Постанова

від 14.11.2019 по справі 826/6090/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6090/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Безименної Н.В.,

Беспалова О.О., за участю

секретаря судового засідання Кузьміної Ю.О.,

представника позивача Демченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року (прийняте в порядку письмового провадження, в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Чудак О.М.) у справі за позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про скасування припису в частині, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просило скасувати пункти 2 та 3 припису №12 від 28.03.2018, оформленого Новобаварським районним відділом у місті Харкові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в частині усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки - пункту 2 щодо дотримання мінімальної відстані від споруд АЗС до масиву лісу та пункту 3 щодо впровадження на об`єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на АЗС №9 по вул. Культкомівська, 96, місто Харків, яка належить ПАТ Укргазвидобування (АТ Укргазвидобування ).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано пункт 2 припису від 28.03.2018 №12, прийнятого Новобаварським районним відділом у місті Харкові Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування пункту 3 припису від 28.03.2018 № 12 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким скасувати п. 3 припису № 12 від 28.03.2018, в іншій частині судове рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення безпосередньо пов`язано з наявністю пульту централізованого спостереження та можливості передачі до нього сповіщень, і органом, який би займався спостеріганням, щодо роботи СРВНСО було ДП Центр громадської безпеки 112 (код ЄДРПОУ 36351153), однак, таке ліквідовано в травні 2017 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що оскільки центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, AT Укргазвидобування не може виконати вимоги відповідача щодо впровадження на об`єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення.

Також, апелянт вказує, що органи ДСНС технічно не можуть приймати дані сигнали, а приватні структури не можуть проводити оповіщення через скасування ліцензійних умов. Відтак, неможливість позивача встановити СРВНСО на АЗС є наслідком недотримання самим же відповідачем вимог ДБН В.2.5-76:2014 щодо необхідності забезпечення ПЦС, функціонування якого є обов`язковою умовою для улаштування та введення в експлуатацію СРВНСО на об`єкті. Навіть, якщо AT Укргазвидобування спробувало би усунути дане порушення, то на сьогоднішній день відсутня фактична можливість усунення вказаного порушення, оскільки відсутній відповідний уповноважений орган, який би забезпечував прийом сигналу на ПЦС від СРВНСО для реагування в разі виявлення загрози чи виникнення НС, як того вимагає ДВН В.2.5-76:2014.

24.10.2019 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

У відзиві відповідач вказує, що АЗС №9 є об`єктом з високим ступенем ризику - відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2006 №956, Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки та наданого повідомлення про результати ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки. Відповідно до розділу III протоколу засідання регіональної комісії від 22.12.2017 АЗС №9 ввійшла до переліку на 2018 рік потенційно небезпечних об`єктів та об`єктів підвищеної небезпеки за № 93 номер ПНО-05.63.20004.0005811, а останню ідентифікацію ПНО позивач проводив в 2014 році, що підтверджується паспортом потенційно небезпечного об`єкта.

Відповідач у відзиві зазначає, що на сьогоднішній день вимоги щодо проектування та монтування автоматизованих систем викладені в ДБН В.2.5-76:2014 Автоматизовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення та стандарті СОУ МНС 75.2-00013528-003:2011 Безпека у надзвичайних ситуаціях. Автоматизовані системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення. Типи й загальні технічні вимоги , затвердженому наказом МНС України від 04.04.2011 №333.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Новобаварського районного відділу у місті Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області від 07.03.2018 №52 його посадовими особами проведено позапланову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання - позивачем, вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено акт №13 (т. 1 а.с. 14-24), яким зафіксовано ряд порушень вимог законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки, 28.03.2018 Новобаварським районним відділом у місті Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області складено припис №12 (т. 1 а.с. 25-26) про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, яким вимагалось від відповідача вжити заходів щодо усунення вказаних у акті порушень, зокрема:

пунктом 2 вимагалось витримати мінімальні відстані від споруд АЗС до масиву лісу, що є порушенням пункту 10.1 розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ);

пунктом 3 впровадити на об`єкті системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, що є порушенням статті 53 Кодексу цивільного захисту України.

Не погоджуючись саме з вказаними пунктами припису, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування пункту 3 припису №12, суд першої інстанції виходив з того, що при проектуванні та монтуванні автоматизованих систем на об`єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідачем не подавалася, а позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то, стосовно правомірності пункту 3 припису від 28.03.2018 №12 - щодо впровадження на об`єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення на АЗС, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень.

Частиною першою статті 69 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи.

Відповідно до частини третьої статті 68 Кодексу цивільного захисту України приписи, постанови, розпорядження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, щодо усунення порушень встановлених законодавством вимог з питань техногенної та пожежної безпеки можуть бути оскаржені до суду в установлений законом строк.

Згідно з частиною першою та четвертою статті 53 Кодексу цивільного захисту України на об`єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи). Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.05.2006 №288 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.07.2006 за №785/12659) затверджено Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій від 03.08.2011 №793 про внесення змін до наказу від 15.05.2006 №288 Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення із переліку об`єктів (пункт 5 додатку), які повинні обладнуватися зазначеними системами виключено автозаправні, автомобільні газозаправні станції та пункти, автомобільні газонаповнювальні компресорні станції, склади газу і газопродуктів.

Разом з цим, в подальшому, розпорядженням Кабінету міністрів України від 10.03.2017 №166 зазначені Правила скасовані як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар`єри.

Одночасно, Законом України Про об`єкти підвищеної небезпеки визначено, що ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об`єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об`єктів; потенційно небезпечний об`єкт - об`єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об`єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії (стаття 1).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки , відповідно до Закону України Про об`єкти підвищеної небезпеки , затверджено Порядок ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки (далі - Порядок №956).

Згідно з пунктом 1 Порядку №956 дія цього Порядку поширюється на всіх суб`єктів господарювання, у власності або користуванні яких є об`єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (далі - потенційно небезпечні об`єкти), а також на всіх суб`єктів господарювання, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об`єктів.

Суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об`єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об`єкта, організовує проведення його ідентифікації (пункт 3 Порядку №956).

Відповідно до пункту 4 Порядку №956 потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Як вбачається з матеріалів справи, АЗС за адресою: 61139, м. Харків, вул. Культкомівська, 96, визнано потенційно небезпечним об`єктом в порядку ідентифікації таких об`єктів (т. 1 а.с. 91-98), про що видано свідоцтво про державну реєстрацію об`єкта підвищеної небезпеки від 28.03.2014 (т. 1 а.с. 99), а також в матеріалах справи наявний паспорт потенційного небезпечного об`єкта - вказаної АЗС (т. 1 а.с. 82-84).

Згідно з пунктом 21 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об`єктів, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18.12.2000 №338 (у редакції наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 16.08.2005 №140) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 за №62/5253, паспорт потенційно небезпечного об`єкта підлягає переоформленню кожні п`ять років.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем в межах даного спору доведено віднесення названої АЗС до об`єктів підвищеної небезпеки, що є обов`язковим для застосування згідно частини першої статті 53 Кодексу цивільного захисту України, а відтак, вказаною нормою на позивача покладено обов`язок обладнання АЗС автоматизованою системою раннього виявлення загрози надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Колегія суддів враховує і доводи позивача про те, що АЗС забезпечена у повному обсязі первинними засобами пожежогасіння, обладнана автоматичною пожежною сигналізацією, яка виведена на цілодобовий пульт централізованого спостереження (ПЦС), обладнана телефонним і гучномовним зв`язком, організована пожежна дружина, проте вказані обставини не нівелюють встановлений частиною першою статті 53 Кодексу цивільного захисту України обов`язок створення автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Щодо твердження позивача в позовній заяві, як на підставу протиправності пункту 3 припису від 28.03.2018 №12, що на теперішній час не існує правил по улаштуванню, експлуатації та технічного обслуговування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, то слід зазначити наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, дійсно не були затверджені правила з вимогами до автоматизованих систем. Проте, вимоги до автоматизованих систем встановлені ДБН В.2.5-76:2014 Автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення , які погоджені, зокрема, Міністерством внутрішніх справ (центральний орган, який забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту) та Державною службою України з надзвичайних ситуацій (центральний орган, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Отже, при проектуванні та монтуванні автоматизованих систем на об`єктах підвищеної небезпеки мають застосовуватися вимоги ДБН В.2.5-76:2014.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №826/1024/18 (адміністративне провадження №К/9901/61593/18).

За таких умов, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на протокол засідання Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Харківської обласної державної адміністрації від 04.04.2014 №4, відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого вирішено виключити автозаправні станції з переліку потенційно-небезпечних об`єктів та об`єктів підвищеної небезпеки, які підлягають обладнанню системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затвердженого рішенням обласної Комісії (протокол №8 від 27.12.2013), до затвердження нових Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення відповідно до норм статті 53 Кодексу цивільного захисту України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду листа позивача від 18.08.2015 №17-01-3814-5 ДСНС листом від 10.09.2015 №26.-13375/262 (т. 1 а.с. 88) повідомила, що вирішила узгодити технічне завдання на розробку робочого проекту щодо улаштування комплексу автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення на АЗС №9 за адресою: 61139, м. Харків, вул. Культкомівська, 96.

Також, не приймає колегія суддів до уваги і посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2016 у справі №826/12128/15, якою у задоволені позову ГУ ДСНС у Харківській області до позивача про застосування заходів реагування відносно АЗС №9, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Культкомівська, 96, внаслідок виявлення порушень під час проведення планової перевірки, а саме: не витримані мінімальні відстані від споруд АЗС до масиву лісу; об`єкт не обладнаний системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, - відмовлено повністю, оскільки предметом спору в межах даного адміністративного спору є правомірність окремих пунктів припису, в той час як у межах справи №826/12128/15 - наявність підстав для застосування заходів реагування. Крім того, обставини у таких справах стосуються різних часових проміжків.

Не може бути взятий до уваги і експертний висновок від 03.04.2018 №149 (т. 1 а.с. 137-138), згідно з яким проведеною експертизою протипожежного стану АЗС №9 Філії, яка розташована за адресою: 61139, м. Харків, вул. Культкомівська, 96, станом на 03.04.2018, порушень вимог правил пожежної безпеки не виявлено, оскільки проводилась експертиза наявних систем та обладнання, а не необхідності застосування автоматизованих систем раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення , що є предметом даного спору.

В той же час, посилання позивача, як на підставу протиправності пункту 3 припису від 28.03.2018 №12, на декларацію №63-070618-00035 (т. 1 а.с. 163-169) відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, яка зареєстрована відповідачем, є помилковим, оскільки свідчить лише про факт реєстрації такої декларації, а не про відсутність встановленого порушення.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування пункту 3 припису Новобаварського районного відділу у місті Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області від 28.03.2018 №12, та задоволення в цій частині позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що оскільки центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки не забезпечив можливість функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення шляхом введення в дію пульту централізованого спостереження, AT Укргазвидобування не може виконати вимоги відповідача щодо впровадження на об`єкті системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, а тому навіть, якщо AT Укргазвидобування спробувало би усунути дане порушення, то на сьогоднішній день відсутня фактична можливість усунення вказаного порушення, оскільки відсутній відповідний уповноважений орган, який би забезпечував прийом сигналу на ПЦС від СРВНСО для реагування в разі виявлення загрози чи виникнення НС, як того вимагає ДВН В.2.5-76:2014, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 3.2 ДБН В.2.5-76:2014 визначає, що система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення - це автоматизована система класу людина-машина , у якій суміщено автоматичні процеси виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій, спостереження та оброблення інформації щодо поточного стану об`єктів та будівель, інженерних споруд, мереж, що розташовані на території з ризиком прояву небезпечних явищ і процесів, оперативне надання користувачам фактичної та прогнозованої інформації, а також оповіщення (за необхідності) працівників та керівників об`єкта, відповідальних за стан техногенної безпеки, посадових осіб органів виконавчої влади та місцевого самоврядування і населення при безпосередній участі людини-оператора.

