Рішення

від 04.11.2019 по справі 520/7114/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 листопада 2019 р. № 520/7114/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Яковлєва Є.В.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000151422 від 24.04.2019 року та №00000161422 від 24.04.2019 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у акті перевірки №944/20-40-14-22-07/37346109 від 25 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв`язку із встановленням перевіркою обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить суд провести судове засідання за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна", код ЄДРПОУ - 37346109, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання.

Матеріали справи свідчать, що задля здійснення власної господарської діяльності позивачем орендуються приміщення за адресою 62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд.152 відповідно до договору оренди приміщення №18/01-01 Р-АУ від 02.01.2018 року, укладеного із ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди приміщення №28-Ар від 01.01.2018 року, укладеного із ТОВ НМУ ЕЛЕКТРОПІВДЕНМОНТАЖ .

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС в Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Арстиль Україна з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками ПП Юнісвіт (код ЄДРПОУ 40479838) за період з 01.08.2018 по 31.08.2018 та податкових зобов`язань по ланцюгу постачання, за результатами якої складено акт перевірки №944/20-40-14-22-07/37346109 від 25 березня 2019 року.

Відповідно до висновків акту №944/20-40-14-22-07/37346109 від 25 березня 2019 року перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- абз. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. і. п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2018 року на суму 114695 грн., що призвело (з урахуванням нереалізованих залишків продукції на суму ПДВ 280 грн.) до заниження нарахованої суми податку на додану вартість до сплати (р. 18.1) за серпень 2018 року - 280 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податкові зобов`язання за серпень - жовтень 2018 року на суму 116025,00 грн, у тому числі за: серпень 2018 року - 73575,00 грн; вересень 2018 року - 10613,00 грн; жовтень 2018 року - 31837,00 грн.;

- перевіркою ТОВ Арстиль Україна (код за ЄДРПОУ 37346109) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальність та повноти відображення в обліку по взаємовідносинам з постачальником ПП Юнісвіт (код за ЄДРПОУ 40479838) та покупцем АТ Харківобленерго (код за ЄДРПОУ 131954).

Матеріали справи свідчать, що позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, звернувся до відповідача із запереченнями на акт. Проте листом Головного управління ДФС у Харківській області Про розгляд заперечень на акт перевірки від 22.04.2019 року №20445/10/20-40-14-22-14 висновки, викладені в акті перевірки від 25.03.2019 № 944/20-40-14-22-07/37346109, залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки та у зв`язку із встановленими порушенням контролюючим органом 14.01.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00000151422, яким за встановлене порушення пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, пп. і п. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 420,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 280,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 140,00 грн.;

- №00000161422, яким за встановлене порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп. і п.201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено 116025 суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено 114695 суму податкового кредиту за платежем податок на додану вартість.

Позивач, не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №б/н від 10 травня 2019 року, проте 02 липня 2019 року Державною фіскальною службою України було прийнято рішення про розгляд скарги ТОВ Арстиль Україна , яким відмовлено в задоволенні скарги позивача.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що підставами для висновків контролюючого органу про вчинення підприємством позивача порушень послугувало встановлення обставин того, що згідно проведеного аналізу даних ЄРПН не простежується ланцюг придбання чобіт кирзових та чобіт гумових ПП Юнісвіт , які у серпні 2018 року реалізовані на адресу ТОВ Арстиль Україна , від виробників зазначених ТМЦ (ТОВ Таланлегпром (код за ЄДРПОУ 1862978) та ТОВ НВК Реалпакс (код за ЄДРПОУ 35207036).

Також вказано, що позивачем було придбано товарно-матеріальні цінності у ПП Юнісвіт за вищою ціною ніж придбано товарно-матеріальні цінності у виробника ТОВ Таланлегпром , тобто із націнкою 237,6%..

