Постанова

від 14.11.2019 по справі 620/1838/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1838/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Пилипенко О. Є.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Обливайного В . В . , представника відповідача Бисикало Т. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Обрій на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: 14 годин 38 хвилин, дата складання повного тексту: 28 серпня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Обрій звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00000581400 від 28.02.2019 р.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на дату підписання договору купівлі- продажу контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не перебував в стадії припинення та банкрутства, мав КВЕД для зайняття необхідним видом діяльності. Надані відомості про керівника та адреса повністю співпадали з інформацією ЄДР. Оскільки за даними АІС картка фіктивності сформована 27.10.2017 р., а операція придбання товару відбувалася в січні 2017 р., то на дату виконання договору була відсутня будь - яка інформація щодо фіктивності фірми контрагента.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції було прийнято до уваги відображення в акті перевірки лише дослідження ланцюга постачання платників ПДВ та не досліджено господарські відносини з особами, що не є платниками цього податку, з огляду на що, суд першої інстації зробив висновки на підставі неповного дослідження фактів, чим порушив принцип всебічності дослідження доказів.

Апелянт наголошує, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2017 року у справі № 201/4747/17 зазначено, що ОСОБА_3 виконав свою частину досягнутою з невстановленою особою злочинної змови та передав установчі та інші документи. Крім цього, у вироку зазначено встановлений слідством факт, а саме: В подальшому, протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ Агро - Хорса використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків .

Оскільки спірні правовідносини мали місце у січні 2017 року апелянт вважає, що висновки мотивувальної частини вироку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як не охоплюють період їх існування.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 31.10.2019 р. за вх. № 39401, в якому відповідач зауважує, що ТОВ Агро-Хорса (код ЄДРПОУ 32882969) за 2017 р. не декларувались земельні ділянки у власності/оренді; не декларувались об`єкти нерухомого майна, відмінні від земельної ділянки; не подавалась фінансова звітність та звітність з податку на прибуток, що вказує на відсутність основних засобів у платника. За даними Звіту про фінансовий результат (Баланс) за 2016 р. (від 28.02.2017 р. № 9270516881) у платника відсутні основні засоби.

Відповідач у відзиві зазначає, що податкова накладна (зареєстрована за електронним підписом директора 2754609939 ОСОБА_3 .), а також видаткова накладна, інші первинні документи, які мають реквізити постачальника ТОВ Агро-Хорса , підписані ОСОБА_3 , відтак складені всупереч вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності позивача господарських операцій з придбання шроту соняшникового і не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Агро-Хорса , за результатами якої складено акт від 01.02.2018 р. № 93/14/30875394.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 20038, 00 грн за січень 2017 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області 28.02.2019 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000581400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 20038, 00 грн.

Так 24.01.2017 р. між позивачем (покупець) та ТОВ Агро-Хорса (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 240117, предметом якого є корма для тварин (у тому числі макуха соняшника, шрот соняшника), який зазначено в специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до специфікації до вказаного договору продавець зобов`язується поставити товар: шрот соняшниковий у кількості 23 т (+/- 10%) по ціні 5250, 00 грн (з ПДВ) на загальну вартість (+/- 10%) 120750, 00 грн, в тому числі ПДВ 20125, 00 грн.

В подальшому, ТОВ Агро-Хорса виписано видаткову накладну № РН-2601/2 від 26.01.2017 р. на поставку 22, 970 т шроту соняшникового по ціні 4361, 67 грн на суму 120224,98 грн (ПДВ - 20037,50 грн).

Як встановлено судом першої інстанції, вказані документи від імені контрагента позивача підписані ОСОБА_3 .

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено підписи документа: перший - печатка, 32882969 ТОВ Агро-Хорса , другий - директор, 32882969, 2754609939 ОСОБА_3

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 р. затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 березня 2017 року між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та громадянином ОСОБА_3 . ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень.

Надаючи правову оцінку обставин справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

У разі фактичного здійснення господарської операції певні недоліки, допущені в первинних документах, не є безумовною підставою для їх оцінки такими, що вони не є підставою для ведення платником податків податкового обліку, за умови, що в своїй сукупності ці документи складають цілісну картину господарської операції, факт здійснення якої не викликає сумнів.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

На підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом надана первинна документація, що перелічена вище.

Вказана первинна документація від імені контрагента підписана ОСОБА_3 , в тому числі і податкові накладні - за допомогою електронного цифрового підпису, що належить вказаній особі.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 р. (справа № 201/4747/17) встановлено, що згідно досягнутої з невстановленим співучасником злочину змови, ОСОБА_3 повинен був підписати у нотаріуса статут ТОВ Агро-Хорса (ЄДРПОУ 32882969) в новій редакції і повернути зазначений документ невстановленому співучаснику злочину, який, в подальшому повинен був використовувати реквізити придбаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

З тексту вказаного вироку вбачається, що згідно угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що більшість первинних документів та податкова накладна, підписані особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказані правові позиції підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 р. у справі № 816/2134/16, від 19 лютого 2019 року у справі № 2а/2370/2068/11, від 12 березня 2019 року у справі № 823/2474/14.

При цьому, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції також встановлено ряд недоліків первинної документації, які в сукупності з вищезазначеним вироком не дають підстав вважати господарські операції позивача з вказаним контрагентом реальними та спростовують доводи представника позивача, озвучені в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.11.2019 р. щодо можливої після набрання законної сили вироком реальності господарської діяльності контрагента позивача під керівництвом ОСОБА_3 .

Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Обрій на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Обрій до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя О. Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складено 14.11.2019 р.)