Постанова

від 06.11.2019 по справі 160/1399/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/1399/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/1399/19 (головуючий суддя першої інстанції Врона О.В., судове рішення складено у повному обсязі 20.06.2019 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.02.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2019 року про анулювання реєстрації платника на додатну вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ ;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ за №413920126513 від 01.01.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за №413920126513 від 01.01.2018 року, в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ , шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію в Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 2780002,01 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 2780002,01 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ .

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість стало відомо про наявність рішення Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві від 31.01.2019 року про анулювання реєстрації платника на додану вартість. На момент вчинення рішення про анулювання реєстрації платника на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість дорівнювало 2780002,01 грн. Як підстава анулювання реєстрації платника на додану вартість вказано ненадання декларацій протягом року. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки 09.11.2018 року позивач надав до реєстрації податкову накладну №82250, яка без будь-яких заперечень чи обмежень була зареєстрована у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а реєстрація платника податку на додану вартість підлягає поновленню в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Скарга місить обставини, зо зазначені позивачем в адміністративному позові, та наголошено про необхідність врахування апеляційним судом рішень Верховного Суду, прийнятих в аналогічних справах.

Відповідачі не надали суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З приводу повідомлення позивача про розгляд справи апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно частини 11 статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Судом апеляційної інстанції за вказаною позивачем в адміністративному позові та апеляційній скарзі адресою: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Телевізійна, буд.2, офіс 21, було направлено судове повідомлення ТОВ АСТЕРС ТРАСТ разом з ухвалою про призначення справи до розгляду в судовому засіданні 22.10.2019 року. Рекомендоване поштове відправлення повернуто до апеляційного суду з відміткою поштового органу орган не знайдено .

26.10.2019 року апеляційним судом за вказаною позивачем в адміністративному позові та апеляційній скарзі адресою: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Телевізійна, буд.2, офіс 21, направлено судове повідомлення про судове засідання 06.11.2019 року о 14.00 год.. Згідно роздруківки від 06.11.2019 року про відстеження поштового відправлення вказане вище судове повідомлення знаходиться з 28.10.2019 року у точці доставки/видачі.

Крім того, 25.10.2019 року апеляційним судом на зазначену позивачем в адміністративному позові та апеляційній скарзі електронну адресу: asterstrast@ukr.net також направлено ТОВ АСТЕРС ТРАСТ ухвалу суду від 22.10.219 року про відкладення розгляду справи та судове повідомлення про судове засідання 06.11.2019 року о 14.00 год.. Згідно довідки заступника начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення ТААС відповіді щодо невдалої спроби або помилок, які виникли під час доставки листів засобами електронної пошти, до апеляційного суду ані 25.10.2019 року, ані пізніше до 06.11.2019 року, не надходило.

Крім того, на сайті Судова влада України (http://court.ua/) 28.10.2019 року розміщене повідомлення сторін у справі №160/1399/19 про розгляд справи 06.11.2019 року о.14.00 год в приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що позивач у передбачені КАС України способи повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 41392016), зареєстроване 12.06.2017 року, з 2017 року перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві. Місцезнаходження позивача з 2019 року: 49000, м.Дніпро, Соборний район, вул.Телевізійна, буд.2, оф.21.

Відповідачі - Державна податкова інспекція в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державна фіскальна служба України, які в даних правовідносинах реалізують надані їм Податковим кодексом України повноваження.

31.01.2019 року із системи електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ АСТЕРС ТРАСТ стало відомо про наявність рішення Державної податкової інспекції в Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві від 31.01.2019 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено рішення контролюючого органу. Причиною анулювання вказано ненадання декларацій протягом року (а.с.11). Суд зазначає, що відповідачі не надали судам першої та апеляційної інстанцій копію рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а тому суд апеляційної інстанції під час розгляду справи враховує інформацію про таке рішення з системи електронного адміністрування податку на додану вартість про наявність.

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, ТОВ АСТЕРС ТРАСТ оскаржило його до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів подання податкової декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, що передують винесенню рішення про анулювання реєстрації ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у сфері подачі, прийняття та реєстрації податкових декларацій, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 року за №1456/26233 (далі по тексту - Положення №1130).

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно із пунктом 184.2 статті 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, на підставах, визначених у підпунктах б-з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно п. 1.2 Положення № 1130 цим Положенням визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом г пункту 5.1 Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до абз.3 п.5.2 Положення №1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт г пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно із пп.3 п.5.5 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Пунктом 5.6 Положення № 1130 передбачено, що за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Таким чином, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе лише за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

В свою чергу такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З визначеної причини прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, визначеної в системі електронного адміністрування платника податку на додану вартість, встановлено ненадання платником податків протягом 12 календарних місяців податкової звітності (декларації з ПДВ).

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.3ст.49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Відповідно до п.49.9ст.49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з п.49.10, п.49.11ст.49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів48.3та 48.4 статті48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

З аналізу наведених норм судами встановлено, що підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ за підпунктом г пункту 184.1 статті 184 ПК України, є саме неподання протягом 12 послідовних податкових місяців державній податковій службі декларації з податку на додану вартість.

В позовній заяві в обґрунтування протиправності анулювання свідоцтва платника ПДВ зазначено, що 09.11.2018 року позивачем подавалось до реєстрації податкову накладну №82250, яка була зареєстрована в системі електронного адміністрування платника податку на додану вартість на підставі договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року. Таке ж посилання містить і апеляційна скарга позивача та зазначено про неврахування судом першої інстанції вказаної обставини при прийнятті рішення у даній справі.

На підтвердження подачі до реєстрації податкової накладної №82250 від 09.11.2018 року, позивачем до матеріалів справи скріншот-копію з електронного кабінету платника податків заяви від 06.12.2018 року №6121 про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №265001 та скріншот-копію з електронного кабінету платника податків відповіді фіскального органу №1 та №2 про прийняття вказаної заяви (а.с.12-13).

Подання позивачем податкової накладної не звільняє позивача від обов`язку подання звітності з ПДВ, якою є податкова декларація, а не податкова накладна, яка на відміну від декларації фіксує лише факт виникнення податкових зобов`язань платника податку.

Законом чітко встановлено обов`язок платника ПДВ подавати податкові декларації та право контролюючого органу анулювати свідоцтво платника ПДВ у випадку неподання податкової декларації протягом 12 послідовних податкових місяців, а не податкової накладної.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів подання податкової декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, що передують винесенню рішення про анулювання реєстрації ПДВ, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання апелянта в скарзі на практику Верховного суду у справах №805/4063/17а від 30.10.2018 року, № 820/2270/16 від 31.012019 року, №810/1290/17, №804/6902/15, №815/2255/15/ №805/2554/18-а колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані справи не є аналогічними справі, що розглядається, підстави оскарження рішень про анулювання реєстрації платника на додатну вартість у зазначених вище справах є іншими (подання об`єктом господарювання декларації в письмовому вигляді, щ підтверджується квитанціями, штампами податкового органу; наявність незаконної відмови податкового органу в прийнятті декларації; відсутність підприємства за юридичною адресою; скасування вимоги).

Апеляційний суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, доведено правомірність рішення від 31 січня 2019 року про анулювання реєстрації платника на додатну вартість Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ТРАСТ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/1399/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №160/1399/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя Н.І. Малиш

суддя В.А. Шальєва