При цьому, під час проведення перевірки перевіряючими встановлено неможливість підтвердити здійснення господарських операцій між ПП Юнісвіт та ТОВ Арстиль Україна за серпень 2018 року, а отже і підтвердити правомірність включення до складу податкового кредиту за серпень 2018 року сум ПДВ по вищенаведеним взаємовідносинам, а саме суму ПДВ 114695,00 грн. Також під час проведення перевірки встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у ПП Юнісвіт були ним частково реалізовані у серпні - жовтні 2018 року на адресу АТ Харківобленерго (код за ЄДРПОУ 131954). При цьому, з аналізу перевіряючими наданих до перевірки документів стосовно реалізації товарно-матеріальних цінностей встановлено, що наявні невідповідності та недоліки, що також свідчить про встановлення завищення податкових зобов`язань.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Згідно із п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов`язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів`я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до таких, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом справи встановлено, що в рамках перевіряє мого періоду позивач мав господарські взаємовідносин із ПП Юнісвіт та АТ Харківобленерго .

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ Арстиль Україна , в якості покупця, та ПП Юнісвіт , в якості постачальника, укладено договір поставки від 14 серпня 2018 року №14/08-2018, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товари у власність покупцеві, асортимент, кількість і ціна якого вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Відповідно до п.1.2 договору поставка товару за даним договором здійснюється на умовах міжнародних правил Інкотермс , умови поставки можуть бути змінені за домовленістю сторін, місце поставки склад постачальника . Згідно із п. 3.4 договору загальна сума договору складається з вартості всіх партій товару, відповідно до видаткових накладних, поставленого по даному договору за період його дії. Пунктом 6.1 договору поставки визначено, що приймання товару по якості здійснюється у точному відповідності із стандартами, технічними умовами, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, засвідчуючи якість поставленого товару.

Під час судового розгляду справи встановлено, що в рамках здійснення господарських взаємовідносин із вказаним контрагентом позивача було придбано за договором поставки товарно-матеріальні цінності, а саме чоботи кирзові у кількості 662 пар та чоботи гумові у кількості 361 пара.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем до суду надано копії первинних документів, а саме: видаткові накладні №129 від 14.08.2018 року та №130 від 20.08.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що перевезення придбаних товарів здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних, а саме: №Р129 від 14.08.2018 року та №Р130 від 20.08.2018 року.

Зі змісту зазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення здійснено автомобільним перевізником ТОВ К`Ю ПАРТС автомобілем ГАЗ державний номер НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2 з пункту навантаження: Харківська обл., м. Мерефа, пров. Яковівський, буд. 10. При цьому, замовником та вантажовідправником є ПП Юнісвіт , вантажоодержувачем ТОВ Арстиль Україна , в якості пункту розвантаження вказано м. Харків, вул. Каштанова, 33.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки позивачем було сплачено вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується платіжними дорученнями №6441 від 10.09.2019 року, №6450 від 17.09.2018 року, №6479 від 28.09.2018 року, №6502 від 18.10.2018 року, №6525 від 02.11.2018 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки ПП Юнісвіт на адресу ТОВ Арстиль Україна виписано податкові накладні від 14.08.2018 року №6 та від 20.08.2018 року №7. При цьому, перевіряючими зазначено, що реєстрацію таких податкових накладних здійснено 22.08.2018 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що придбані позивачем у ПП Юнісвіт товарно-матеріальні цінності в подальшому в рамках здійснення власної господарської діяльності позивачем було реалізовано на користь АТ Харківобленерго .

