Постанова

від 13.11.2019 по справі 826/17195/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа №826/17195/15

касаційне провадження №К/9901/19656/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/17195/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і наказу, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Укрнафта звернулось до адміністративного суду з позовом до Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило: визнати протиправною та скасувати з дати прийняття податкову вимогу від 11.06.2015 № 98-15; визнати протиправним та скасувати з дати прийняття наказ від 10.06.2015 № 85 в частині призначення податкового керуючого за платниками: Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта ; Качанівським газопереробним заводом Публічного акціонерного товариства Укрнафта ; Монтажно-налагоджувальним управлінням Публічного акціонерного товариства Укрнафта ; визнати протиправними дії Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області щодо складання акта від 14.07.2015 № 1 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим та акта від 14.07.2015 № 1 про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.01.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.05.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство Укрнафта оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Публічне акціонерне товариство Укрнафта посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 20, 36, 59, 63, 91, пункту 133.1 статті 133, пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини третьої статті 72, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що відповідач не є контролюючим органом щодо Публічного акціонерного товариства Укрнафта як платника податку на прибуток, а Нафтогазовидобувне управління Охтирканафтогаз не є окремим платником цього податку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2015 відповідачем скеровано на адресу Нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта податкову вимогу № 98-15, згідно з якою повідомлено управління про наявність у нього станом на 10.06.2015 податкового боргу за узгодженими (самостійно визначеними) грошовими зобов`язаннями з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12821508,78 грн. та попереджено, що, починаючи з 10.06.2015 на будь-яке майно платника, яке перебуває в його власності та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, поширюється право податкової застави, а також постановлено питання про термінове погашення суми податкового боргу.

Крім того, наказом від 10.06.2015 № 85 відповідно до статті 91 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призначено головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Горяна Михайла Олександровича податковим керуючим за платниками, які мають податковий борг, зокрема: Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз Публічного акціонерного товариства Укрнафта ; Качанівським газопереробним заводом Публічного акціонерного товариства Укрнафта ; Монтажно-налагоджувальним управлінням Публічного акціонерного товариства Укрнафта .

Листом від 01.07.2015 № 1764/1/18-11-25-25 відповідач звернувся до Нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз з проханням з метою опису майна та реєстрації податкової застави надати перелік ліквідного майна, яке перебуває у власності управління із зазначенням залишкової вартості та наданням документального підтвердження права власності на зазначене майно.

В свою чергу, позивач листом від 13.07.2015 № 18-01/5234 повідомив про відсутність в Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області компетенції щодо визначення переліку ліквідного майна, на яке може бути розповсюджене право податкової застави.

У зв`язку з ненаданням Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз необхідних документів для проведення опису майна в податкову заставу податковим керуючим Горяном Михайлом Олександровичем складено акт від 14.07.2015 № 1 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим та акт від 14.07.2015 № 1 відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

Як з`ясовано судами, відповідно до рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства Укрнафта від 28.12.2011 № 12/2011 Нафтогазовидобувне управління Охтирканафтогаз є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства Укрнафта .

За правилами пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками податку з числа резидентів є, в тому числі відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 133.1.1 цього пункту, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

В свою чергу, за правилами пункту 152.4 статті 152 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов`язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації позивач, стверджуючи, що Нафтогазовидобувне управління Охтирканафтогаз не є окремим платником податку на прибуток, не надав жодних належних доказів, які б свідчили про повідомлення контролюючих органів за місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства Укрнафта - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників та його відокремленого підрозділу Нафтогазовидобувного управління Охтирканафтогаз - Охтирську об`єднану держану податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області до 01.07.2013 про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства.

При цьому судові інстанції цілком об`єктивно не прийняли до уваги надані позивачем копії двох повідомлень про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства як належні та допустимі докази консолідованої сплати Публічним акціонерним товариством Укрнафта податку на прибуток у 2014 році, оскільки одне з них подано до контролюючого органу ще 24.06.2004, а інше не містить найменування відповідного контролюючого органу, до якого воно скероване, а дату його подання встановити не є можливим.

З огляду на викладене, висновок судових інстанцій про те, що Нафтогазовидобувне управління Охтирканафтогаз , перебуваючи на обліку в Охтирській об`єднаній держаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, у 2014 році вважалось платником податку на прибуток, та, відповідно, мало обов`язок зі сплаті самостійно задекларованої суми податку, що, в свою чергу, обумовлює правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної податкової вимоги ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу.

Пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Згідно з пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 91.4 статті 91 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За таких обставин призначення головного державного ревізора-інспектора відділу погашення заборгованостей Охтирської об`єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області Горяна Михайла Олександровича податковим керуючим за платником, який має податковий борг, - Нафтогазовидобувним управлінням Охтирканафтогаз узгоджується із приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а наказ відповідача від 10.06.2015 № 85 у відповідній частині є правомірним.

Більш того, як встановлено судовими інстанціями, відповідних мотивів та доказів неправомірності призначення Горяна Михайла Олександровича податковим керуючим за іншими платниками - Качанівським газопереробним заводом та Монтажно-налагоджувальним управлінням, які є відокремленими підрозділами Публічного акціонерного товариства Укрнафта , позивачем не наведено. В касаційній скарзі будь-які доводи з цього питання також відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Укрнафта без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 у справі № 826/17195/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк