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

3.3В п.п.5.8, 10.1, 10.9, 10.10 Договору оренди передбачено обов`язок орендаря у разі припинення договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Договір укладено строком на 1 рік 7 місяців - з 01.01.2015 по 31.07.2016. У разі припинення цього договору майно протягом 3 робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі повернення майна покладається на орендаря (п.10.10 договору).

3.4 10.12.2015 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, яке перебуває на балансі Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв державне окреме індивідуально визначене майно - адміністративну будівлю- будинок, площею 263,4 кв. м. (інв.№10310001), що знаходиться за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35 та обліковується на балансі Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області.

27.02.2017 позивач та відповідач підписали додаткову угоду №1 до Договору оренди, якою внесли зміни до п.10.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Договір укладено строком на 1 рік 7 місяців - з 01.08.2016 по 28.02.2018".

3.5 Відповідно до свідоцтва про право власності від 30.08.2010 серія САВ №338126 та технічного паспорту на громадський будинок від 29.07.2010 державна частка адміністративної будівлі за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35, становить 28/100. Власником вказаної частки будівлі є держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України.

Станично-Луганський районний центр зайнятості в довідці №27/01-1121 від 30.09.2015 підтвердив, що є балансоутримувачем адміністративної будівлі (1 поверху), загальною площею 263,4 кв. м. за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35.

Перебування адміністративної будівлі (1 поверху), загальною площею 263,4 кв. м. за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35 на балансі Станично-Луганського районного центру зайнятості підтверджується також актом оцінки нерухомого майна, затвердженим заступником начальника Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області.

3.6Міністерство соціальної політики України звернулось до РВ ФДМУ по Луганській області, Луганського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з листом №22576/0/2-17/15 від 21.11.2017, в якому надало заперечення проти продовження дії договору оренди державного нерухомого майна №004338/09 від 10.12.2015 у зв`язку із наміром балансоутримувача (Станично-Луганського районного центру зайнятості) використовувати його для власних потреб.

РВ ФДМУ по Луганській області направило відповідачу лист №06-06-02858 від 27.11.2017, в якому керуючись ч.3 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" повідомило про те, що Договір оренди буде припинено після закінчення строку його дії, а саме з 01.03.2018.

Вказаний лист відповідач отримав 01.12.2017, про що свідчить його штамп на листі.

Позивач направив відповідачу претензію №06-05-01192 від 08.05.2018 з вимогою звільнити та повернути балансоутримувачу державне окреме індивідуально визначене майно - адміністративну будівлю - будинок, площею 263,4 кв. м. (інв.№10310001), що знаходиться за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35.

Станично-Луганський районний центр зайнятості в листі №27/01-995 від 22.11.2018 повідомив РВ ФДМУ по Луганській області про те, що станом на 22.11.2018 Луганський прикордонний загін продовжує займати орендовані приміщення, державне майно не повернуто балансоутримувачу, акти приймання-передачі не підписані.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 29.08.2019 Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2019, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1Суди не надали належної оцінки поясненням відповідача з приводу того, що спірна адміністративна будівля загальною площею 880,0 кв. м має декілька балансоутримувачів, з кожним з яких відповідачем укладені договори оренди нерухомого майна. Позивачем не визначено, які саме приміщення площею 263,4 кв. м. із загальної площі адміністративної будівлі були надані відповідачу в оренду, тоді як експлікація Станично-Луганського територіального центру соціального обслуговування на ту ж саму адміністративну будівлю відрізняється від наданих позивачем документів.

5.2Суди не врахували, що відповідачем було вжито всі дії для повернення майна його балансоутримувачу, а саме надіслано на погодження договір про розірвання Договору оренди та акти приймання-передавання державного майна, але відповідь до цього часу не надійшла.

5.3На разі жоден з підрозділів Луганського прикордонного загону не розміщується у спірній адміністративній будівлі.

6.Узагальнені доводи інших учасників, наведені у відзивах на касаційну скаргу

6.1 РВ ФДМУ по Луганській області та Станично-Луганський районний центр зайнятості у відзивах на касаційну скаргу зазначали про те, що доводи касаційної скарги не спростовують невиконання відповідачем свого договірного зобов`язання з повернення орендованого приміщення за Актом здачі-приймання, а відтак не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, які ухвалено з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6.2Комунальною установою "Станично-Луганський територіальний центр соціального обслуговування" відзиву на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини 3 статті 296 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

7. Касаційне провадження

7.1До відзиву Станично-Луганського районного центру зайнятості було додано клопотання про розгляд справи без участі представника центру, мотивоване необхідністю забезпечити мінімізацію витрат на службові відрядження та скороченням коштів на фінансування Станично-Луганського районного центру зайнятості.

7.2 Оскільки явка учасників провадження у справі в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представника Станично-Луганського районного центру зайнятості.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2Згідно з нормами статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.3Відповідно до статей 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.4Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 ЦК України, частина 1 статті 173 ГК України).

8.5Норми статей 526 ЦК України та 193 ГК України визначають, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

8.6Спір у даній справі пов`язаний з орендними правовідносинами сторін, які виникли на підставі Договору оренди №004338/09 від 10.12.2015. Оскільки об`єктом оренди виступає державне майно, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статей 759, 762, 763 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Вказані положення кореспондуються з нормами статті 283 ГК України.

Згідно з частиною першою статті 10 та частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до істотних умов договору оренди, серед іншого, належить термін, на який укладається договір оренди, що визначається за погодженням сторін.

