Постанова

від 02.07.2020 по справі 813/4647/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 813/4647/17

адміністративне провадження № К/9901/34946/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуючий суддя Мричко Н.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юріком"

до Головного управління ДПС у Львівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладон" ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юріком" (надалі також - ТОВ "Юріком") звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також - відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у Львівській області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2019 року № 0021601414 та № 0021611414.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки придбання позивачем товару у ТОВ "Ладон" підтверджене відповідними належними доказами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2018 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2018 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року скасовано, а справу № 813/4647/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, ухвалюючи рішення, виходив із того, що судами попередніх інстанцій не досліджувались та не оцінені податкові накладні, на підставі яких Товариством сформований податковий кредит, в матеріалах справи вони відсутні, що є неприйнятним з огляду на принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

За результатами нового розгляду рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року № 0021601414, № 0021611414.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що порушення, викладені в акті перевірки про фіктивність операцій між ТОВ "Юріком" та ТОВ "Ладон", є безпідставними та необґрунтованими, оскільки фактичне виконання господарських зобов`язань між зазначеними суб`єктами господарювання підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а укладені договори спрямовані на настання реальних обставин щодо поставки товарів.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №813/4647/17, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року №857/6810/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 по справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що суди, ухвалюючи рішення, неправильно застосували норми матеріального права, не дали обґрунтованої оцінки доводам відповідача, що слугували підставою прийняття оспорюваних у даній справі індивідуальних актів.

Так, відповідач зазначає, що операції ТОВ "Ладон" за квітень 2016, листопад 2016 року (по ланцюгу придбання) із ТОВ "Юріком" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг .В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на те, що загальна сума договору не узгоджена, а первинні документи, надані на підтвердження господарських операцій, мали недоліки.

Відповідач в касаційній скарзі також посилається на те, що контрагент ТОВ "Ладон" ТОВ "Юніон-СТ", придбавав ідентичні товари (рукави високого тиску) у ТОВ "Сейл-Плаза" та ТОВ "НАНОАРТ".

При цьому ТОВ "Сейл-Плаза" протягом квітня-листопада 2016 року документально оформляло операції з придбання товарів: фрукти, овочі, риба, цукерки, шоколад, тушки курячі, вживаний одяг, жувальні гумки, чіпси, тощо; з продажу товарів та послуг: консультаційні послуги, запчастини, одяг, рукави високого тиску, тощо. При проведенні аналізу даних ЄРПН встановлено маніпулювання ТОВ "Сейл-Плаза" податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди, охоплені перевіркою, а саме невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

2.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і вказує таке.

Щодо безпосереднього постачальника товарів позивачу - ТОВ "Ладон" в реєстрі адміністративних проваджень відсутні справи, де воно б фігурувало як відповідач щодо несплати податків або неправильного декларування податків, також відсутні будь-які інші адміністративні провадження, відкриті по даній компанії.

Щодо самої господарської діяльності ТОВ "Юріком" та відповідних документів на її підтвердження, то вони були ґрунтовно проаналізовані як в ході розгляду справи вперше, так і повторно; на всі питання суду та відповідача надані відповіді, які останнім спростовані не були. Відповідачем протягом всього процесу розгляду справи так і не надано жодного доказу, який міг би свідчити про правомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень.

Надання послуг по виготовленню рукавів високого тиску відбувалось на базі виробничо-складських потужностей ТОВ "Ладон" в м.Дніпропетровську в квітні 2016 року та на базі орендованих приміщень ТОВ "ЮРІКОМ" в м. Мелітополі Запорізької області в листопаді 2016 року.

Транспортування продукції, як вказує позивач, відбувалось власним транспортом ТОВ "ЮРІКОМ" з м.Дніпропетровська в квітні 2016 року, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. В листопаді 2016 року транспортування комплектуючих здійснювалось на основі товаротранспортних накладних ТОВ "ЛАДОН" до м. Мелітополь Запорізької області, до складу ТзОВ "Юріком", а звідти продукція відвантажувалась замовнику.

Як вказує позивач у відзиві, придбана у ТОВ "ЛАДОН" продукція реалізовувалась ПАТ "Шахта імені О.Ф.Засядько", що підтверджується копіями договорів, специфікацій, видаткових накладних, товаротранспортних накладних, актами наданих послуг тощо.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки позивача відповідачем складено акт від 17 листопада 2017 № 2024/13-01-14-14/32640045.

Згідно з висновками акта перевірки ТОВ "Юріком" порушено вимоги:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також- ПК України) , внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 300 110,76 грн. по взаєморозрахунках із ТОВ "Ладон" за 2016 рік.

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 333 456,6 грн. в тому числі за періоди: квітень 2016 року - на 249 016,78 грн., листопад 2016 року - на 84 439,8 грн.

На підставі вказаних висновків ГУ ДФС винесено податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2017 року:

- № 0021601414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість": за грошовими зобов`язаннями - 333 456,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 364,15 грн.;

- № 0021611414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток": за грошовими зобов`язаннями - 300 110,76 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 75 027,69 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних індивідуальних актів стали висновки відповідача про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту на суму податку на додану вартість та зменшено фінансовий результат до оподаткування внаслідок відображення в податковому та бухгалтерському обліках операцій із ТОВ "Ладон", які, на думку відповідача, фактично не здійснювались.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та ТОВ "Ладон" укладено договори поставки товарів (рукавів високого тиску) та виконання робіт по виготовленню рукавів високого тиску.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом позивачем під судового розгляду надано договори, податкові та видаткові накладні, рахунки, витяг з електронної програми бухгалтерського обліку; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виписки по рахунках; технічні характеристики транспортного засобу, розрахунки амортизаційних відрахувань"; товарно-транспортні накладні, накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Крім того, за змістом встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що не спростовані відповідачем, придбані та виготовлені товари контрагентом позивача реалізовані ПАТ "Шахта ім. О.Ф. Засядька".

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Надавши оцінку відповідним наявним у матеріалах справи доказам з дотриманням норм процесуального законодавства суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Ладон" щодо виготовлення та поставки товарів здійснювались фактично та з метою використання у власній господарській діяльності.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на наявність недоліків у деяких первинних документах (незазначення дати і місця їх складання), проте помилки чи неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено фактичний рух активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача у зв`язку з його господарською діяльністю зазначені доводи відповідача не можуть спростовувати правомірне формування податкових наслідків господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Щодо доводів відповідача про те, що контрагент ТОВ "Ладон" ТОВ "Юніон-СТ", придбавав ідентичні товари (рукави високого тиску) у ТОВ "Сейл-Плаза" та ТОВ "НАНОАРТ", які допускали порушення при формуванні даних податкового обліку, то вони також не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків щодо правомірності формування наслідків господарських операцій із його безпосереднім контрагентом ТОВ "Ладон". Так, порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема і в постанові від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15.

Посилаючись на те, що відповідним транспортним засобом неможливо здійснити перевезення вантажу, що зазначений у відповідних транспортних накладних, відповідач не надає на підтвердження цього жодних належних доказів. До того ж, як підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки, висновки щодо неможливості відповідним транспортним засобом поставити товар не слугували підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Таке правозастосування закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суди першої та апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, суди, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалили законні та обґрунтовані рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне придбання товару та використання його в господарській діяльності. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

Загалом обґрунтування касаційної скарги зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи , а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головне управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 813/4647/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.Є. Блажівська О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх