Ухвала

від 11.11.2019 по справі 296/11180/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/11180/18 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Житомирський апеляційний суд

в складі: головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №296/11180/18 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2019 року, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.10.2009 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

- 02.03.2012 р. Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі та з врахуванням ч.1 ст.71 КК України приєднано частину невідбутого покарання по вироку від 16.10.2009 р. (за ст. 186 ч.2) та призначено остаточне покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі, був звільнений з місць позбавлення волі 23.06.2014 року,

- у провадженні Богунського районного суду м.Житомира перебуває кримінальне провадження за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України (по епізоду 10.05.2017 року) ;

обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України,-

в с т а н о в и в:

В апеляційнійскарзі обвинувачений ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин справи, правильність кваліфікації дій та доведеності його вини просить вирок суду в частині призначення покарання змінити, застосувати ст.69 КК України та призначити йому більш м`яке покарання у виді 2 років позбавлення волі. Вважає вирок суду занадто суворим, таким що підлягає зміні у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_7 проситьвирок судув частинікваліфікації дійобвинуваченого змінити.Кваліфікувати діїобвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1ст.15ч.1ст.186КК Українита призначитийому покаранняобмежившись фактичновідбутим покараннямз моментузатримання засудженого 01.10.2018року донабрання вирокомзаконної сили.Вважає вироксуду незаконнимта необґрунтованим.Зазначає,що висновоксуду проправильність кваліфікаціїдій ОСОБА_8 за ч.2ст.186КК Україниє помилковим,оскільки намомент вчиненняним злочину30вересня 2018року йогопопередня судимістьбула погашена,а томукваліфікація увчиненні ОСОБА_8 злочину повторноє невірна.Крім того,вказує,що яквбачається здосліджених судомдоказів, ОСОБА_8 не мавреальної можливостірозпорядитись чивикористати викраденемайно,оскільки йогодії постійнобули вполі зорусвідка тайого дужешвидко затрималипрацівники поліції, атому йогодії слід кваліфікуватияк замахна грабіж.Стверджує,що визнаючи ОСОБА_8 винним судпослався надокази,які всудовому засіданніне досліджувалися,а самедиск іззаписом ізкамери відеоспостереженняза адресою: АДРЕСА_2 ,а томупосилання судуна данийдоказ єбезпідставними.

Прокурор Житомирської місцевоїпрокуратури ОСОБА_9 подала запереченняна апеляційніскарги обвинуваченого ОСОБА_8 та йогозахисника ОСОБА_7 ,в якомувказала пробезпідставність танеобґрунтованість доводівапеляційних скаргта просилазалишити їхбез задоволення,а вироксуду першоїінстанції беззміни.

Вироком Корольовськогорайонного судум.Житомира від30серпня 2019року ОСОБА_8 визнано винниму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуттяпокарання обвинуваченому ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту затримання засудженого 01.10.2018 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді тримання під вартою.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_8 процесуальні витрати в розмірі 1430 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановлено судом та зазначено у вироку, 30 вересня 2018 року близько 17 години 10 хвилин ОСОБА_8 перебував у приміщенні Української Православної Свято-Миколаївської церкви, розташованої за адресою вул. Селецька, 16 в м. Житомирі.

Перебуваючи у вказаний час у приміщенні церкви ОСОБА_8 на торгівельному прилавку побачив підставку для канцелярських виробів із пожертвуваннями прихожан, скляний флакон із чоловічою туалетною водою марки «KENZO LEAU В Y men» ємністю 50 мл., дві одиниці автоматичних прямокутних штампів із маркувальним написом «Wolgraf POLAN2», ланцюжок типу «чотки», що виготовлений із 35 одиниць гранованого штучного агату з металевими вставками, що належать Українській Православній Свято- Миколаївській церкві.

У цей момент в ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення вказаного майна, вчиненого повторно.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи збагатитися за рахунок інших осіб, перебуваючи у приміщенні церкви у присутності ОСОБА_10 , розуміючи, що його дії є очевидними для останньої, ОСОБА_8 у вказаний час та місці, відкрито повторно викрав підставку для канцелярських виробів вартістю 30 грн. 31 коп. із пожертвуваннями прихожан, а саме грошовими коштами в сумі 59 грн. 00 коп., скляний флакон із чоловічою туалетною водою марки «KENZO LEAU BY men» ємністю 50 мл. вартістю 68 грн. 00 коп., дві одиниці автоматичних прямокутних штампів із маркувальним написом «Wolgraf POLAN2» загальною вартістю 158 грн. 78 коп., ланцюжок типу «чотки», що виготовлений із 25 одиниць гранованого штучного агату з металевими вставками вартістю 55 грн. 75 коп., що належать Українській Православній Свято-Миколаївській церкві.

Після цього, утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_8 місце вчинення злочину залишив та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 відкрито, повторно викрав чуже майно, що належить Українській Православній Свято-Миколаївській церкві, чим спричинив останній майнової шкоди на загальну суму 371 грн. 84 коп.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримання своєї апеляційної скарги та в часткове підтримання апеляційної скарги захисника (в частині покарання), доводи захисника ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги обвинуваченого та в часткове підтримання своєї апеляційної скарги (в частині покарання), думку прокурора в заперечення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду в зв`язку з розбіжністю доводів апеляційних скарг було з`ясовано позиції апелянтів щодо підтримання своїх доводів. В результаті з`ясування захисник ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційних скарг щодо суворості призначеного покарання та відмовилася підтримувати доводи своєї апеляційної скарги в частині невірної кваліфікації судом дій обвинуваченого.

На підставі викладеного, висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційних скаргах не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, так судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнав часткове визнання вини, щире розкаяння у скоєному, повне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше до кримінальної відповідальності притягувався неодноразово, відбував покарання в місцях позбавлення волі, за місцем проживання характеризується посередньо, на даний час не працює, має на утриманні малолітню дитину. Крім того, судом першої інстанції враховано досудову доповідь органу з питань пробації, згідно якої ОСОБА_8 представляє небезпеку для суспільства, тому його виправлення без позбавлення або обмеження волі неможливе.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції призначив покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, який передбачає відповідальність за вчинений злочин та дійшов висновку, що призначене покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого і сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень.

З наведеними висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання в повній мірі дотримався вимоги закону, які містяться у постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Колегія суддів враховує доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про вчинення ним злочину під впливом тяжких життєвих обставин та незначною сумою спричинених ним матеріальних збитків, але на правильність оскаржуваного судового рішення щодо призначення покарання обвинуваченому це не впливає.

Отже, призначене судом ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, яке є мінімальним відповідно санкції ч.2 ст. 186 КК України, призначене із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а тому є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом`якшення покарання, як просить обвинувачений та його захисник, колегією суддів не встановлено.

Нових обставин, які б переконали колегію суддів у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 186 КК України, в ході апеляційного розгляду колегії суддів наведено не було.

Доводи обвинуваченого та його захисника про наявні підстави для застосування ст. 69 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно зі ст. 69 КК України, призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винуватого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є визнання вини, щире розкаяння у скоєному, повне відшкодування заподіяної шкоди, але дані обставини не знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим. Крім того, обговорюючи можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів враховує особу обвинуваченого, який є неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, натомість, повторно, вчинив умисний корисливий злочин.

Також, колегія суддів враховує, що на розгляді Богунського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, яке мало місце 10.05.2017 року, що свідчить про непогашення попередніх судимостей останнього та продовження ним злочинної діяльності.

З огляду на наведене підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відсутні.

На підставі викладеного, вирок судущодо ОСОБА_8 відповідає вимогамкримінального процесуальногозакону тапідстав дляйого змінинемає.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженим ОСОБА_8 в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: