Ухвала

від 14.11.2019 по справі 400/1123/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2019 року

Київ

справа №400/1123/19

адміністративне провадження №К/9901/31151/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкову вимогу Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21 січня 2019 року № 685-50, якою визначено податковий борг з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 1 348, 33 грн. та нарахована пеня в розмірі 72,35 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 квітня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі та визначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в позові.

7 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов`язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи касаційної скарги, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

За таких обставин, Суд вважає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні у касаційній скарзі та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи касаційної скарги, фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Водночас у касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі статей 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання обґрунтоване тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 23 травня 2018 року справі №910/7983/17 та в постанові Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 761/35552/14-ц викладених в подібних правовідносинах, які полягають у тому, що під час процедури ліквідації банку зобов`язання перед кредиторами виконуються виключно на підставі норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб. Крім того, скаржник вказує на те, що питання погашення податкової заборгованості банком-боржником, який перебуває в процесі припинення (ліквідації) та має спеціальний податковий статус, має виключну правову проблему, тому передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики та єдиної правової позиції судів першої та апеляційної інстанції.

Вирішуючи дане клопотання, колегія суддів виходить з наступного.

Підстави та порядок передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлені статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частинами третьою- шостою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати; якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Крім цього, справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду у разі відкриття касаційного провадження у справі судом касаційної інстанції (у цьому випадку - Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду) та виявлення в ході розгляду касаційної скарги підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених статтею 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже нормами Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено випадки, у яких перегляд судових рішень (залежно від категорії справи) здійснює саме Велика Палата Верховного Суду, а також підстави такого перегляду в окремих випадках.

З огляду на те, що Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Крім цього, рішення суду апеляційної інстанції прийнято з врахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної, зокрема у постановах від 21 вересня у справі № 808/3046/16, від 4 грудня 2019 у справі № 813/4158/16, від 12 березня 2019 року №809/4331/15.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкової вимоги.

Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: М.Б. Гусак

Є.А. Усенко