Рішення

від 14.11.2019 по справі 280/3451/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року Справа № 280/3451/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФО-РУМ до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ФО-РУМ (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.03.2019 №0004381407.

Ухвалою суду від 22.07.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2019.

Ухвалою суду від 14.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 24.09.2019.

Ухвалою суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.11.2019.

Представник позивача в судове засідання призначене на 06.11.2019 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Альтісбуд . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач вказує на те, що контрагент з якими позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Альтісбуд . Відповідач зазначає, що під час перевірки позивачем було надано товарно-транспортні накладні, які були заповнені з порушенням встановлених вимог, що в свою чергу не відповідає фактичним обставинам здійснення господарської діяльності, а відтак свідчить про нереальність з постачання та транспортування вказаного товару. Також, представник відповідача вказував на те, що ТОВ Альтісбуд є фігурантом кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.212, ч.2 ст.364, ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України. Крім того, представник відповідача вказував на те, що придбання товару, який придбано позивачем не підтверджується по ланцюгу постачання, а саме підприємство - ТОВ Альтісбуд не мало складських приміщень, транспортних засобів, інших ресурсів необхідних для здійснення господарської операції.

Представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 04.02.2019 по 08.02.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ФО-РУМ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Альтісбуд (код ЄДРПОУ 41771169) у червні 2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 15.02.2019 №84/08-01-14-07/41086063.

В Акті перевірки від 15.02.2019 №84/08-01-14-07/41086063 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ ФО-РУМ пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету за червень 2018 року на суму 183500,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки від 15.02.2019 №84/08-01-14-07/41086063, 29.03.2019 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення №0004381407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 229375,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 183500,00 грн. та 45875,00 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що не погодившись з правомірністю прийнятого контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України. Рішення ДФС України від 13.06.2019 №27099/6/99-99-11-04-02-25 спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 15.02.2019 №84/08-01-14-07/41086063, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Альтісбуд .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що протягом червня-липня 2018 року ТОВ ФО-РУМ мало господарські взаємовідносини з ТОВ Альтісбуд з придбання товарно - матеріальних цінностей, а саме блоків керамічних.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів адміністративної справи рахунок на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.35-94).

Оплата поставлених товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи платіжними дорученнями (а.с.95-97).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Альтісбуд у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Альтісбуд .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Альтісбуд не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Альтісбуд з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд під час розгляду адміністративної справи встановив, що доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій фактично зводяться до неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, які не підтверджують факт постачання товару, та наявність кримінального провадження №42016100000001129 від 16.11.2016.

Щодо неналежного заповнення товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що дійсно в наданих до перевірки ТТН є певні недоліки щодо їх заповнення.

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховують специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи. В сукупності вони мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що відсутність транспортних документів на перевезення ТМЦ з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Отже відсутність ТТН не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.05.2019 у справі №826/7423/16.

Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження №42016100000001129 від 16.11.2016, в якому начебто фігурує ТОВ Альтісбуд , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, належним доказом здійснення платником податків незаконної господарської діяльності є вирок суду, в якому встановлено об`єктивну частину складу злочину, проте, доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ Альтісбуд до матеріалів справи не надано.

Окрему увагу також, суд звертає увагу на те, що листом від 05.02.2019 (а.с.125) контролюючий орган звертався до прокуратури міста Києва з запитом про надання інформації та доказів, які б свідчили про порушення податкового законодавства ТОВ Альтісбуд , проте до матеріалів адміністративної справа таких доказів не надано, що свідчить про те, що вони були відсутні у контролюючого органу станом на момент прийняття спірного рішення.

Стосовно посилання представника контролюючого органу на те, що транспортні засоби, якими начебто здійснювалось перевезення ТМЦ належать не ТОВ Альтісбуд , а фізичним особам, які протягом податкового періоду не отримували доходу від ТОВ Альтісбуд , суд зазначає, що відповідно до наданих товарно-транспортних накладних вантажовідправником та перевізником виступало саме ТОВ Альтісбуд , а тому позивач не мав змоги та не зобов`язаний був відслідковувати те яким чином його контрагентом залучено до перевезення транспортні засоби (оренда, договір на перевезення, тощо), оскільки для позивача визначальним є факт отримання товару.

У разі встановлення порушення ведення господарської діяльності ТОВ Альтісбуд в частині не відображення певних операцій в обліку, тощо, юридична відповідальність повинна була бути застосована саме до такого суб`єкта господарювання, а не його контрагента.

Щодо інформації з системи Рубіж суд зазначає, що зазначена інформація жодним чином не підтверджує висновки контролюючого органу, з урахуванням того, що по-перше транспортні засоби могли рухатися автошляхами не обладнаними системою Рубіж , а по-друге з наданих відомостей видно, що фактично відбувався рух транспортних засобів як в пункті навантаження - Одеса, так і в пункті розвантаження (з урахуванням переадресації) - м.Миколаїв.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не вжито заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки та посилання на кримінальні провадження, які не є належним доказом у справі, зокрема не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення (акти зустрічних звірок контрагентів, тощо).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФО-РУМ (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.39 А, приміщення 134, код ЄДРПОУ 41086063) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.03.2019 №0004381407.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФО-РУМ судовий збір в розмірі 3440,63 грн. (дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 46 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова