Постанова

від 06.11.2019 по справі 813/4647/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/6810/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

представників позивача Юринця І.О.,

Семенова В.О.,

представника відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (прийняте у м. Львові суддею Мричко Н.І.; складене у повному обсязі 27 травня 2019 року) в адміністративній справі № 813/4647/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Юріком до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Юріком (далі - ТзОВ Юріком , Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) податкові повідомлення-рішення від 30.11.2017 за №№ 0021601414 та НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності Товариства, грунтуються на неправильному застосуванні податковим органом норм податкового законодавства, що призвело до незаконного донарахування податкових зобов`язань. Факт придбання Товариством у ТзОВ Ладон товару та його транспортування підтверджене належним чином оформленими первинними документами; спірні операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Разом з тим, позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента та невиконання ним своїх зобов`язань.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2018 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 скасовано, а справу № 813/4647/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДФС у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТзОВ Юріком із ТзОВ Ладон за період квітень, листопад 2016 року на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 333 456,58 грн, в тому числі за квітень 2016 на суму 249 016,78 грн та за листопад 2016 року на суму 84 439,80 грн, а відтак безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за вищевказаний період.

Представник позивача подав відзив на цю апеляційну скаргу, у якому вказав, що висновки акта перевірки не відповідають дійсності. Натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

23 жовтня 2019 на адресу суду надійшла заява представника Головного управління ДПС у Львівській області, у якій він просить провести заміну первинного відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби .

Відтак, з урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд клопотання задовольнив та замінив первинного відповідача його правонаступником.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представники позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ГУ ДФС у Львівській області провело позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Юріком з питань проведення взаємовідносин з ТзОВ Дет-ЮА за серпень 2014 року, січень 2015 року, ТзОВ Агромаштрейд за листопад 2014 року, ТзОВ Торгпромкомпані за липень 2014 року, ТзОВ Ладон за квітень 2016 року, листопад 2016 року, за результатами якої складено акт № 2024/13-01-14-14/32640045 від 17 листопада 2017 року (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки Товариство порушило приписи:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту п. 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 300 110,76 грн по взаєморозрахунках із ТзОВ Ладон за 2016 рік;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 333 456,6 грн, в тому числі за періоди: квітень 2016 року на 249 016,78 грн, листопад 2016 року на 84 439,8 грн.

Підставою для таких висновків стала неможливість встановлення походження товару по ланцюгу придбання, починаючи з ТзОВ Ладон , у зв`язку з чим контролюючий орган вважає ці господарські операції нереальними.

На підставі Акта перевірки, відповідно до встановлених порушень ГУ ДФС у Львівській області 30 листопада 2017 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0021601414, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ: за грошовими зобов`язаннями 333 456,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 83 364,15 грн;

- № 0021611414, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток: за грошовими зобов`язаннями 300 110,76 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 75 027,69 грн.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, Товариство оскаржило їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладені між Товариством та його контрагентами правочини мали реальний характер; проведення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а тому у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

На підставі пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У статті 138 ПК України вказано, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- інших прямих витрат.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України). До складу загальновиробничих витрат включається амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; (абзац б підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України).

У підпункті 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України вказано, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV), згідно зі статтею 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За вимогами частини другої статті 3 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 якого господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність поставки та господарський характер понесених за нею витрат та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як видно з акта перевірки та підтверджено матеріалами справи господарські операції, покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виникли за наслідком виконання договору поставки № 15/12 від 15.12.2015, укладеного ТзОВ Юріком (покупець) та ТзОВ Ладон (постачальник), за яким позивач придбав товар (рукави високого тиску, комплектуючі для рукавів високого тиску тощо); та договорів Товариства з ТзОВ Ладон на виконання робіт по виготовленню рукавів високого тиску.

Надалі ця продукція була реалізована, зокрема, публічному акціонерному товариству (далі - ПАТ) Шахта імені О.Ф. Засядька .

Позивач подав до суду належним чином засвідчені копії первинних документів, а саме: договір поставки № 15/12 від 15.12.2015; додаткова згода до договору від 15.12.2015 № 15/12 від 30.12.2015; витяг з електронної програми бухгалтерського обліку; договір № 803 на поставку продукції від 13.08.2013; додаткова згода до договору від 13.08.2013 № 803 від 30.12.2015; специфікація до договору на поставку № 803 від 12.08.2013 між ТОВ Юріком і ПАТ Шахта імені А.Ф. Засядька від 29.04.2016; специфікація до договору на поставку за № 803 від 12.08.2013 між ТОВ Юріком і ПАТ Шахта імені А.Ф. Засядька від 13.04.2016; специфікація до договору на поставку № 803 від 12.08.2013 між ТзОВ Юріком і ПАТ Шахта імені А.Ф. Засядька від 01.11.2016; специфікація до договору на поставку № 803 від 12.08.2013 між ТОВ Юріком і ПАТ Шахта імені А.Ф. Засядька від 14.09.2016; акт надання послуг № 43 від 31.12.2016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Peugeot 407 (легковий седан-В); виписка по рахунку № НОМЕР_2 з 01.04.2016 до 10.05.2016 ТОВ Юріком ; виписка по рахунку № НОМЕР_2 з 01.11.2016 до 12.12.2016 ТОВ Юріком ; технічні характеристики транспортного засобу Peugeot 407 ; розрахунки амортизаційних відрахувань за квітень 2016 р. ТзОВ Юріком ; товарно-транспортна накладна № 18 від 29.04.2016; накладна № 18 від 26.04.2016; накладна № 24 від 29.04.2016; рахунок № 96 від 28.04.2016; товарно-транспортна накладна № 19 від 04.05.2016; податкова накладна від 28.04.2016 № 36; видаткова накладна від № 123 від 28.04.2016; товарно-транспортна накладна № 19_1 від 04.05.2016; видаткова накладна від № 131 від 29.04.2016; рахунок № 101 від 29.04.2016; накладна № 18 від 04.05.2016; рахунок № 100 від 29.04.2016; акт прийому-передачі робіт № 761 від 29.04.2016; податкова накладна від 29.04.2016 № 43; накладна передачі ТМЦ № 001 ЮЛ до акту прийому передачі робіт № 761 від 29.04.2016; накладна отримання продукції № 001 ЛЮ до акта прийому-передачі робіт № 761 від 29.04.2016; рахунок за № 97 від 29.04.2016; видаткова накладна від № 26 від 29.04.2016; податкова накладна від 29.04.2016 № 45; видаткова накладна від № 139 від 29.04.2016; рахунок № 98 від 29.04.2016; рахунок № 99 від 29.04.2016; видаткова накладна від № 130 від 29.04.2016; податкова накладна від 29.04.2016 № 44; накладна № 20/2 від 04.05.2016; податкова накладна від 29.04.2016 № 37; податкова накладна від 29.04.2016 № 42; товарно-транспортна накладна № 19/2 від 17.05.2016; накладна № 25 від 11.05.2016; накладна № 20_3 від 11.05.2016; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 19.05.2016; акт-реєстр № 67362 надання послуг за травень 2016 р.; акт № 015003975 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.05.2016; рахунок № 34 від 28.04.2016; акт виконаних послуг № 1 від 28.04.2016; рахунок № 34 від 28.04.2016; товарно-транспортна накладна № 20_1 від 04.05.2016; податкова накладна від 28.04.2016 № 37; рахунок № 27 від 04.05.2016; накладна передачі ТМЦ № 001 ЮЛ до акту виконаних послуг № 1 від 28.04.2016; накладна отримання продукції № 001 ЛЮ до акту виконаних послуг № 1 від 28.04.2016; накладна № 20 від 04.05.2016; рахунок № 33 від 28.04.2016; видаткова накладна від № 19 від 28.04.2016; видаткова накладна від № 13 від 04.04.2016; товарно-транспортна накладна № 15 від 6.04.2016; податкова накладна від 04.04.2016 № 7; накладна № 15 від 6.05.2016; акт прийому-передачі робіт № 765 від 30.11.2016; рахунок № 172 від 30.11.2016; акт № 015012371 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.12.2016; накладна передачі ТМЦ № 006 ЮЛ до акта прийому-передачі робіт № 765 від 30.11.2016; накладна отримання продукції № 006 ЛЮ до акта прийому-передачі робіт № 765 від 30.11.2016; рахунок № 171 від 30.11.2016; податкова накладна від 30.11.2016 № 30; товарно-транспортна накладна № 196 від 30.11.2016; рахунок № 166 від 17.11.2016; акт прийому-передачі робіт № 764 від 17.11.2016; накладна отримання продукції № 005 ЛЮ до акта прийому-передачі робіт від 17.11.2016; накладна передачі ТМЦ № 005 ЮЛ до акта прийому-передачі робіт від 17.11.2016; акт № 015011875 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.11.2016; акт № 015011790 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.11.2016; акт № 015011074 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.11.2016; акт № 015011947 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2016; податкова накладна від 17.11.2016 за № 14; видаткова накладна від № 194 від 17.11.2016; рахунок № 165 від 17.11.2016; видаткова накладна від № 16 від 18.04.2016; товарно-транспортну накладна № 165/2 від 17.11.2016; накладна № 16 від 18.04.2016; товарно-транспортна накладна № 16 від 18.04.2016; рахунок № 29 від 14.04.2016; видаткова накладна від № 14 від 14.04.2016; податкова накладна від 14.04.2016 № 21; рахунок № 31 від 18.04.2016; видаткова накладна від № 15 від 18.04.2016; податкова накладну від 18.04.2016 № 21; податкова накладна від 18.04.2016 № 38; накладна № 22 від 20.04.2016; накладна № 17 від 20.04.2016; товарно-транспортна накладна № 17 від 20.04.2016.

Суд звертає увагу на те, що товари, отримані позивачем у ТзОВ Ладон в квітні і листопаді 2016 року в номенклатурі і кількості співпадають з товарами, поставленими на ПАТ Шахта ім. О.Ф. Засядька .

За наведених обставин, суд вважає, що порушення, викладені в акті перевірки про фіктивність операцій між ТзОВ Юріком та ТзОВ Ладон , є безпідставними та необгрунтованими, при тому, що фактичне виконання господарських зобов`язань позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а укладені договори спрямовані на настання реальних обставин щодо поставки товарів і вказане жодним чином не спростовується відповідачем належними та допустимими доказами.

Контролюючий орган, у свою чергу, не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі; загалом його заперечення грунтуються лише на одних припущеннях (щодо неможливості придбання товару, його перевезення, вчинення поїздок тощо).

Не подав відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як і того, що спірні операції не містять у суті своїй розумних економічних та інших причин систематичного надання робіт та послуг.

З приводу покликань апелянта на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, як і покликань на неможливість придбання ТзОВ Ладон товару у ТзОВ Юніон-СТ , ТзОВ Сейл-Плаза , ТзОВ Наноарт (ТзОВ Ніка-Арт-Пром ) та неможливість встановити походження придбаного позивачем товару, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий стан певного платника податків від виконання податкових зобов`язань його контрагентом і якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента і жодним чином не впливає на формування витрат та податкового кредиту покупцем, за умови фактичного здійснення господарської операції, виконання усіх передбачених законом умов та документального підтвердження вказаного.

Вказане дає підстави для висновку про те, що досліджені судом первинні документи належним чином підтверджують реальність господарських операцій позивача із придбання товару у його контрагентів, як наслідок, правомірність включення спірних сум до витрат та податкового кредиту позивача, а відтак, і протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року в адміністративній справі № 813/4647/17 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 15 листопада 2019 року.