Рішення

від 22.10.2019 по справі 280/2964/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2019 року Справа № 280/2964/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71316, вул. Гвардійська, 141, с.Водяне, Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області код ЄДРПОУ 41870660)

до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області (69032, вул. Північне шосе,25, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546)

про скасування протоколу та постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (далі - позивач) до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати Постанову №ЗП 1633/581/АВ/П/ІП-ФС від 16 травня 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в сумі 83460,00грн. на КНП «ЦПСМД» Водянської сільської ради Кам`янсько- Дніпровського району в Запорізької області.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16 липня 2019 року строк для усунення недоліків адміністративного позову Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71316, вул. Гвардійська, 141, с.Водяне, Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області код ЄДРПОУ 41870660) до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області (69032, вул. Північне шосе,25, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування протоколу та постанови - продовжено до 25 липня 2019 року.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 25 липня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою судді від 29 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 28 серпня 2019 року.

28 серпня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 18 вересня 2019 року.

18 вересня 2019 року ухвалою суду підготовче провадження продовжено на 30 днів, а підготовче засідання призначено на 22 жовтня 2019 року.

Ухвалою суд від 22 жовтня 2019 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Разом з тим, 22 жовтня 2019 року учасники справи до суду подали клопотання, в яких просили суд розглянути справу за них відсутності.

Позовна заява обґрунтована тим, що лікарняний був наданий ОСОБА_1 лише після неодноразових вимог у червні 2019 року, що зареєстровано у книзі. ОСОБА_2 не повідомила керівництво позивача про те, що перебувала на лікарняному, а також не здала лист непрацездатності роботодавцю. Позивач вказує на те, що у Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області не передбачені витрати на відрядження та навчання. Також зазначає про те, що уповноважену особу позивача не викликано на розгляд справи до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області у строк передбачений законом.

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник Головного Управління Держпраці України у Запорізької області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№ 35583 від 14 серпня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування позивача встановлено, що працівникам, які направляються у відрядження не відшкодовуються витрати у зв`язку зі службовими відрядженнями не нараховуються та не виплачуються добові за час перебування у відрядженні. Так, згідно наказу №7-ос від 25 січня 2019 року з особового складу КНП ЦПМСД Водянської сільської ради к.-Дніпровського району Запорізької області про відрядження на курси підвищення кваліфікації в КВНЗ Запорізький медичний коледж ЗОР у лютому 2019, були відряджені з 04 лютого 2019 року по 05 березня 2019 року такі працівники: ОСОБА_3 (сестра медична загальної практики - сімейна медицина Водянського ФП); ОСОБА_2 (сестра медична загальної практики - сімейна медицина Дніпровської АЗПСМ). Станом на 26 квітня 2019 року вищевказаним працівникам не відшкодовано витрати у зв`язку зі службовим відрядженням та не нараховано та не виплачено добові за час перебування у відрядженні, що є порушенням частини 1,2 статті 121 КЗпП України та додатку №1 до Постанови КМУ №98. Вказує, що позивачем повідомлення про розгляд справи та виклик до управління отримано 11 травня 2019 року. Однак, до Головного управління на розгляд справи не з 'явився та клопотання про перенесення розгляду із зазначенням поважних причин неможливості бути присутнім не зазначив. Вказує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність постанови про накладення штрафу. Проведене інспекційне відвідування позивача здійснено відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав позивача.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Так, у період з 23 квітня 2019 року по 26 квітня 2019 року інспектором праці Головного управління, ОСОБА_4 , проведено інспекційне відвідування Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області.

За результатами перевірки Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, 26 квітня 2019 року складено Акт інспекційного відвідування №ЗП1633/581/АВ.

У Акті інспекційного відвідування визначено що виявлено порушення частини 1,2 статті 121 КЗпП України та Додаток 1 до Постанови КМУ Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів № НОМЕР_1 .

Так, під час проведення інспекційного відвідування Позивача, встановлено, що працівникам, які направляються у відрядження не відшкодовуються витрати у зв`язку зі службовими відрядженнями не нараховуються та не виплачуються добові за час перебування у відрядженні.

Так, згідно наказу №7-ос від 25 січня 2019 року з особового складу КНП ЦПМСД Водянської сільської ради К.-Дніпровського району Запорізької області про відрядження на курси підвищення кваліфікації в КВНЗ Запорізький медичний коледж ЗОР у лютому 2019, були відряджені з 04 лютого 2019 року по 05 березня 2019 року такі працівники: ОСОБА_3 (сестра медична загальної практики - сімейна медицина Водянського ФП); ОСОБА_2 (сестра медична загальної практики - сімейна медицина Дніпровської АЗПСМ).

Станом на 26 квітня 2019 року вищевказаним працівникам не відшкодовано витрати у зв`язку зі службовим відрядженням та не нараховано та не виплачено добові за час перебування у відрядженні, що є порушенням частин 1,2 статті 121 КЗпП України та додатку №1 до Постанови КМУ №98.

Разом з тим, Головним управлінням Держпраці України у Запорізької області 26 квітня 2019 року винесено припис №ЗП1633/581/АВ/П про усунення виявлених порушень.

08 травня 2019 року сформовано повідомлення про розгляд справи, який призначений на 16 травня 2019 року.

Відповідно до матеріалів справи повідомлення направлено до Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області 08 травня 2019 року та отримано позивачем 11 травня 2019 року.

16 травня 2019 року Головним управління Держпраці України у Запорізької області винесено постанову про накладення штрафу №ЗП 1633/581/АВ/П/ІП-ФС від 16 травня 2019 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного рішення стали висновки акту інспекційного відвідування, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість цих висновків.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

З огляду на вищезазначені обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з найманими працівниками та порушення іншого трудового законодавства.

Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками.

Аналізуючи доводи Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області стосовно протиправності постанови №ЗП 1633/581/АВ/П/ІП-ФС від 16 травня 2019 року, суд зазначає таке.

Статтею 7 Закону України Про оплату праці передбачено, що законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається КЗпП України, цього Закону, Закону України Про колективні договори і угоди , Закону України Про підприємства в Україні та інших актів законодавства України.

Згідно з частин 1-2 статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Пунктами 4-6 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція), передбачено, що за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.

Підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року № 98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті

Згідно з пунктами 15, 16 розділу ІІ Інструкції підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та Податкового кодексу України.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).

Суд звертає увагу на те, що книгу реєстрації лікарняних листів суд не може прийняти до уваги, як доказ, оскільки така книга надана суду у вигляді зошиту, не прошита, не скріплена печаткою та підписом керівника.

По суті позивач не заперечує проти того, що комунальною установою порушено вимоги частин 1-2 статті 121 КЗпП України, однак мотивує свої дії відсутністю грошових коштів.

Суд не приймає таку обставину, як підставу скасування постанови про застосування штрафу, оскільки відсутність коштів не позбавляє обов`язку роботодавця сплачувати працівнику добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Факт перебування у відрядженні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судом підтверджено, позивачем не заперечується.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що станом на 26 квітня 2019 року вищевказаним працівникам не відшкодовано витрати у зв`язку зі службовим відрядженням та не нараховано та не виплачено добові за час перебування у відрядженні.

Щодо посилань позивача на те, що уповноважену особу позивача не викликано/неповідомлено про розгляд справи до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області у строк передбачений законом, то суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 83 460,00 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Уповноважена особа Головного управління Держпраці України у Запорізької області до суду надала копію повідомлення про розгляд справи та фіскальний чек УКРПОШТИ ПН215600426655 від 08 травня 2019 року.

При здійсненні витягу з електронного реєстру поштових відправлень, судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи відповідачем направлено на адресу Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області 08 травня 2019 року, а отримано повноважним представником у станови 11 травня 2019 року.

Таким чином, контролюючим органом повідомлено позивача не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу, а відтак посилання про невчасне повідомлення позивача не знаходить свого підтвердження.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини 1 та 2 статті 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваної Постанови про накладення штрафу.

Із системного аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки спірна постанова винесена відповідачем на підставі та у межах наданих повноважень з дотриманням процедури, визначеної Законом України та іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства «ЦПМСД» Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області (71316, вул. Гвардійська, 141, с.Водяне, Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області код ЄДРПОУ 41870660) до Головного Управління Держпраці України у Запорізької області (69032, вул. Північне шосе,25, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 39833546) про скасування постанови - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 жовтня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов