Постанова

від 14.11.2019 по справі 620/1398/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1398/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Ганечко О.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України, у якому просив:

-визнати протиправною відмову відповідача щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про прокуратуру";

-зобов`язати відповідача перевести позивача з 13.11.2018 року з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до ч.1-2, 11,ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Бахмацького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язано Бахмацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України перевести ОСОБА_1 з 13.11.2018 року з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до ч.1-2, 11, ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.10.2015 року перебуває на обліку у Бахмацькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України (далі Бахмацьке ОУПФУ) та отримує пенсію по 2-й групі інвалідності згідно із ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

13 листопада 2018 року позивач звернувся до Бахмацького ОУПФУ із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Листом від 26.03.2019 року за №1094/04 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про переведення на пенсію за вислугою років, у зв`язку з тим, що йому раніше вже була призначена пенсія по інвалідності.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Питання призначення пенсії працівникам органів прокуратури за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" неодноразово перебувало на розгляді Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від26.06.2018 по справі №212/6157/16-а вказано, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст.86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 14.10.2014 року і вказана норма є діючою. Отже до правовідносин щодо призначення та виплати пенсії працівникам органів прокуратури підлягають застосуванню норми Закону України від14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру". Таким чином, працівники прокуратури за наявності на день звернення до органів Пенсійного фонду відповідної вислуги років та відповідного стажу роботи на посадах прокурорів мають право на пенсійне забезпечення у відповідності до чинної ст.86 Закону України від14.10.2014 №1697 "Про прокуратуру".

Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від17.10.2018 у справі №318/2830/15-а та від23.07.2018 у справі №607/7403/16-а.

Згідно ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2018 по 30.09.2019 - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру").

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення до Бахмацького ОУПФУ із заявою про переведення на пенсію за вислугою років загальний стаж, з урахуванням навчання та служби в органах прокуратури, був достатнім для призначення пенсії за вислугою років згідно ст.86 Закону України "Про прокуратуру" та загалом складав більше ніж 24 років, у т.ч. більше 14 років на посадах в органах прокуратури, що відповідачем не заперечується.

При цьому, ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором (ч.11 ст.86 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем обрано вид пенсії по інвалідності у відповідності до норм ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подачі заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсій на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перехід з одного виду пенсії призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на інший, оскільки набув права на 2 види пенсії. Дії відповідача щодо відмови у переведенні істотно знижують рівень соціального забезпечення та фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.46 Конституції України, а отже є незаконними, порушують принципи справедливості та рівності громадян перед Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Ганечко О.М.

Суддя Костюк Л.О.

Повний текст постанови виготовлено - 15 листопада 2019 року.