Постанова

від 14.11.2019 по справі 805/78/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №805/78/16-а

адміністративне провадження №К/9901/1538/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 805/78/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в Донецькій області, Добропільського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 06 листопада 2015 року № 357 о/с, поновлення в органах внутрішніх справ зобов`язань вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління МВС України в Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року в складі головуючого судді Тарасенка І.М.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року в складі колегії суддів: головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Геращенка І.В., Ястребової Л.В.

У С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1, МВС), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-2, ГУ МВС України в Донецькій області), Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління МВС України в Донецькій області (далі - відповідач-3, Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №357 о/с про звільнення позивача;

1.2. поновити позивача в органах внутрішніх справ МВС;

1.3. зобов`язати ГУ МВС України в Донецькій області врахувати час вимушеного прогулу до вислуги років позивача на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, яка зараховується для призначення пенсії, до вислуги років позивача в спеціальному званні підполковник , а також безперервної вислуги років позивача на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, яка враховується для виплати грошового забезпечення та надання відпусток;

1.4. зобов`язати відповідача-3 виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Закон України Про Національну поліцію набрав чинності з 07 листопада 2015 року, а наказ про звільнення позивача був прийнятий 06 листопада 2015 року. Позивач зазначає, що 05 листопада 2015 року він подав рапорт про звільнення його з посади у зв`язку з переходом на роботу (службу) до Національної поліції України. Позивач зазначає, що можливість його подальшого використання на службі не розглядалась.

3. ГУ МВС України в Донецькій області в своїх запереченнях проти позову зазначило, що в МВС України скорочені всі посади атестованих співробітників та введено посади державних службовців. Крім того представник МВС України завернув увагу суду на те, що позивач не проходив державну службу, а тому не може бути автоматично призначений на посаду державного службовця, оскільки процедура прийняття на державну службу регулюється Законом України Про державну службу та передбачає низку спеціальних заходів, наприклад таких як - проходження спеціальної перевірки, проходження стажування, проходження конкурсу тощо. Просили відмовити у задоволенні позову.

ІІ. Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 працював в органах внутрішній справ більше 19 років, мав спеціальне звання підполковник міліції. На останній посаді заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) позивач проходив службу з 2011 року до моменту звільнення його з органів внутрішніх справ.

5. 05 листопада 2015 року позивачем подано рапорт в якому він виявив згоду на проходження подальшої служби в органах Національної поліції, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIІI є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

6. Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року звільнений з органів внутрішніх справ.

7. Відповідно до копії витягу з наказу начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 357 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено (із постановкою на військовий облік) за п.64 г (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_1 , - заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) з 06 листопада 2015 року.

8. Згідно з копією акта від 06 листопада 2015 року, позивача проінформовано про звільнення за вказаним наказом шляхом здійснення телефонного зв`язку на мобільний телефон НОМЕР_1 , який зазначено позивачем у позовній заяві.

9. Також до суду наданий дублікат трудової книжки позивача НОМЕР_2 , в якій відсутні відомості щодо прийняття позивача на службу в поліцію.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

10. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

11. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 805/78/16-а залишено без змін.

12. Постановою Верховного суду 07 березня 2018 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 06 дистопада 2015 року № 357 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1

13.1. Поновлено ОСОБА_1 в органи МВС України з 07 листопада 2015 року.

13.2. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - з 07 листопада 2015 року по 13 вересня 2018 року у сумі 141566 грн 15 коп.

14. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для не переведення позивача до органів Національної поліції України у відповідача були відсутні, оскільки позивач виявив бажання проходити службу в органах поліції, шляхом подання відповідного рапорту, та відповідач мав вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття позивача на службу в поліцію, оскільки визначальним для прийняття такого рішення є відповідність кандидата вимогам до поліцейських, визначеним Законом №580-VIІI.

15. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №805/78/16-а в частині поновлення ОСОБА_1 в органи МВС України з 07 листопада 2015 року та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з ГУ МВС України в Донецькій області.

15.1. Поновлено ОСОБА_1 , підполковника міліції, на посаді заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області з 07 листопада 2015 року.

