Постанова

від 13.11.2019 по справі 500/1594/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10765/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі за її позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача громадська організація Об`єднання інвалідів АТО, ООС, ветеранів бойових дій про визнання протиправним та скасування розпорядження,

суддя(і) у І інстанції Мартиць О.І.,

час ухвалення рішення 09 год 32 хв,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 23 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2019 року Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області (далі - Сільрада) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - ОДА) від 26 квітня 2019 року № 243-од Про надання громадській організації Об`єднання інвалідів АТО, ООС, ветеранів бойових дій дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення на території Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району (далі - Розпорядження).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 500/1594/19 у задоволенні адміністративного позову Сільради було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване розпорядження голови ОДА прийняте без порушення вимог Конституції України, земельного законодавства, Закону України Про місцеві державні адміністрації і підстав для його скасування немає. Окрім того, воно не порушує права та інтереси позивача, вимоги якого є необґрунтованими.

У апеляційній скарзі Сільрада просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити її позовні вимоги. Вимоги обґрунтовує тим, що земельна ділянка, щодо якої прийнято оспорюване Розпорядження, знаходиться за межами населеного пункту на території Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яка увійшла до склад Білецької об`єднаної територіальної громади (далі - ОТГ).

При підготовці та прийнятті Розпорядження відповідачем не було дотримано вимог статті 35 Закону України Про місцеві державні адміністрації та пункту 58 Типового регламенту місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 226, оскільки не було повідомлено Сільраду про розгляд питання, яке зачіпає інтереси місцевого самоврядування, для внесення пропозицій.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що у статуті Громадської організації Об`єднання інвалідів АТО, ООС, ветеранів бойових дій (далі - ГО) відсутнє посилання на Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

08 вересня 2019 року відбулися громадські слухання в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області на предмет врахування інтересів жителів Білецької територіальної громади при підготовці та виданні Розпорядження, на яких було вирішено не надавати згоди жителів села Великий Глибочок Білецької територіальної громади на зміну цільового призначення землі за межами населеного пункту села Великий Глибочок на території Сільради для відведення земельної ділянки орієнтованою площею 4,9 га у постійне користування ГО для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту за рахунок земель запасу (відпрацьовані розробки та кар`єри, закриті шахти, відвали, терикони, що не експлуатуються).

Одночасно апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що цій ділянці знаходиться палеолітична пам`ятка - Великий Глибочок. Згідно із рішенням Тернопільського обласного виконавчого комітету № 162 від 14 липня 1989 року її взято під охорону (охоронний № 1241). Відповідно до Додатку Перелік об`єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 928 стоянка багатошарова Глибочок І , 1,5 млн., 10 тис. років до нашої ери, IX- VII тисячоліття до нашої ери, в смт. Великий Глибочок, південь від селища правий берег р. Серет, є пам`яткою археології, охоронний номер 190005-Н.

У відзиві на апеляційну скаргу Сільради ОДА просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а вимоги апелянта - без задоволення. Звертає увагу апеляційного суду на те, що твердження позивача щодо недотримання вимог статті 35 Закону України Про місцеві державні адміністрації та пункту 58 Типового регламенту місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 року № 2263, є хибними, оскільки оспорюваним розпорядженням надається дозвіл на розроблення проекту по зміні цільового призначення земельної ділянки із земель державної власності розпорядження, яке не зачіпає інтереси Сільради. Окрім того, незрозуміло яким чином ГО мало б підтвердити ОДА свій статус та на якій правовій підставі відповідач мав вимагати таке підтвердження.

Додатково зазначає, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не гарантує особі набуття права на цю ділянку, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Проведення громадських слухань при прийнятті головою ОДА розпоряджень про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок Земельним кодексом України (далі - ЗК) не передбачено.

Щодо неврахування знаходження на зазначеній земельній ділянці археологічної пам`ятки зазначає, що відповідно до статті 186 1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає погодженню із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Представник Сільради уході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та позов задовольнити.

Представник ОДА у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу Сільради - без задоволення.

Представник ГО на виклик апеляційного суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 11 лютого 2019 ГО звернулася до ОДА із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, орієнтовною площею 4,9000 гектарів.

До заяви було додано: викопіювання з орієнтовним місцем розташування земельної ділянки; копія виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копія виписки з реєстру неприбуткових установ та організацій; копія Статуту громадської організації; копія Довідки 6-ЗЕМ (аркуш справи 13).

За наслідками розгляду цього клопотання ГО голова ОДА 26 квітня 2019 року прийняв оспорюване Розпорядження, яким надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення орієнтовною площею 4,9000 га в постійне користування для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту за рахунок земель запасу (відпрацьовані розробки та кар`єри, закриті шахти, відвали, терикони, що не експлуатуються), за межами населеного пункту на території Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Пунктом 2 вказаного розпорядження передбачено, що при поданні ГО розробленої документації із землеустрою на затвердження необхідно врахувати, що відповідно до вимог частини 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надання земельної ділянки у користування із земель державної власності для зазначених потреб буде здійснено за наявності розробленого плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог Закону.

12 березня 2019 року Сільрада ухвалила рішення № 75 Про припинення повноважень Великоглибочецької сільської ради, Чистилівської сільської ради, Плотицької сільської ради, Івачеводолішнівської сільської ради та Ігровицької сільської ради у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Білецької сільської ради .

Сільрада не погодилася із вказаним Розпорядженням та оскаржила його до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту а частини 1 статті 17 ЗК до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною п`ятою статті 122 ЗК передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 92 ЗК права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно із частиною 1 статті 123 ЗК надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 статті 123 ЗК встановлено що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки(частина 3 статті 123 ЗК).

Відповідно до частини 4 статті 123 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 186 -1 ЗК передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За приписами частини 3 статті 186 -1 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях, підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Положеннями пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

На підставі наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що приймаючи оспорюване Розпорядження за наслідками розгляду заяви ГО про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення на території Великоглибочецької сільської ради Тернопільського району поза межами населеного пункту, відповідач діяв у межах своїх повноважень.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ні у ході судового розгляду у суді першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду Сільрадою не було наведено переконливих доводів про те, що оспорюване Розпорядження, яким надається дозвіл на розроблення проекту по зміні цільового призначення земельної ділянки із земель державної власності, стосується інтересів цього органу місцевого самоврядування, що мало б наслідком необхідність завчасного повідомлення позивача та участь його представників і посадових осіб територіальної громади у розгляді такого питання місцевою державною адміністрацією із правом висловлювати зауваження і пропозиції.

Одночасно апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, необхідних для прийняття компетентним органом відповідного рішення, а отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування не означає прийняття позитивного рішення про надання її у користування.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі Федорченко та Лозенко проти України (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом , тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Тому суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 500/1594/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко Постанова у повному обсязі складена 15 листопада 2019 року.