Постанова

від 11.11.2019 по справі 440/1090/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 р.Справа № 440/1090/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові в адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кукоба О.О.) від 23.07.2019 року (повний текст рішення складено 02.08.2019 року) по справі № 440/1090/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технорейлгруп"

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технорейлгруп", звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 2.01.18 №521141/40864640 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ "Технорейлгруп" від 11.10.17 №247, складеної на покупця ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на суму ПДВ у розмірі 3049,20 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 2.01.18 №521142/40864640 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ "Технорейлгруп" від 18.10.17 №259, складеної на покупця ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на суму ПДВ у розмірі 3801,60 грн;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.10.17 №247, складену ТОВ "Технорейлгруп" на покупця ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на суму ПДВ у розмірі 3049,20 грн;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.10.17 №251, складену ТОВ "Технорейлгруп" на покупця ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на суму ПДВ у розмірі 224730,00 грн;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 18.10.17 №259, складену ТОВ "Технорейлгруп" на покупця ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця" на суму ПДВ у розмірі 3081,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу, після зупинення реєстрації податкових накладних, надано усі наявні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Проте, відповідні документи не були взяті відповідачем до уваги, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних від 11.10.17 №247 та від 18.10.17 №259 в ЄРПН. Щодо податкової накладної від 11.10.17 №251 позивач зазначив, що ним 03.04.2018 року подано до податкової інспекції за місцем перебування на обліку пояснення разом з копіями документів, однак рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН чи про відмову у її реєстрації фіскальним органом не прийнято.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 2.01.18 №№ 521141/40864640, 521142/40864640.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11 жовтня 2017 року №№ 247, 251, від 18 жовтня 2017 року №259, складені ТОВ "Технорейлгруп".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 5763,00 грн.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції невірно застосував приписи діючого законодавства. Так, оскільки податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567, платнику було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію. Оскільки позивачем не надано усіх первинних документів, наявність яких є обов`язковою для певного виду господарських операцій, контролюючим органом правомірно відмовлено у реєстрації податкових накладних від 11.10.2017 року № 247 та від 18.10.2017 року №259. Також зазначив, що податковим органом не було отримано пояснень та первинних документів по податковій накладній від 11.10.17 №251.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та є платником ПДВ.

28.08.2017 року між ТОВ "Технорейлгруп" (постачальник) та ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" (покупець) укладено договір поставки №СВ13-03-22-17-170/Ю, предметом якого визначено поставку протягом 2017 року товарів згідно специфікації №1, що є додатковим до цього договору /т. 1 а.с. 28-32/.

На виконання умов договору, 11.10.2017 року позивачем відвантажено покупцю трійник 4375М-01 кількістю 15 шт загальною вартістю 18295,20 грн, про що складено видаткову накладну від 11.10.17 №247 /т. 1 а.с. 34/.

За наслідками вказаної господарської операції, позивачем складено податкову накладну №247 від 11.10.2017 року на суму 18295,20 грн, у т.ч. ПДВ - 3049,20 грн /т. 1 а.с. 35/.

30.10.2017 року вищевказану податкову накладну подано для реєстрації в ЄРПН.

Того ж дня, платником податку отримано квитанцію, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД: 8607, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу /т. 1 а.с. 52/.

На виконання вказаних вимог податкового органу, позивачем 26.12.2017 року надано пояснення разом з первинними документами /т. 1 а.с. 53/.

02.01.2018 року Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №521141/40864640 про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.10.17 №247 в ЄРПН з огляду на надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної /т. 1 а.с. 54/.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 04.08.2017 року між позивачем та ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" укладено договір поставки №ЦВСВ(ВМТП-17.349)ю, предметом якого визначено поставку товарів згідно специфікації №1, що є додатковим до цього договору /т. 1 а.с. 55-61, 62/.

На виконання умов договору, позивачем 11.10.2017 року відвантажено покупцю товари загальною вартістю 1348380,00 грн, про що складено видаткову накладну від 11.10.2017 №251 /т. 1 а.с. 63/.

За наслідками вказаної господарської операції, позивачем складено податкову накладну від 11.10.2017 року № 251 на суму 1348380,00 грн, у т.ч. ПДВ - 224730,00 грн /т. 1 а.с. 64/.

30.10.2017 року вищевказану податкову накладну подано для реєстрації в ЄРПН.

Того ж дня, платником податку отримано квитанцію, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД: 8607, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567 та/або Таблицю даних платника податків /а.с. 84/.

Як вказував під час розгляду справи позивач, на виконання вказаних вимог податкового органу, підприємством 03.04.2018 року складено та подано до ДПІ у м. Полтаві (за місцем перебування на обліку) письмові пояснення разом з первинними документами /т. 1 а.с. 85/.

В свою чергу, за твердженням відповідача, відповідні письмові пояснення та документи ДФС України не отримані, питання про реєстрацію податкової накладної Комісією ДФС не розглядалось.

Також, під час розгляду справи встановлено, що 06.10.2017 року між позивачем та ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Панютинський вагоноремонтний завод" укладено договір поставки №ЦВСВ(ВМТП-17.524)ю, предметом якого визначено поставку товарів згідно специфікації №1, що є додатковим до цього договору /т. 1 а.с. 86-92, 93/.

На виконання умов договору, позивачем 18.10.2017 року позивачем відвантажено покупцю товари загальною вартістю 22809,60 грн, про що складено видаткову накладну від 18.10.2017 року №259 /т. 1 а.с. 94/.

За наслідками вказаної господарської операції, позивачем складено податкову накладну від 18.10.2017 року №259 на суму 22809,60 грн, у т.ч. ПДВ - 3801,60 грн /т. 1 а.с. 95/.

14.11.2017 року вищевказану податкову накладну подано для реєстрації в ЄРПН.

Того ж дня, платником податку отримано квитанцію, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТЗЕД: 8607, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.17 №567 та/або Таблицю даних платника податків /а.с. 113/.

На виконання вказаних вимог податкового органу, позивачем 26.12.2017 року надано пояснення разом з первинними документами /т. 1 а.с. 114/.

02.01.18 року Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №521142/40864640 про відмову в реєстрації податкової накладної від 18.10.17 №259 в ЄРПН з огляду на надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної /т. 1 а.с. 115/.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність податковим органом під час розгляду справи наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з п.201.1. ст.201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обовязкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні положення на час спірних правовідносин містилися у пункті 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанцій вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), вимагав від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

На думку колегії суддів контролюючим органом не дотримано вимог вищевказаних норм закону, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, податковим органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.

Щодо критерію зазначеного в квитанціях ("виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД"), суд вважає, що даний критерій не відповідає визначеним в пункті 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567, який містить визначення двох різних критеріїв: Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право субєкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у Квитанціях точно вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу № 567.

Визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Також, зі змісту квитанцій вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 201.16.2 п. 201.16 статті 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

У визначеному порядку позивачем було направлено відповідачу копії документів та пояснення до вищезгаданих господарських операціях та податкової накладної.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190), яка була чинна на час спірних правовідносин, установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу ;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Таким чином, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Невиконання ж податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 23.10.2018 р. по справі № 822/1817/18 та від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не надано належних і допустимих доказів наявності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної та рішення щодо відмови у її реєстрації. При цьому, відповідачем не надано жодних пояснень, з яких підстав податковий орган дійшов висновку, що наведені у податковій накладній позивача обсяги постачання не відповідають обсягам придбання, не зазначено, які саме документи мав надати платник податку з метою реєстрації податкових накладних.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності податковим органом наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

В даному випадку, з метою повного захисту порушених прав та інтересів особи, є необхідним саме зобов`язання контролюючий орган зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.10.17 №247 та від 18.10.17 №259, складені ТОВ "Технорейлгруп".

З приводу заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 11.10.2017 року №251, колегія суддів зазначає наступне.

Як вказував під час розгляду справи позивач, на виконання вимог податкового органу, підприємством 03.04.2018 року складено та подано до ДПІ у м. Полтаві (за місцем перебування на обліку) письмові пояснення разом з первинними документами /т. 1 а.с. 85/.

В свою чергу, за твердженням відповідача, відповідні письмові пояснення та документи ДФС України не отримані, питання про реєстрацію податкової накладної Комісією ДФС не розглядалось.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник позивача припустив, що надіслані ТОВ "Технорейлгруп" пояснення разом з первинними документами могли не надійти до контролюючого органу з огляду на ураження програмного забезпечення "M.E. Doc" вірусною атакою.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що користування позивачем платною та обов`язковою програмою me.doc., відсутність відповідальності ДФС за порушення обміну інформацією, що виникла внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв`язку, некоректна робота телекомунікаційної системи, програмного забезпечення me.doc., не тягне за собою визнання вини платника податків, оскільки останній під час здійснення операцій з постачання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкових накладних та надання відповідних пояснень.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia).

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що податковим органом не доведено наявності підстав для зупинення реєстрації податкової накладної від 11.10.17 №251 у ЄРПН, як передумови для подання платником податків пояснень та первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі №440/1090/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 15.11.2019 року.