Постанова

від 14.11.2019 по справі 400/2617/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2617/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, в якому просила суд визнати незаконними дії Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області стосовно укладення договорів оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4822084200:08:000:0074 та 4822084200:09:000:0127 з приватним підприємством "Сонячне" без проведення земельних торгів.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у відкритті провадження по справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження в справі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що між позивачем та третьою особою - приватним підприємством "Сонячне" існує спір щодо право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4822084200:08:000:0074 та 4822084200: 09 : 000:0127, оскільки адміністративний позов стосується незаконних дій саме Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, які полягають у тому, що Управління незаконно, незважаючи на те, що данні земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:08:000:0074 та 4822084200: 09 : 000:0127 були внесені до переліку ділянок, які повинні були бути виставленні на торги (право оренди) - передає їх в оренду без проведення таких торгів. Апелянт зазначає, що своїми незаконними діями Управління фактично відмовило позивачу в отриманні вищезазначених земельних ділянок в оренду та позбавило позивача можливості на участь у земельних торгах. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що суд невірно визначився з характером правовідносин між нею та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області та відповідно прийняв передчасне рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки оскаржувані дії відповідача пов`язані з процедурою передачі певних земельних ділянок у користування (власність, оренду) від позивача до приватного підприємства "Сонячне". За висновками суду першої інстанції, такий спір має приватно правовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 2040/5159/18), приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , з 2017 року позивач намагалася отримати в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 4822084200:08:000:0074 та 4822084200:09:000:0127, проте їй було повідомлено, що надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має здійснюватись за результатами проведення земельних торгів. Позивач звертала увагу, що у Переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, які виставляються на торги, були вказані спірні земельні ділянки з кадастровим номером 4822084200:08:000:0074 та 4822084200:09:000:0127, проте аукціон не проводився. Разом з тим, позивач наголошувала на тому, що 22.07.2019 року їй з Інформаційної довідки стало відомо, що земельні ділянки, які вона просила надати в оренду, 25.05.2018 року передані в оренду ПСП "Сонячне" строком на 10 років. Враховуючи викладене, позивач звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо укладення договорів оренди щодо земельних ділянок з приватним підприємством "Сонячне" без проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю отримання приватним підприємством "Сонячне" земельних ділянок з кадастровим номером 4822084200:08:000:0074 та 4822084200:09:000: НОМЕР_1 в оренду, що стало підставою для дій відповідача щодо укладення договорів оренди щодо земельних ділянок з приватним підприємством "Сонячне" без проведення земельних торгів, тобто звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав позивача, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 504/1438/14-а), відповідно до яких якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких дій є способом захисту цивільних прав та інтересів. Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , оскільки відповідний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання дій незаконними - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко