Рішення

від 15.11.2019 по справі 552/5332/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/5332/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2019 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради про зобов`язання виплатити недоплачену частину заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради про зобов`язання виплатити недоплачену частину заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який в подальшому уточнила.

В поданій до суду заяві посилалась на те, що працювала на посаді акушерки Полтавського міського клінічного пологового будинку. Наказом головного лікаря з 01 січня 1994 року та без обмеження часом їй була встановлена надбавка у розмірі 10% за інтенсивність в роботі. Але ця надбавка в період 1995 - 1996 років їй не виплачувалась. Бухгалтерія зловмисно припинила виплату з 1995 року та по день звільнення - 28 березня 1996 року. Вимоги виплатити заборгованість залишалися відповідачем без реагування. При звільненні її з посади на її вимогу виплатити 10% за інтенсивність в роботі за 1995-1996 роки, головний лікар також безпідставно відмовив. Порушення її трудових прав було встановлено численними перевірками уповноважених органів.

Недоплата частини заробітної плати, відмова у її виплаті потягла зменшення суми, врахованої для нарахування пенсії.

Тому позивач просила суд зобов`язати головного лікаря Полтавського міського клінічного пологового будинку виплатити їй недоплачену частину заробітної плати, що складає 10% окладу акушерки за інтенсивність в роботі з 01 січня 1995 року по 28 березня 1996 року, в сумі 6260 грн.

Вказана сума недоплати позивачем обрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на 2019 рік.

Також з врахуванням уточнення позовних вимог просила зобов`язати головного лікаря Полтавського міського клінічного пологового будинку згідно ст.116 та ст.117 КЗпП України виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи з 28 березня 1996 року по 30 вересня 2019 року в розмірі 1145698 грн.

Відповідач КП МКПБ ПМР надав суду відзив, у якому зазначив, що категорично не погоджується з вимогами ОСОБА_1 та позов не визнає.

Також зазначив, що ОСОБА_1 звільнена з пологового будинку 28.03.1996 р. на підставі ч. 4 ч. 40 КЗпП України. За двадцять три роки, які пройшли з дня звільнення, ОСОБА_1 багаторазово зверталась до судових інстанцій про поновлення на роботі, виплату заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог судовими органами відмовлено, апеляційні скарги на рішення судів відхилені, рішення набрали законної сили.

Питання правильності нарахування всієї заробітної плати за час роботи в пологовому будинку ОСОБА_1 було предметом перевірки під час розгляду численних справ у суді. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт повної виплати заробітної плати ОСОБА_1 відповідно відпрацьованого часу, подальші звернення ОСОБА_1 щодо невиплати заробітної плати є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На момент роботи в пологовому будинку позивачки ОСОБА_1 нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.11.1993р. № 229 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення . Відповідно до п. 2.1 вказаної Інструкції спеціалістам (у т.ч. керівникам), службовцям та робітникам за застосування у роботі досягнень науки та передових методів праці, складність, напруженість та високу якість у роботі або виконання особливо важливої (термінової) роботи встановлюється надбавка у розмірі, який визначає керівник або орган управління за підпорядкуванням та погодженням з профспілковими комітетами.

Надбавка за складність і напруженість акушеркам жіночої консультації, встановлена з 01.01.1994 відповідно до § 18 наказу № 10 від 31.01.1994 р. в розмірі 10 %, автоматично втратила чинність 31.12.1994 р., оскільки була встановлена відповідно до бюджетного періоду.

Протягом 1995-1996 років надбавка працівникам жіночої консультації за складність та напруженість не встановлювалась, відповідно профспілковим комітетом не погоджувалась.

Враховуючи вищевикладене, за весь час роботи та при звільненні ОСОБА_1 були виплачені всі належні суми в повному обсязі. Комунальне підприємство Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради не нанесло жодної шкоди соціальному захисту та пенсійному забезпеченню бувшої акушерки ОСОБА_1 .

Тому відповідач просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за його безпідставністю.

Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, у якій зазначила, що у відзиві відповідач не послався на будь-яке рішення суду щодо виплати їй недоплачених при звільненні з роботи 10% за інтенсивність в роботі з 1995 року по 1996 рік. Натомість порушення її трудових прав підтверджено трьома вищестоящими організаціями. На висновки уповноважених органів головний лікар відповідача не зважав, та не виплачував їй частину заробітку роками. Зазначеними діями їй завдаються моральні страждання та здійснюється негативний вплив на її здоров`я.