15.2. Стягнуто з Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу - з 07 листопада 2015 року по 13 вересня 2018 року у сумі 141566 (сто сорок одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) грн 15 коп. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

16. Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ГУ МВС України в Донецькій області відсутній, також відсутній запис про припинення юридичної особи Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області, що є підставою для поновлення позивача на попередній посаді, а саме - на посаді заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області, а не в будь-які органи системи МВС.

ІV. Касаційне оскарження

17. 14 січня 2019 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ГУ МВС України в Донецькій області.

18. У касаційній скарзі представник відповідача-3 посилається на помилкову оцінку, надану судами встановленим обставинам справи, просить скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

19. На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ МВС України в Донецькій області вказує, що суди, помилково дійшли висновку, що рапорт про звільнення із органів МВС України, який був поданий позивачем 05 листопада 2015 року, є підставою для переведення позивача до органів МВС України, оскільки позивач повинен був подати ще заяву про призначення на посаду поліцейського на імя начальника ГУНП в Донецькій області.

20. Додатково заявник касаційної скарги посилається на той факт, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог у частині поновлення позивача не у органі МВС України (як просив позивач у позовних вимогах), а на посаді заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області.

21. Також, заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог у частині стягнення грошового забезпечення не з ГУ МВС України ( в якому позивач не працював) а з Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

22. 16 січня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Желтобрюх І.Л., , суддів Білоус О.В., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження та витребувано із Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/78/16-а.

23. Також до Верховного Суду 28 лютого 2019 року надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якій він посилається на законність та обґрунтованість рішень попередніх інстанцій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

24. 07 лютого 2019 року справа № 805/78/16-а надійшла до Верховного Суду.

25. 21 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року № 798/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., суддів Уханенка С.А. Радишевську О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

27 . Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. 7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України Про міліцію від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі - Закон №565-ХІІ) та набрав чинності Закон України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI), який опубліковано 06 серпня 2015 року в газеті Голос України .

33. За змістом пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

34. Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

35. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу ХІПрикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI).

36. Системний аналіз правових норм, що містяться у п.п. 9 і 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VІІІ, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 06 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Вказані норми є імперативними, як наслідок, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

37. При цьому, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини; далі - Положення), визначено, зокрема, підстави звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) й підпунктом г пункту 64 передбачено звільнення через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

38. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу".

39. Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період".

40. Згідно з пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

41. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

42. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

43. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

44. Частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

VІ. Позиція Верховного Суду

45. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

46. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

48. Аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

49. Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

50. Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

51. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

52. Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

53. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

54.Так, судами попередньої інстанцій у цій справі правильно встановлено, що 05 листопада 2015 року позивачем подано рапорт в якому він виявив згоду на проходження подальшої служби в органах Національної поліції, що відповідно до пункту 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIІI є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

55. Щодо доводів відповідача-2, викладених у касаційній скарзі щодо відсутності обов`язку останнього у вжитті заходів щодо працевлаштування позивача, у зв`язку з тим, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ, то Суд відхиляє дані доводи з огляду на наступне.

56. Правова позиція щодо закріпленого обов`язку відповідача щодо вжиття заходів по працевлаштуванню працівника у випадку ліквідації висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

57. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, Верховний Суд зауважує, що позивач при зверненні із позовом до суду, просив поновити його в органах внутрішніх справ МВС; зобов`язати Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

58. Так, апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання ГУ МВС України в Донецькій області виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнив позовні вимоги про які просив позивач, а саме: зобов`язав Добропільський МВ ГУ МВС України в Донецькій області виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

59. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

60. Верховний Суд наголошує, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

61. Отже, з метою повного захисту прав і інтересів позивача суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що узгоджується та відповідає вимогам частини другої статті 9 КАС України, про необхідність поновлення позивача, відповідно до вимог частини першої статті 235 КЗпП України, на посаді з якої його було звільнено, а саме: на посаді заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського МВ ГУ МВС України в Донецькій області.

62. Інші доводи касаційної скарги щодо правомірності оскаржуваного наказу не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

63. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року №357 о/с про звільнення ОСОБА_1 не прийнятий у спосіб, на підставі і у межах, передбачених Конституцією та законами України, тобто в порушення частини третьої статті 2 КАС України.

64. Частиною першою статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

65. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, в частині не скасованій судом апеляційної інстанції, та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В.Шевцова

Судді: С.А. Уханенко

О.Р. Радишевська