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ Арстиль України , в якості постачальника, та АТ Харківобленерго , в якості покупця, укладено договір поставки С1533 від 31.07.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такий товар.; кількість товару, що є предметом договору, може бути зменшена залежно від реального фінансування видатків та скоригована в залежності від потреб покупця. Відповідно до п.1.2 договору поставки відомості про товар: продукція, що поставляється, визначається специфікацією (додаток №1 до договору), яка підписується сторонами одночасно з підписанням цього договору і з моменту її узгодження сторонами стає його невід`ємною частиною, та містить формацію щодо кодів УКТ ЗЕД товару. Згідно із розділом 3 договору поставки ціна цього договору становить 697846,20 грн. у тому числі ПДВ - 116307,70 грн., ціна за одиницю товару визначена у специфікації (додаток №1). Відповідно до п. 4.3 договору поставки кількість та асортимент кожної окремої партії товару визначається заявкою покупця. Згідно із п.4.4 договору поставки товар, що є предметом поставки за цим договором, постачається покупцю на умовах DDP Інкотермс 2000 (м. Харків, вул. Плеханівська, 126/2).

На виконання умов договору поставки сторонами складено та підписано специфікацію, відповідно до якої товарами, що поставляються, є чоботи кирзові код УКТ ЗЕД 1881 у кількості 662 пари з вартістю за одиницю 707,50 грн., чоботи гумові (ПВХ) код УКТ ЗЕД 1881 у кількості 361 пара з вартістю за одиницю 313,50 грн.

З метою підтвердження реальності виконання умов договору постави С1533 від 31.07.2018 року позивачем до суду надано копії первинних документів, а саме видаткові накладні № 453 від 04 жовтня 2018 р., № 432 від 20 вересня 2018 р., ї № 394 від 21 серпня 2018 р., довіреності 1/001/18/1436 від 04.10.2018 року, 1/001/18/1338 від 20.09.2018 року, 001/18/1162 від 21.08.2018 року.

Матеріали справи свідчать, що перевезення придбаних товарів здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних, а саме: №Р453 від 04.10.2018 року, Р432 від 20.09.2018 року, №Р394 від 21.08.2018 року.

Зі змісту зазначених товарно-транспортних накладних, а саме №Р453 від 04.10.2018 року, Р432 від 20.09.2018 року вбачається, що перевезення здійснено автомобільним перевізником ТОВ Арстиль Україна автомобілем MERCEDES-BENZ VITO, НОМЕР_2 водієм ОСОБА_3 , з пункту навантаження: м. Харків, вул. Каштанова, 33, склад постачальника. При цьому, замовником та вантажовідправником є ТОВ Арстиль України , вантажоодержувачем ТОВ АТ Харківобленерго , в якості пункту розвантаження вказано м. Харків, вул. Плеханівська, 149, склад покупця.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту товарно-транспортної накладної №Р394 від 21.08.2018 року вбачається, що остання містить в собі усі аналогічні зазначення, окрім зазначення даних автомобільного перевізника.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки АТ Харківобленерго було сплачено на користь позивача вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку за 31.08.2018 року, 13.09.2018 року, 27.09.2018 року, 07.12.2018 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що на виконання умов договору поставки ТОВ Арстиль Україна виписано на адресу АТ Харківобленерго податкові накладні від 21.08.2018 року №25, від 20.09.2018 року №20, від 04.10.2018 року №8.

Враховуючи положення ст.44 Податкового кодексу України та надаючи оцінку наданим позивачем до суду доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов`язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: видатковими накладними, актами прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Суд зазначає, що надані представником позивача до суду первинні документи складені у встановленому порядку.

Стосовно посилань представника відповідача в запереченнях проти позову та в акті перевірки на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента ПП ЮНІСВІТ за вартість, що значно перевищує вартість придбання таких самих товарно-матеріальних цінностей у їх виробника суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ Арстиль Україна також було придбано товарно-матеріальні цінності, а саме чоботи кирзові у кількості 662 пари в рамках господарських взаємовідносин із ТОВ Таланлегпром .

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ Арстиль Україна , в якості покупця, та ТОВ Таланлегпром , в якості постачальника, укладено договір поставки №0301/17-Х від 03.01.2017 року, відповідно до умов якого позивачем було придбано взуття.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору поставки №0301/17-Х від 03.01.2017 року сторонами складено наступні первинні документи: видаткові накладні №3757 від 22.08.2018 року, №4166 від 14.09.2018 року, №4565 від 03.10.2018 року, №3710 від 17.08.2018 року.