Згідно підпункту 5.7.1 пункту 5.7 ДБН В.2.5-76:2014 до складу системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинні входити: пульт керування, пульти керування зональним оповіщенням, комунікаційні пристрої, пристрої оповіщення, кінцеві технічні засоби інформування та оповіщення, канали зв`язку, джерела первинної інформації.

Відповідно до підпункту 5.9.1 пункту 5.9 ДБН В.2.5-76:2014 монтування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення виконується на підставі затвердженої проектної документації та технічної документації підприємств-виробників з урахуванням вимог норм із монтажу систем автоматизації, протипожежного захисту, інших норм та нормативно-правових актів.

Відповідно до підпункту 5.2.20 ДБН В.2.5-76:2014 система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинна автоматично формувати та за командою оператора передавати до пульту централізованого спостереження тривожне сповіщення щодо виявлення або загрози виявлення надзвичайних ситуацій разом із ідентифікатором електронної картки аварії, з можливістю отримання від пульту централізованого спостереження сигналу підтвердження його прийняття.

За змістом пункту 8.1 ДБН В.2.5-76:2014 для забезпечення віддаленого цілодобового нагляду за технічним станом системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, а також для прийняття та передавання (ретрансляції) тривожних сповіщень про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій до систем вищого рівня реагування на ці сповіщення застосовуються пульти централізованого спостереження.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 передбачено, що пульт централізованого спостереження розміщується в приміщеннях центрів обробляння тривожних сигналів.

Із наведеного випливає, що функціонування системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення безпосередньо пов`язано з наявністю пульту централізованого спостереження та можливості передачі до нього сповіщень.

Так, відповідно до підпункту 5.2.22 пункту 5.2 ДБН В.2.5-76:2014 у разі відсутності підтвердження з боку пульта централізованого спостереження факту отримання тривожного сповіщення система раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення повинна здійснювати автоматичне телефонне з`єднання з оперативно-диспетчерською службою відповідного аварійно-рятувального підрозділу, на який відповідно до плану локалізації і ліквідації аварій покладено оперативне реагування на надзвичайні ситуації, з подальшою передачею тривожного мовного повідомлення, що містить ідентифікатор електронної картки аварії.

Тобто, зазначеним підпунктом ДБН В.2.5-76:2014 передбачена ситуація, за якої оператор системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення не отримав підтвердження прийняття сигналу з боку пульта централізованого спостереження.

Разом з тим, як вбачається з п. 5.2.21 зазначених ДБН, за відсутності відповідного реагування оператора СРВНСО на інформацію про наявність ознак загрози виникнення НС СРВНСО автоматично формує та передає до ПЦС відповідне тривожне сповіщення з ідентифікатором картки аварії за найгіршим сценарієм розвитку НС.

Наведене свідчить, що ПЦС повинен отримувати з СРВНСО відповідні службові та тривожні сповіщення щодо загрози виникнення НС, у зв`язку з чим здійснюється відповідне подальше реагування на усунення загрози у порядку, визначеному вимогами ДБН В.2.5-76:2014.

При цьому, посилання апелянта на недотримання позивачем вимог ДБН В.2.5-76:2014 щодо необхідності забезпечення ПЦС, функціонування якого є обов`язковою умовою для улаштування та введення в експлуатацію СРВНСО на об`єкті, не може бути прийнято судом, оскільки незабезпечення контролюючим органом належної роботи СРВНСО не звільняє відповідача від обов`язку встановлення СРВНСО на АЗС.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що обов`язок акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату щодо встановлення системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, передбачений статтею 53 Кодексу цивільного захисту України не ставиться в залежність від функціонування такої системи.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та не можуть бути підставою для скасування такого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління переробки газу та газового конденсату залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді Н.В. Безименна

О.О. Беспалов