Недоплачені суми заробітку не увійшли до розрахунку при нарахуванні їй пенсії, чим фактично зменшений розмір її пенсії з 2001 року.

Також позивач посилалась на неналежне направлення відповідачем їй відзивів, яких було два. Один з них не мав підпису в.о. директора пологового будинку, а другий - дати.

Додані до відзиву додатки не стосуються предмета позову, а саме невиплати їй надбавки у розмірі 10% окладу за інтенсивність праці. Тому на думку позивача підлягають поверненню відповідачу.

Зазначила, що відповідач неправомірно посилається на втрату чинності наказу, яким встановлювалась вказана вище надбавка.

Три вищестоящі організації при перевірці надали висновок про виплату їй коштів 10% окладу акушерки за 1995 та 1996 роки. Такі висновки відповідачем оскаржені не були, тому вони є чинними та мають законну силу для виконання.

Тому її вимога є законною.

Відповідач надав заперечення, у яких зазначив, що категорично не погоджується з доводами, які наведені ОСОБА_1 у відповіді на відзив від 24.10.2019 року, та позов не визнає.

Факт правомірності звільнення ОСОБА_1 та повного розрахунку з нею Полтавським міським клінічним пологовим будинком багаторазово підтверджувався судовими рішеннями.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Адміністрація КП МКПБ ПМР діяла в порядку ч. 3 ст. 83 ЦПК України, згідно якої відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Виконання судом вимоги ОСОБА_1 про повернення додатків до відзиву на позовну заяву відповідачу, як таких, що не відносяться до суті справи, є неможливим, оскільки додатки до відзиву є його невід`ємною частиною.

Копії відзиву на позовну заяву позивачка ОСОБА_1 отримала своєчасно.

Письмові докази, на підставі яких позивачка вимагає виплатити їй 10% окладу за складність і напруженість за 1995-1996 р., є листами, в яких висловлена власна думка посадових осіб. Дані листи організацій на адресу ОСОБА_1 не є підставою для нарахування їй 10% за складність і напруженість. Зазначена надбавка була встановлена як працівникам жіночої консультації, так і іншим працівникам пологового будинку тільки в 1994 році відповідно до бюджетного року (з 1.01.1994 р. по 31.12.1994р.). Крім того, листи посадових осіб не є правовою підставою для виникнення бюджетного зобов`язання. Натомість, є значна кількість судових рішень, які підтверджують факт повної виплати всіх належних сум при звільненні ОСОБА_1 .

Тому просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Позивач також надала до суду коментар , який по своїй суті є письмовими поясненнями, у яких позивач виклала свою категоричну незгоду з доводами відповідача, викладеним у відзиві та запереченнях.

Також відповідач повідомив, що Полтавський міський клінічний пологовий будинок (код ЄДРПОУ 01999690) реорганізовано в Комунальне підприємство Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 01999690).

Інших заяв та клопотань сторони суду не подавали.

Суд, дослідивши докази у справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 16 листопада 1992 року по 28 березня 1996 року працювала на посаді акушерки жіночої консультації Полтавського міського пологового будинку.

Вказана обставина встановлена рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 04 вересня 1996 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського клінічного пологового будинку, ОСОБА_2 про стягнення сум за затримку виплати заробітної плати при звільнені, стягнення моральної та матеріальної шкоди, яке набрало законної сили 10 жовтня 1996 року (а.с. 36, 37).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що відповідно до § 18 наказу № 10 по Полтавському пологовому будинку від 31 січня 1994 року працівникам пологового будинку, в тому числі акушерці ОСОБА_1 була встановлена надбавка в розмірі 10% за складність і напруженість в роботі.

Позивач же просить суд стягнути недоплачену надбавку за інтенсивність в роботі .

Але будь-якими доказами у справі не доводиться факт того, що позивачу призначалася та нараховувалася надбавка за інтенсивність у роботі .

Як зазначено у листі Полтавської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров`я України від 01 березня 2004 року №49 щодо надбавки за складність та напруженість в роботі, даний вид доплати у 1994 році був урегульований п.2.1. Наказу МОЗ від 23 листопада 1993 року №229 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення (а.с.4).

Пунктом 2.1. розділу V Надбавки Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення, затвердженої Наказом МОЗ від 23 листопада 1993 року №229, в редакції, чинній у 1994-1996 роках (період за який виник спір) передбачалось, що спеціалістам (у т. ч. керівникам), службовцям та робітникам за застосування у роботі досягнень науки та передових методів праці, складність, напруженість та високу якість у роботі або виконання особливо важливої (термінової) роботи встановлюється надбавка у розмірі, який визначає керівник або орган управління за підпорядкуванням за погодженням з профспілковими комітетами. Вказані надбавки встановлюються на певний строк, після закінчення якого керівник або орган управління приймає рішення про збереження надбавки або про її відміну.

Тобто безстрокового встановлення надбавки за складність, напруженість та високу якість у роботі або виконання особливо важливої (термінової) роботи вказаним нормативним актом передбачено не було.

Не передбачено вказаним нормативним актом і встановлення надбавки за інтенсивність у роботі .

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала лист Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області від 05 грудня 2001 року №224/07-09 щодо надбавки за складність та напруженість в роботі, яким ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до наказу від 31 січня 1994 року №10 їй проводилось нарахування цієї доплати з 01 січня 1994 року. Наказ виданий без обмеження терміну його дії. Доплата нараховувалась з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1994 року включно. Починаючи з 01 січня 1995 року до 28 березня 1996 року її нарахування не проводилось. Згідно з книгою наказів Полтавського міського клінічного пологового будинку за грудень 1994 року та січень 1995 року наказ про відміну встановленої раніше доплати в розмірі 10% відсутній. Підстав для призупинення її нарахування адміністрацією Полтавського міського клінічного пологового будинку не пред`явлено (а.с.3).

Згідно листа Полтавської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров`я України від 01 березня 2004 року №49 Про виплату надбавки за складність і напруженість на адресу Управління охорони здоров`я облдержадміністрації також повідомлено, що на підставі витягу з протоколу засідання профспілкового комітету від 19 січня 1994 року №22 наказом по Полтавському пологовому будинку від 31 січня 1994 року №10 (§ 18) працівникам (Сень) була встановлена надбавка в розмірі 10% за складність та напруженість в роботі. Даний вид доплати в 1994 році був урегульований п. 2.1. Наказу МОЗ від 23 листопада 1993 року №229 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення . Відповідно до вищенаведеного наказу МОЗ вказані надбавки встановлюються на певний строк за погодженням з ПК і після закінчення якого керівник в тому ж порядку приймає рішення про збереження надбавки або про її відміну. Рішення керівника про відміну оформлюється також наказом, який є підставою для припинення виплати надбавки. При відсутності такого наказу доплата здійснюється на загальних підставах на невизначений термін (а.с.4).

Як вбачається з довідки комісії управління охорони здоров`я, якою розглядалось звернення ОСОБА_1 щодо не нарахування їй доплати за складність та напруженість в роботі за 1995-1996 роки, комісією встановлено, що відповідно до наказу від 31 січня 1994 року №10 ОСОБА_1 проводились нарахування доплати за складність і напруженість у роботі з 01.01.1994 року. Даний наказ був виданий без обмеження терміну дії і наказом 1995 року він не був скасований. А тому комісія вважає, що підстави для припинення нарахування 10% за складність і напруженість в роботі з 1995 року по день звільнення ОСОБА_1 немає. Лицьові рахунки оформлені неналежним чином, так як у графі заробітна плата відображені усі нарахування без відповідної розшифровки (доплати. надбавки, перерахунки за минулі періоди), ці нарахування перевищують встановлений посадовий оклад, а також не є можливим визначити чи входить доплата 10% у зазначені нарахування. Комісія вирішила: так як Полтавський міський клінічний пологовий будинок фінансується з міського бюджету, направити вказівку начальнику управління охорони здоров`я м.Полтави Котову С.О . з вимогою здійснення перерахунку (у разі не нарахування 10% за складність і напруженість у роботі за період 1995-1996 років) заробітної плати ОСОБА_1 за період 1995 - 1996 років (а.с.5).

На підставі викладеного судом встановлено факт того, що позивачу наказом Полтавського міського клінічного пологового будинку від 31 січня 1994 року №19 було встановлено надбавку за складність та напруженість в роботі у розмірі 10%, встановлено факт того, що у 1994 році позивачу така надбавка виплачувалася, а у 1995 та 1996 роках надбавка не виплачувалася.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на одержання такої надбавки у 1995 - 1996 роках, суд виходить з наступного.

У вказаних вище листах та довідці, які на підтвердження своїх позовних вимог позивач надала суду, фактично висловлена оцінка ситуації, що сталася, уповноваженими особами Територіальної державної інспекції праці у Полтавській області, Полтавської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров`я України, комісії управління охорони здоров`я.

Проте, вказані листи та довідка про розгляд звернення не є правовстановлюючими документами, а відповідно належними та допустимими доказами, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність права позивача на одержання надбавки, наявність або відсутність порушення права позивача та підстав для захисту такого права.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, встановлення позивачу надбавки за складність та напруженість у роботі, період, на який вона була встановлена, її розмір можуть бути встановлені на підставі наказу про її призначення позивачу, відповідного рішення профспілкової організації, тощо.

Але таких доказів сторони суду не надали.

Вирішити питання про наявність у позивача права на одержання зазначеної надбавки у 1995 - 1996 роках на підставі листів та довідки про розгляд звернення не представляється можливим.

Також суд звертає увагу, що у наданих позивачем суду листах та довідці про розгляд звернення ОСОБА_1 викладено обставини щодо одержання позивачем ОСОБА_1 надбавки та доплати .

В той же час Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівникам закладів охорони здоров`я та соціального захисту населення, затвердженою Наказом МОЗ від 23 листопада 1993 року №229, передбачалась можливість встановлення працівникам закладів охорони здоров`я як надбавок (розділ V Інструкції), так і доплат (розділ IV Інструкції).

Тобто, згідно вказаної Інструкції поняття доплати та надбавки не є тотожними.

А тому вказівка у вказаних вище листах на наявність підстав для одержання позивачем доплати (а.с.3, 4, 5) не є належним та допустимим доказом наявності у неї права на одержання надбавки у розмірі 10% за складну та напружену працю.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Але сторонами належних та допустимих доказів на підтвердження права позивача на одержання вказаної надбавки у 1995 - 1996 роках суду не надано.

Жодним доказом у справі не доводиться встановлення позивачу за час роботи в Полтавському міському клінічному пологовому будинку надбавки за інтенсивність в роботі.

Тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити їй зарплату в сумі 6260 грн. за 10% окладу акушерки за інтенсивність в роботі , як того просить позивач.

Оскільки судом не встановлено порушення права позивача, яке полягає у несвоєчасній виплаті заробітної плати при звільненні, в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні також необхідно відмовити.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що не бере до уваги посилання відповідача на інші судові рішення, які набрали законної сили, та якими встановлено, що при звільнені ОСОБА_1 була виплачена вся заробітна плата згідно відпрацьованого часу, оскільки позовні вимоги про нарахування та виплату надбавки за складну та напружену працю або за інтенсивність в роботі не були предметом розгляду в жодній із наведених відповідачем справ.

Не були такі питання і предметом встановлення під час проведення перевірок Контрольно-ревізійними органами, що вбачається з даних акту КРВ у м.Полтаві від 103 серпня 1996 року №02-05/130 Про результати перевірки окремих питань згідно листа обласної прокуратури №7/88-96 від 25.07.96 р. у міському пологовому будинку (а.с.49-51) та з довідки КРУ в Полтавській області від 15 березня 1999 року №042-21/66 Про наслідки перевірки питань, викладених в заяві ОСОБА_1 в Полтавському міському пологовому будинку (а.с.52-53), а також і під час проведення судової економічної експертизи по кримінальному провадженню №12013180020001339 (а.с.59 - 63).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному обсязі за його недоведеністю.

Від сплати судового збору позивач звільнена, тому судові витрати у справі необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради про зобов`язання виплатити недоплачену частину заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено,

відповідач - Комунальне підприємство Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради , місцезнаходження: м.Полтава, вул. Олеся Гончара, 27В, код ЄДРПОУ 01999690.

Головуючий О.А.Самсонова

15.11.2019