На виконання умов договору поставки №0301/17-Х від 03.01.2017 року позивачем було здійснено сплату вартості товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень №6392 від 09.08.2018 року, №265 від 10.09.2018 року, №267 від 13.09.2018 року, №274 від 14.09.2018 року, №295 від 01.10.2018 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов договору поставки ТОВ Таланлегпром виписано на адресу позивача податкові накладні від 10.08.2018 року №157, від 17.08.2018 року №261.

Як встановлено судом під час розгляду справи та зі змісту наданих представником позивача пояснень, придбані у ТОВ Таланлегпром товарно-матеріальні цінності було реалізовано позивачем в рамках здійснення власної господарської діяльності на користь ТОВ Промисловий Стандарт в рамках виконання умов договору поставки №011214/3 від 01.12.2014 року.

На підтвердження вказаних обставин представником позивача до суду надано копії наступних первинних документів: договору поставки №011214/3 від 01.12.2014 року, видаткові накладні №393 від 20.08.2018 року, №400 від 27.08.2018 року, №445 від 27.09.2018 року, №514 від 14.11.2018 року,

На виконання умов договору поставки №011214/3 від 01.12.2014 року ТОВ Промисловий Стандарт було здійснено оплату на користь позивача, що підтверджується копіями наступних платіжних доручень №2137 від 22.08.2018 року, №2167 від 30.08.2018 року, №2275 від 27.09.2018 року, №2278 від 28.09.2018 року, №2166 від 20.08.2018 року, №2142 від 29.08.2018 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ТОВ Арстиль Україна виписано на адресу ТОВ Промисловий Стандарт податкові накладні від 20.08.2018 року №23, від 27.08.2018 року №34, від 27.09.2018 року №35, від 29.08.2018 року № 40, від 30.08.2018 року №44.

З огляду на надані позивачем до суду первинні документи суд зазначає, що останні свідчать про реальність здійснених позивачем господарських операцій та не містить в собі доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що доводи представника відповідача стосовно придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей в рамках господарських взаємовідносин із ТОВ Таланлегпром зі ціною нижчою ніж відбулося придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у взаємовідносинах із ПП ЮНІСВІТ не можуть самостійно свідчити про нереальність тих чи інших господарських операцій, оскільки вартість товару є однією з основних умов договорів поставки або придбання, що узгоджуються суб`єктами господарювання під час укладення такого договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність зазначених доводів контролюючого органу.

Стосовно посилань представника відповідача у відзиві на позову та в акті перевірки на недоліки товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалось перевезення придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у взаємовідносинах із ПП ЮНІСВІТ та під час подальшої реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей на користь АТ Харківобленерго суд зазначає наступне.

Такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів.

Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.04.2019 року №821/3770/14.

Стосовно посилань представника відповідача в відзиві на позов та в акті перевірки на неможливість встановлення реального походження та придбання контрагентами позивача до продажу позивачу товару, на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала наявна у контролюючого органу податкова інформація стосовно контрагентів, а також стосовно порушення позивачем абз. 24 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині не надання до податкової декларації за серпень 2018 року заяви із скаргою щодо порушення ПП Юнісвіт граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Таким чином, оскільки первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами ПП ЮНІСВІТ та АТ Харківобленерго оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", чим спростовано висновки перевіряючих під час проведення перевірки стосовно порушення позивачем положень податкового законодавства, то на разі наявні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС України у Харківській області №00000151422 від 24.04.2019 року та №00000161422 від 24.04.2019 року.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд. 152) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00000151422 від 24.04.2019 року та №00000161422 від 24.04.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арстиль Україна" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд. 152, код ЄДРПОУ 37346109) сплачену суму судового збору у розмірі 3462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ - 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.