8.7В частині 2 статті 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Виходячи із системного аналізу положень частини 3 статті 763 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією з підстав для припинення дії договору оренди є заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди. При цьому, зазначеними нормами чітко передбачено обов`язок та строки, в які зацікавлена сторона повинна повідомити іншу про закінчення дії договору оренди. Зокрема, частиною 2 статті 17 зазначеного Закону передбачено, що така заява повинна бути надіслана іншій стороні протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, а частиною 2 статті 763 ЦК України передбачено, що кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна за три місяці. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах наведена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №925/1321/17.

8.8Умовами укладеного між сторонами Договору оренди (в редакції додаткової угоди №1 від 27.02.2017) визначено строк його дії до 28.02.2018

Суди попередніх інстанцій встановили, що власник майна (держава в особі Міністерства соціальної політики України) та орендодавець (позивач) у встановлені частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки, тобто, за три місяці до закінчення терміну договору, повідомили орендаря (відповідача) про те, що Договір оренди продовжено не буде, оскільки балансоутримувач має намір використовувати майно для власних потреб.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі ст. ст. 530, 599 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки укладений між сторонам Договір оренди припинив свою дію 01.03.2018, у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, а відтак у відповідача, як орендаря, виник обов`язок повернути об`єкт оренди, що узгоджується з положеннями статті 785 ЦК України та пунктів 5.8, 10.9 Договору оренди.

Невиконання відповідачем названого договірного зобов`язання і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

8.9Відповідач у касаційній скарзі наголошував на тому, що ним було вжито всі дії для повернення орендованого майна балансоутримувачу, а саме: надіслано до РВ ФДМУ по Луганській області на погодження договір про розірвання Договору оренди та акти приймання-передавання державного майна, але відповідь до цього часу не надійшла.

Вказане питання досліджувалося судами попередніх інстанцій і з цього приводу було встановлено наступне.

Зі змісту статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слідує, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Норми статті 795 ЦК України передбачають, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Виходячи з умов пунктів 5.8, 10.9 та 10.10 Договору оренди, орендар (відповідач) зобов`язаний у разі припинення договору повернути орендоване майно балансоутримувачу протягом 3 робочих днів. При цьому, майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі і обов`язок щодо складання цього акта покладається на орендаря.

Відповідач зазначив про те, що направив договір про розірвання укладеного між сторонами Договору оренди та акти приймання-передачі майна на адресу РВ ФДМУ по Луганській області, тоді як балансоутримувачем орендованого майна є Станично-Луганський районний центр зайнятості Луганської області і саме йому мало бути повернуто майно та за його участю складено і підписано відповідні акти приймання-передачі майна.

Станично-Луганський районний центр зайнятості у листі №27/01-995 від 22.11.2018 повідомив про те, що майно, яке є предметом Договору оренди станом на 22.11.2018 відповідачем не звільнено та не повернуто балансоутримувачу.

З наведеного слідує, що відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення об`єкту оренди у порядку та строки, визначені у Договорі оренди та не підписав акт повернення майна з балансоутримувачем, що не спростовано скаржником.

8.10Відносно доводів касаційної скарги, наведених у пункті 5.1 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій, окрім умов Договору оренди, за яким об`єктом оренди є державне окреме індивідуально визначене майно - адміністративна будівля площею 263,4 кв. м. (інв.№10310001) за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35, було також досліджено свідоцтво про право власності від 30.08.2010 серія НОМЕР_2 та технічний паспорт на громадський будинок від 29.07.2010.

З названого свідоцтва слідує, що державна частка вищезгаданої адміністративної будівлі становить 28/100 і власником цієї частки є держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України.

В технічному паспорті зазначено про те, що в державній власності перебуває 28/100 частки будівлі за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35. Відповідно до експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку, загальна площа приміщень складає 263,40 кв. м.

Тобто, площа переданої відповідачу в оренду будівлі відповідає даним свідоцтва про право власності та технічного паспорту на будівлю, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в оренду відповідачу були передано саме частину адміністративної будівлі площею 263,40 кв. м, що належить до державної форми власності.

Різниця у площі адміністративної будівлі зумовлена тим, що частина цієї адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Дубравна (колишня Карла Маркса), 35 знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Станично-Луганського районного центру зайнятості Луганської області, а інша частина у комунальній власності та перебуває на балансі КП "Станично-Луганський територіальний центр соціального обслуговування", з яким у відповідача укладений договір оренди №7-18 від 03.01.2018.

Натомість у даному випадку спір імж сторонами стосується саме тієї частини адміністративної будівлі, яка перебуває у державній власності та була передана відповідачу в орендне користування за договором №004338/09 від 10.12.2015, у зв`язку з чим обставини та докази, пов`язані з іншою частиною адміністративної будівлі, яка належить до комунальної власності, не входить до предмету доказування у цій справі.

8.11Доводи касаційної скарги, наведені у пункті 5.3 даної постанови, не можуть свідчити про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань з повернення орендованого майна балансоутримувачу за відсутності складеного і підписаного відповідачем з балансоутримувачем акта приймання-передачі об`єкту оренди.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наявних доказів та встановлених обставин справи, спрямовані на надання касаційним судом переваги одних доказів над іншими, а також встановлення достовірності того чи іншого доказу, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України.

8.12 Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

8.13Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та залишення без змін рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2019 і постанови Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 у даній справі.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 22.04.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО.В. Васьковський

СуддіК.М. Огороднік

В.Я. Погребняк